Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Тетяна Кобизська відбуває 15-річне покарання за державну зраду в колонії на Дніпропетровщині. Вона — мати чотирьох дітей, яка стала переселенкою та, як встановив суд, почала передавати дані про українських військових російським загарбникам. Втім, своєї провини не визнає, зокрема через те, що “не присягала Україні на вірність”. В очікуванні обміну вона дала інтерв’ю журналістам та пояснила, чому більше не вважає себе українкою.
Матеріал з інтерв’ю з Тетяною Кобизською, а також з іншими співрозмовниками з колонії, опублікувало “Суспільне. Дніпро”.
Засуджена народилася й жила в Торецьку, їй 45. У 2022 році вона з чотирма дітьми, цивільним чоловіком і батьком виїхала до Житомира. За її словами, поліцейські наполягали на евакуації, а вона своєю чергою рятувала дітей.
“Постійно приїжджали наші поліцейські й дуже просили виїхати. Якщо не виїдеш — прилетить. Оскільки багатодітна сім’я і малолітні діти були… Я, мабуть, можу сказати, що я не тікала від війни. Я все-таки розуміла, що це життя моїх дітей в небезпеці. Тому я просто дітей вивозила від війни. Я прекрасно розуміла, що в мій будинок може прилетіти. Що було потім з іншими людьми, які відмовилися виїжджати. У них просто загинули діти”, — розповіла журналістам засуджена.
Себе жінка більше вважає жителькою Донбасу, ніж українкою, а російське вторгнення називає “звільненням Донбасу”, мешканці якого намагаються “відстояти своє я”. Каже, що українкою вважала себе, доки не опинилася за ґратами.
“Я себе більше вважаю не так українкою, як жителькою Донбасу. Це, мабуть, у крові. Я там народилася, це моя земля. На Донбасі не було розмов про Україну. Ми жили просто. Жили, працювали, ходили в гості. Ми про це не задумувалися. У нас це більше почало процвітати, коли в мене діти пішли до школи. Там усе це відчувалося. Вишиваночки, красиві віночки, які залишилися в нас вдома. Єдине, що я у своїй школі пам’ятаю, це було “Любіть Україну, у сні й наяву. Вишневу свою Україну”. Було, не заперечую, було класно, красиво”, — уточнила Тетяна.
Засуджена також стверджує, що воліла б виїхати на окуповану частину Донеччини, але не змогла цього зробити через бойові дії.
“Я ніяк не могла спокійно перейти поле і бути в Горлівці. Мені потрібно взагалі було в Донецьк, тому що у мене сестра там рідна. І двоюрідна сестра там. Там куми в мене. Ну, якби була така можливість, я б спокійно встала і пішла. З дітьми, з чоловіком, з батьком. Нас ніхто не попереджав, що буде війна”, — заявила Тетяна Кобизська.
20 листопада 2024 року переселенку засудили за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу (державна зрада) та статтею 436-2 (виправдовування збройної агресії РФ). Згідно з вироком, у липні 2023 року Кобизська передавала військовому з 346-ї окремої бригади спеціального призначення Генштабу РФ дані про військову частину в Житомирі, зокрема про охорону, техніку та її рух. Також вона надіслала місце дислокації українських військових у Нью-Йорку Торецької громади. Суд назвав мотив жінки ідеологічним.
Тетяна Кобизська заперечує обвинувачення. Вона стверджує, що листувалася не з військовим, а зі знайомим з Озерянівки, а допис про російських найманців із “Вагнера” лише лайкнула. Також заявляє, що справу проти неї сфабрикували. Втім, доказів не навела. Суд визнав неспроможним її твердження, що вона не знала про службу співрозмовника в російській армії.
Її четверо дітей живуть у дитячому будинку сімейного типу, а чоловік — служить у ЗСУ (вони офіційно одружилися вже після затримання жінки).
“Він окопи рив. Ну, як він мені сказав, рив під Покровськом, тому що він “необучаємий”. Це йому так сказав його командир. Звісно, людина, яка не хоче воювати, не буде вчитися”, — розповіла ув’язнена.
Анкета Тетяни Кобизської є на сайті “Хочу к своим”, згідно з нею, Тетяна Кобизська чекає обміну вже понад 4 місяці. Додатково засуджена написала заяву до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
Журналісти також поспілкувалися зі старшим інспектором колонії Артемом. Він каже, у закладі відбувають покарання понад сто жінок, засуджених за держзраду та колабораціонізм. Близько 70% із них подали заяви на обмін до Координаційного штабу. У травні 2025 року, за його даними, обміняли 21 людину.
Втім, не всі засуджені хочуть до Росії. Інша співрозмовниця журналістів — колишня військова парамедикиня, засуджена на 15 років за держзраду та диверсію. Вона також не визнає провини, називає Росію агресором і просить повернути її до лав ЗСУ. За її словами, їй відповіли, що за такими статтями це неможливо.
Нагадаємо, раніше журналісти Вільного Радіо розповідали у подробицях про вирок Тетяні Кобизській. Суд встановив, що з 6 по 28 липня 2023 року вона передавала російському військовому дані про розташування українських сил на Донеччині та Житомирщині, шляхи пересування техніки ЗСУ й постачання озброєння від союзників. Для зв’язку вона користувалася спеціально створеною захищеною електронною поштою, а також поширювала в “Однокласниках” дописи із найманцями ПВК “Вагнер”.