Залишився на позиції, аби прикрити побратимів: згадаймо Володимира Горина, який поліг на Донеччині
О 9 ранку в Україні — хвилина мовчання. Вільне радіо щодня вшановує пам’ять загиблих військових та цивільних, розповідаючи історії їхнього життя. 20 березня згадаймо залізничника з Тернопільщини Володимира Горина. Чоловік добровольцем пішов на війну і був командиром взводу. Життя захисника обірвалося в боях поблизу Лимана.
Рідні Володимира звернулися до нашої редакції через спеціальну гугл-форму. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у соцмережах Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.Володимир Горин народився 16 березня 1968 року в селі Джурин Чортківського району на Тернопільщині. Після школи навчався у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту. Усе життя чоловік працював на Львівській залізниці. Крім того, був місцевим депутатом.
“Він був добряк і патріот України. Читав різні книги про складні історичні часи, про УПА. Наша мама була вчителькою історії, то теж розказувала багато. Він дуже любив спорт: катався на лижах, тягав гирі”, — каже брат Володимира Олександр Горин.
У квітні 2022-го, попри бронь від мобілізації, Володимир добровільно вступив до лав тероборони. Спершу чоловік був на навчаннях у Чорткові, а потім його передислокували обороняти село Новосадове поблизу Лимана на Донеччині.
“Він розказував, що були моменти, коли падали дощі, а він до ранку лежав в окопі, тільки рота висував, щоб повітря вдихнути, — такі обстріли були. І ото він у тому болоті лежав. Дуже жахливі речі розказував, але ніколи не жалівся. Був дуже сильною і мужньою людиною”, — каже брат бійця.
Володимир був командиром зенітно-ракетного відділення зенітно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки.
12 жовтня 2022-го оборонець зазнав смертельних поранень, прикриваючи своїх побратимів.
“Під Новосадовим був бій і він залишився на позиції, щоб прикрити побратимів, аби вони відійшли на безпечніше місце. Оскільки він був командиром, то сказав взводу, щоб вони відходили, і залишився сам”, — говорить невістка Володимира Надія Горин.
Тіло Володимира вдалося повернути лише за два тижні, адже обстріли не вщухали.
“Мені здається, що він ще прийде. Дуже прикро, що його з нами більше немає. Він постійно казав: “Саша, війна закінчиться у середині жовтня”. От вона і закінчилась, але лише для нього. Він наче щось відчував”, — каже Олександр Горин.
Володимиру Горину було 54 роки.
Нині його рідні збирають підписи під електронною петицією, аби чоловіку надали звання Героя України.
Світла пам’ять загиблому оборонцю.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.