Загинув за Україну. Вшануймо хвилиною мовчання штаб-сержанта ЗСУ Сергія Кулика (відео, фото)
Щодня о 9 ранку на час російсько-української війни українці хвилиною мовчання вшановують пам’ять загиблих співвітчизників. 12 травня згадаймо 54-річного учасника російсько-української війни — штаб-сержанта Збройних сил України Сергія Кулика.
Історію штаб-сержанта Сергія Кулика розповіли журналісти Армія Inform.
Сергій Кулик народився в селі Верещиця Яворівського району Львівської області. Після закінчення Кам’янець-Подільського педінституту викладав фізкультуру на рідній Яворівщині. У 2014-му вчителю довелося поховати свого учня, який загинув на сході. Після цього Кулик вирішив вступити до ЗСУ.
“Що я скажу дітям, коли вони запитають: “А що Сергій Григорович, ви тут розказуєте про патріотизм, а самі вдома відсиджувались? Ви мужик, чи ні?”, — так казав Сергій Кулик.
З серпня 2014 по грудень 2016-го він служив у складі 24-ї, а згодом — 54-ї бригади на території Донецької та Луганської областей. Спочатку Сергій Кулик був навідником-оператором БМП, а потім — кулеметником.
Підрозділ, в якому він служив, впродовж 94 днів утримував позиції на Бахмутській трасі біля села Новотошківське. Легендарний 29-й блокпост не дав супротивнику пройти в бік Сєвєродонецька, а звідти — в Лисичанськ і на північ Луганської області.
“За роки служби Сергій Кулик пережив чимало. Але найстрашнішим для нього було хоронити побратимів. А ще він дуже боявся полону. Завжди мав при собі гранати. Бо ніколи б не здався”, — згадують про нього товариші по службі.
Після демобілізації він служив в артилерійському підрозділі Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
“Сержант-інструктор переймав досвід від американців та канадців, які навчали “натовських” стандартів, а потім передавав його українським військовим. А ще сумував за побратимами, з якими йому завжди було просто залишатися собою справжнім”, — розповідають його товариші по службі.
З першого дня вторгнення Росії штаб-сержант Сергій Кулик приєднався до захисту Гостомеля українськими військовими.
3 березня під час звільнення міста від окупантів група чоловіка вступила у бій з близько сотнею піхоти росіян та 10 бойовими машинами десанту.
“Українцям було надзвичайно важко стримувати росіян, а тому командир відділення, щоб зберегти життя бійців, вирішив відступати. Як досвідчений воїн, він розумів: щоб відділення відійшло у безпечне місце, потрібен час, а ворог продовжував невпинно атакувати. Кулик ухвалив рішення викликати вогонь противника на себе”, — розповідають очевидці подій того дня.
В бою штаб-сержант був поранений, але він продовжував прикривати відхід бійців. Невдовзі від нових уражень росіян його серце припинило битись.
“Своїми рішучими діями Сергій Кулик забезпечив виконання поставлених перед особовим складом завдань, не допустив проникнення диверсійно-розвідувальних груп, а ціною власного життя зберіг підлеглий особовий склад”, — розповідають про нього побратими.
26 березня штаб-сержанту Сергію Кулику посмертно присвоїли звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.