Щодня о 9 ранку на час російсько-української війни українці хвилиною мовчання вшановують пам’ять загиблих співвітчизників. 10 квітня згадаймо 39-річного командира батареї Дениса Максишка.
Командир батареї 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового Походу Денис Максишко загинув біля Прибузького у Миколаївській області 14 березня, під час контрнаступу ЗСУ. Там, на кордоні з Херсонською областю, точилися бої, і Денис командував вогнем самохідної артилерійської батареї. Окупанти отримали гідну відсіч: бійці ЗСУ знищили російський блокпост і їхніх військових та підбили їхню техніку. Але коли переміщувались на інші вогневі позиції, підрозділ Дениса Максишка потрапив під артобстріл російських загарбників. Денис загинув.
Про Дениса Максишка відомо, що він народився у Запоріжжі 1982 року. Після школи вивчився на юриста у Запорізькому національному університеті. Там же працює і його мама — завідувачка кафедри економічної кібернетики, докторка економічних наук, професорка Наталія Костянтинівна Максишко.
Деякий час Денис працював у Святогірській лаврі, де дуже захопився кіньми та іпотерапією — реабілітацією за допомогою верхової їзди.
“Він приїхав до нас, коли йому була потрібна пауза. Денис шукав себе і знайшов. Дуже швидко цей ерудований, веселий і життєрадісний чоловік поринув у роботу, яка була йому зовсім не властива, і навів лад у господарстві, за яке відповідав. А ще знайшов тут своє кохання — тренера Ганну Вольську”, — згадує співзасновник клубу «Кінний дім Конго» Олександр Чебручан.
Але Революція Гідності 2014 року, Майдан, анексія Криму та війна на Донбасі різко змінили його життя: Денис зрозумів, що має захищати батьківщину. Попри проблеми зі здоров’ям він все здолав та став бійцем ДУК «Правий Сектор».
З 2017-го Денис почав воювати у складі 28-ї ОМБр імені Лицарів Зимового Походу: успішно виконував бойові задачі, беріг підлеглих, набув чималого досвіду.
“Ми познайомилися влітку 2017-го, коли прийшли служити у 28-му ОМБр. З перших днів стало зрозуміло — він справжній лідер, умів вести за собою людей. Тому вже за рік ми з ним разом пройшли сержантські курси. Але Денис вирішив стати офіцером, закінчив тримісячні курси, повернувся до дивізіону й доріс до комбата. А я незабаром прийшов до нього як командир гармати. Він був справжнім командиром, який не цурався роботи і ніколи не скупився на добре слово”, — так згадує побратима головний сержант на псевдо «Лакі».
Денис був переконаний: перемога у цій війні неодмінно буде за Україною. І робив усе, щоб її наблизити.
«Привчіть себе говорити правильно: не «Після війни», а «Після перемоги»! Слава Україні!” — таку фразу він опублікував на своїй сторінці у соцмережі за два дні до смерті.
Поховали Дениса Максишка 17 березня у Визирці Одеської області, де мешкає його родина. 26 березня старшого лейтенанта Дениса Максишка посмертно удостоїли звання Героя України та нагородили орденом «Золота Зірка».
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
