Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 2 грудня згадаймо 42-річного мешканця Лимана Олександра Кузьменка. Він створив успішне ковальське підприємство, воював на Донеччині під час гібридної війни Росії та загинув, захищаючи рідний край вже після відкритого вторгнення РФ.
Олександр Кузьменко став на захист Лиманщини після того, як відправив дружину з двома дітьми у безпечніший регіон. Спочатку він пішов у тероборону, а потім очолив розвідроту. Про його життя розповіли журналісти видання “Ліга бізнес”.
Олександр народився у Лимані 23 листопада 1979 року. Після школи закінчив Харківський політехнічний інститут за фахом “Транспортні засоби високої прохідності”. Після вишу перепробував різні роботи, але завжди хотів займатись ковальством.
І свою мрію він здійснив: 2011-го з нуля створив успішне підприємство “Ковальський дім” — виготовляв металеві вироби й меблі та продавав їх у власному сімейному магазині.
“Коваль-АТОвець”, — писало Вільне радіо про Олександра майже три роки тому. Чоловік з дружиною розвивав бізнес рік за роком: їздив вчитися у майстрів, брав участь у виставках, відкрив інтернет-магазин та навіть вивчив менеджмент ще в одному виші.
Та в Україні почалася гібридна війна Росії. Під час боїв у Лимані Олександр став добровольцем та допомагав військовим. А 2015-го чоловіка мобілізували до війська.
“Він був командиром взводу. На бойові завдання виїжджав на Красногорівку, в різні гарячі точки. По 2-3 місяці його не було вдома. Замовлення були, але набагато менше”, — розповідає дружина Олександра Вікторія.
Після того Олександр Кузьменко ще служив у ЗСУ за контрактом до 2018 року, але все ж обрав займатись бізнесом. Тому написав проєкт та отримав грант за програмою “Український Донецький куркуль”, який дозволив розширити підприємство: придбати додаткове обладнання, орендувати, а потім і викупити у Лимані ще одне приміщення та освоїти повний цикл виробництва дверей.
Виготовляли ще й ворота, решітки й меблі, художні вироби, паркани, мангали та пічки. Все це продавали через інтернет-магазин у різні міста України.
Подружжя виховувало двох дітей: за кілька місяців до вторгнення Вікторія народила другу дитину.
Коли почалася повномасштабна війна проти України, подружжя залишалося в Лимані до останнього. Вікторія змогла покинути місто тільки коли росіяни почали бити по ньому з авіації.
Олександр Кузьменко відвіз свою родину на Івано-Франківщину, а сам повернувся на схід. Дружина вмовляла його піти у військкомат у Франківську, але чоловік не погодився: повернувся до Лимана й воював там.
“Коли ти лежиш, а твоя дитина ховається під ліжком, бо боїться… Я сказала: “Добре, вези нас”. Сподівалася, що він з нами залишиться, не поїде назад. Він 15 березня нас залишив, а рівно через місяць загинув”, — згадує жінка.
15 квітня він відправив маму Вікторії з Лимана на Прикарпаття і того ж дня потрапив під мінометний обстріл, коли виконував бойове завдання під селом Зелена Долина на Донеччині. Поранення виявилися смертельними.
Героя поховали в Івано-Франківську. Там зараз живе його родина, Вікторія волонтерить для ЗСУ.
“Я Сашу поховала тут, тому живу у Франківську. Поближче, часто їжджу до нього”, — розповідає вдова.
Жінка додає, що їхнє виробництво й магазин у Лимані знищили російські окупанти: у цех влучали ракети, а вироби та станки розграбували. Окупанти жили у домі Кузьменків, пограбували і його.
Тепер Вікторія хоче повернутись та відновити бізнес на згадку про Олександра.
Світла пам’ять Герою.