Рівно 140 років тому на Донеччині народився Микита Шаповал. Майбутній член Центральної Ради, міністр урядів УНР та Директорії, соціолог, поет, лісничий. Ми побували на його могилі у Празі. Розповідаємо, чому на надгробку не можна залишити квіти, де зберігаються архіви Шаповала та як в Україні вшановують його пам’ять.
7 червня, напередодні ювілею українського державного діяча родом з Донеччини Микити Шаповала, журналістка та краєзнавиця Наталя Жукова відшукала його могилу на Ольшанському цвинтарі у Празі.
«Я тут від імені багатьох українців Донеччини, які завжди пам’ятали про Микиту Шаповала та пишалися, що він наш земляк. Цього року в Україні на державному рівні мали відзначати цей ювілей. Ми б традиційно поїхали у Серебрянку, звідки він родом. Але повномасштабний напад Росії на Україну перекреслив усі плани, і єдине місце пам’яті цього діяча, яке доступне нам зараз, – це Ольшанське кладовище у Празі», — каже Жукова.
Вона додає: нині сюди українським активістам Донеччини легше та безпечніше дістатися, ніж до Серебрянки Бахмутського району.
«Нині біля Серебрянки точаться кровопролитні бої з російськими окупантами: наша артилерія лупить їхні танки, які там намагаються переправитись через Сіверський Донець. А саму Серебрянку вороги нещадно обстрілюють. За даними керівництва цієї громади, будівля школи, в якій був музей Микити Шаповала, поки ціла, лише вибиті вікна. У дворі цієї школи — пам’ятник Шаповалу, даних про його руйнування немає. Експонати музею місцева влада не евакуювала. Якщо вони загинуть, створити щось аналогічне буде важко», — розповідає краєзнавиця.
Микита Шаповал народився 8 червня 1882 року у селі Серебрянка неподалік Бахмута у родині відставного унтер-офіцера. Закінчив державну лісничу школу та юнкерську піхотну школу на Харківщині. Навчався у Харківському університеті та Київському комерційному інституті.
У часи національно-визвольних змагань Микита став членом Центральної та Малої Рад, міністром пошт та телеграфу УНР, співавтором 4 Універсалу, співорганізатором повстання проти гетьмана Павла Скоропадського у 1918 році, міністром земельних справ під час Директорії.
1919 року Микита Шаповал емігрував, був секретарем дипмісії УНР у Будапешті, а згодом у Празі. За підтримки тодішнього президента Чехословаччини Томаша Масарика він співзаснував декілька українських вищих шкіл у Празі, видавав щомісячне видання «Нова Україна» та провадив активну діяльність Уряду УНР в еміграції. Помер Микита Шаповал 25 лютого 1932 року у Ржевницях, його прах поховали у Празі.
За постановою Верховної Ради 8 червня цього року 140-ліття від дня народження Микити Шаповала мали відзначати на державному рівні.
Проте повномасштабне вторгнення Росії завадило цим планам. У 2023 році відзначатимуть століття від року заснування Шаповалом у Празі Українського історично-філологічного товариства та Українського високого педагогічного інституту ім. М. П. Драгоманова.
Покласти квіти краєзнавця Наталя Жукова змогла, а от залишити їх там не можна: могила Шаповала і є, і немає, каже вона.
Чому так — Вільному радіо розповіла другий секретар з гуманітарних питань Посольства України в Чеській Республіці Надія Мальована.
«Нам вдалося з’ясувати, що урна з прахом Микити Шаповала закладена ймовірно (ймовірно — тому що всі джерела вказують на це) у могилу його дружини Ольги Шаповал. Після його смерті урна зберігалася у неї. Коли вона померла, разом заклали в її могилу і урну з прахом Шаповала. Оскільки у них дітей не було, їх ховали друзі. На Ольшанському кладовищі на могилі Ольги Шаповал з прахом Микити Шаповала немає жодних позначок, табличок — абсолютно нічого, що б вказувало на те, що вони є там. Там зазначені абсолютно інші імена», — каже Надія Мальована.
За її словами, за могилу ніхто не платив, тому її віддали в оренду іншим людям. Такою є звична практика на старовинних цвинтарях у великих містах, де поховані видатні люди. Новими власниками могили можуть бути й друзі або дальні родичі родини Шаповалів, але достеменно це невідомо — це конфіденційні дані.
«Ця могила має винаймачів до кінця 2023 року. За законами Чеської Республіки, поки могила перебуває у власності, це суворо заборонено і за цим слідкують, навіть квіточку не можна поставити. Ми зв’язалися з керівництвом Ольшанського кладовища з проханням надіслати листа власникам цієї могили, щоб вони нам надали дозвіл додати таблички з іменами Ольги та Микити Шаповалів. Поки що ми не отримували відповіді від них», — розповідає Надія Мальована.
За словами представниці посольства, без дозволу цих людей до кінця терміну дії оренди додати таблички на могилу не можна.
«Сподіваємось нам вдасться все це належним чином оформити. У нас і на цей рік заплановані такі заходи. Ми постійно ведемо цю роботу», — каже Надія Мальована.
На Ольшанському кладовищі поховані багато видатних українців, серед них знаходимо й могилу Спиридона Черкасенка — українського письменника, драматурга та педагога. Він на початку XX століття 9 років прожив на Лідіївських вугільних рудниках у Юзівці — на території сучасного Донецька. Там він викладав у місцевих школах, спостерігав за життям та роботою шахтарів, а свої спостереження описав у низці оповідань.
Наталя Жукова відвідала й Празьку національну бібліотеку «Клементінум», у її реєстрі знайшла понад десяток оригінальних книг Микити Шаповала, виданих у 1920-30-х роках. Та погортати їх не вдалося: це вже історичні екземпляри, які зберігаються у сховку. Видають їх лише зареєстрованим мешканцям Чеської Республіки.
Але праці Микити Шаповала можна читати в українському Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України.
«Спадщина Микити Шаповала, на жаль, не досліджена. У столиці зберігається великий архів Микити Шаповала — 263 справи. Цю роботу з дослідження, наскільки мені відомо, ніхто не веде. Якби на Донеччині були Шаповалівські читання, то це могла б робити, почати популяризувати принаймні молодь», — каже краєзнавиця Наталя Жукова.
Згідно з описами, у ЦДАВО зберігається:
Наталя Жукова вважає, що архів Шаповала є надзвичайно цінним — не дарма ж ідеологічні вороги Микити Шаповала з Кремля зберігали цей архів довгі десятиліття.
“Всі ці документи знаходились у Чеській Республіці. Як вони потрапили в Україну? Радянські окупанти захопили цей архів у Чехії після Другої світової, вивезли до Києва та зберігали там десятиліттями. Навіщо б комуністи зберігали все це? І це створила людина з Донеччини, яку окупанти все намагаються показувати як “ісконно російські землі”. Тому постать Шаповала — це зброя проти російських окупантів.
Цікаво, що досі (!) в описі фондів Шаповала використана радянська лексика: “українська білоеміграція”, “статті націоналістичного характеру”, “підривна та шпигунська діяльність націоналістів”, “діячі української контрреволюції за кордоном”. Ось так кремлівські вороги України оцінювали Шаповала, а більшість мешканців Донеччини про це навіть не знають”, — каже Жукова.
Багато оцифрованих книг Микити Шаповала викладені у відкритий доступ на ресурсі Diasporiana за цим посиланням.
Донецький обласний архів експонує онлайн-виставку з архівними документами до 140-ліття Микити Шаповала. Переглянути історичні документи та фотографії можна тут.
8 червня представники Донецької обласної організації Національної спілки краєзнавців проводять у Львові круглий стіл до 140-річчя від дня народження Микити Юхимовича Шаповала. Захід почнеться о 13:00 у Львівській обласній бібліотеці для юнацтва імені Романа Іваничука (площа Ринок, 9, 2-й поверх).
Долучитись онлайн у Zoom можна о 13:00 за цим посиланням: https://us04web.zoom.us/j/74668287228?pwd=bcJSPR7CChEJC9MyK39zS5Y4mB-G3F.1 Meeting ID: 746 6828 7228, Passcode: 6gm9Jt
На початку цього року активісти з Донеччини будували плани: хотіли перенести музей Шаповала до Сіверська, були ідеї назвати його іменем вулицю або бібліотеку в Сіверській громаді, видати ювілейну монету. Мріяли про те, щоб повернути прах Шаповалів до Києва або Серебрянки. Але до перемоги над московськими окупантами ці плани реалізувати не вдається.
Читайте також: