Залишився на позиції, аби прикрити побратимів: згадаймо Володимира Горина, який поліг на Донеччині

О 9 ранку в Україні — хвилина мовчання. Вільне радіо щодня вшановує пам’ять загиблих військових та цивільних, розповідаючи історії їхнього життя. 20 березня згадаймо залізничника з Тернопільщини Володимира Горина. Чоловік добровольцем пішов на війну і був командиром взводу. Життя захисника обірвалося в боях поблизу Лимана.

Рідні Володимира звернулися до нашої редакції через спеціальну гугл-форму. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у соцмережах Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.

 

Володимир Горин народився 16 березня 1968 року в селі Джурин Чортківського району на Тернопільщині. Після школи навчався у Дніпровському національному університеті залізничного транспорту. Усе життя чоловік працював на Львівській залізниці. Крім того, був місцевим депутатом.

“Він був добряк і патріот України. Читав різні книги про складні історичні часи, про УПА. Наша мама була вчителькою історії, то теж розказувала багато. Він дуже любив спорт: катався на лижах, тягав гирі”, — каже брат Володимира Олександр Горин.

У квітні 2022-го, попри бронь від мобілізації, Володимир добровільно вступив до лав тероборони. Спершу чоловік був на навчаннях у Чорткові, а потім його передислокували обороняти село Новосадове поблизу Лимана на Донеччині. 

“Він розказував, що були моменти, коли падали дощі, а він до ранку лежав в окопі, тільки рота висував, щоб повітря вдихнути, — такі обстріли були. І ото він у тому болоті лежав. Дуже жахливі речі розказував, але ніколи не жалівся. Був дуже сильною і мужньою людиною”, — каже брат бійця.

Володимир був командиром зенітно-ракетного відділення зенітно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки.

12 жовтня 2022-го оборонець зазнав смертельних поранень, прикриваючи своїх побратимів.

“Під Новосадовим був бій і він залишився на позиції, щоб прикрити побратимів, аби вони відійшли на безпечніше місце. Оскільки він був командиром, то сказав взводу, щоб вони відходили, і залишився сам”, — говорить невістка Володимира Надія Горин.

Тіло Володимира вдалося повернути лише за два тижні, адже обстріли не вщухали. 

“Мені здається, що він ще прийде. Дуже прикро, що його з нами більше немає. Він постійно казав: “Саша, війна закінчиться у середині жовтня”. От вона і закінчилась, але лише для нього. Він наче щось відчував”, — каже Олександр Горин.

Володимиру Горину було 54 роки. 

Нині його рідні збирають підписи під електронною петицією, аби чоловіку надали звання Героя України. 

Світла пам’ять загиблому оборонцю.