Підтримайте Вільне Радіо
Чому в одних громадах Донеччини на екологію цьогоріч заклали мільйони гривень, а в інших — нуль? І чому навіть там, де є бюджет, люди залишаються без якісної води, а сміття не вивозять місяцями? Рух фронту змушує скорочувати “непріоритетні” витрати, але еколог каже: такий підхід лише заглиблює кризу, з якою доведеться працювати після війни. Розбираємося, скільки громади Донеччини витрачають на екологію і як це позначається на житті людей.
Інформацію від військових адміністрацій громад Донецької області журналісти Вільного Радіо отримали у відповідь на інформаційні запити.
Серед громад, які вже зараз відчувають наслідки війни, — Добропільська. Як розповідають Вільному Радіо місцеві, через наближення фронту в місті вже близько двох місяців немає централізованого водопостачання. Та навіть коли вода ще була, її якість залишала бажати кращого.
“Вода завжди придатна лише для технічних потреб, а не для пиття”, — каже місцева Лілія.
“У нас свого часу з кранів летів мотиль і випадали шматки болота”, — додає містянин Ігор.
Через критичну безпекову ситуацію влітку в Добропіллі дозволили подавати у водопровід воду “негарантованої якості”. Востаннє дослідження якості води тут проводили у липні. Відтоді такі аналізи не здійснюють через небезпеку.
У липневих результатах фахівці зафіксували підвищення жорсткості води майже удвічі (18 ммоль/дм³ за норми у 10 ммоль/дм³) та відсутність залишкового хлору. Останнє свідчить про те, що воду не знезаражували, тож вона може викликати інфекційні захворювання. Вживання води з підвищеною жорсткістю також негативно впливає на здоров’я.
У Дружківській громаді вода є, але лише раз на добу — увечері. Її якість, як кажуть місцеві, “викликає сумніви”.
“Якість води жахлива. Особисто я на ній не готую. Для приготування їжі та пиття я воду купую. Цю використовую лише як технічну”, — розповідає Сергій із Дружківки.
“Купатися у воді можна, а готувати їжу… Хоча іншої все одно немає. У місті є кілька точок із доброю фільтрованою водою. Але її ще треба донести додому, а не всі можуть. Та й скільки води реально принести в руках?” — каже місцева Вікторія.
“Питну купуємо, а все інше робимо в цій воді — купаємося, перемо. І я рада, що хоч якусь воду подають!” — говорить дружківчанка Лара.
Зазначимо, після опитування, яке ми провели серед жителів Дружківської громади, місцева ВА повідомила про завершення ремонту мереж водопостачання. Це дозволить подавати воду двічі на добу: вранці з 06:00 до 09:00 та ввечері з 18:00 до 21:00.
Востаннє проби води у Дружківці відбирали на початку вересня 2025-го. За результатами досліджень фахівці не виявили санітарно-хімічних відхилень у воді з-під кранів, проте зафіксували одне відхилення мікробіологічних показників.
Також досліджували воду зі свердловин і пунктів розливу: у трьох пробах виявили високу жорсткість і мінералізованість, а ще у двох випадках — підвищені нітрати. За даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, вживання такої води може призвести до отруєння та навіть смерті.
Єдине, що залишається в нормі, як і протягом попередніх років, — гамма-радіаційний фон води. Його підвищений рівень може спричинити онкологічні захворювання при тривалому вживанні.
У Слов’янську посадовці запевняють, що якість води перевіряють систематично. Але досліджують не водопровідну воду, а водойми. Останні результати, актуальні на вересень 2025 року, засвідчили:
“Стабільний якісний стан природних водних об’єктів, показники якості перебувають у межах сезонних коливань”.
Що ж до води у кранах — як розповіли Вільному Радіо містяни, її стан поки залишається на тому ж рівні, що й до повномасштабного вторгнення. Хоча деякі жителі скаржаться на занадто жорстку воду:
“Водопровідну воду моя родина використовує тільки в технічних цілях — миття посуду, прання, купання. Для приготування їжі та пиття беремо лише куплену очищену воду, і навіть тваринам даємо тільки її. Вода завжди була жорстка: на сантехніці залишався наліт, а після кип’ятіння у чайнику з часом з’являлися тверді відкладення. Надлишку хлору не відчувала, хіба що після хлорування, про яке зазвичай повідомляє водоканал у місцевих ЗМІ”, — поділилась жителька Слов’янська Юлія.
Святогірськ живе без централізованого водопостачання з весни 2022-го, коли місто потрапило в окупацію. Після звільнення мережі досі не відремонтували.
Тому про стан водопровідної води тут говорити не доводиться. Є лише вода з колодязів, яка, за словами місцевих, залишає у відрах прозорий слиз. Якісну воду привозять тільки волонтери, але її не вистачає на всі потреби.
Воду у відкритих водоймах Святогірської громади щомісяця перевіряють фахівці Сіверсько-Донецького басейнового управління водних ресурсів. За їхніми даними, суттєвих відхилень біогенних речовин від норми вода не має.
Біогенні речовини — це хімічні елементи, що входять до складу клітин живих організмів, які мешкають у водоймах.
Найважче підтримувати чистоту в прифронтових містах. Наприклад, у Костянтинівській громаді, яка дедалі частіше потрапляє під російські обстріли, з 12 вересня 2025 року повністю зупинили вивезення та прибирання сміття.
Водночас тут вистачає і працівників комунальних служб, і техніки. Тому посадовці обіцяють відновити вивезення сміття, щойно дозволить безпекова ситуація.
Складна ситуація і в Лимані: місцеві посадовці вказують на постійні обстріли, нестачу персоналу та техніки. Але тут усе ще намагаються вивозити відходи.
“Вивезення сміття та прибирання здійснюються настільки регулярно, наскільки дозволяє безпекова ситуація”, — відповіли у місцевій військовій адміністрації.
У Добропільській громаді також є проблеми з накопиченням відходів. Протягом 2025 року повністю припинили вивозити сміття з міста Білицьке та Світлівського старостинського округу. У самому Добропіллі, а також у Ганнівському й Святогорівському старостинських округах станом на вересень 2025 року відходи ще вивозять на сміттєзвалище в селище Водянське. Але роблять це не за графіком, а залежно від рівня накопичення сміття.
Більшість жителів Добропілля, з якими поспілкувалися наші журналісти, кажуть, що великих стихійних звалищ у місті не помічали. Водночас деякі містяни скаржаться, що сміття деінде не вивозять уже два місяці.
“Сміття в моєму районі в серпні вже не вивозили. Поруч є купа, де був повний контейнер. У ньому хтось рився, перевертав, і все розкидане. У мій контейнер понакладали банок, які тепер стоятимуть до закінчення війни. Особливо багато куп можна побачити біля багатоповерхівок. Є контейнери, які не вивозили ще з липня. Але це точкові проблеми. Я б не сказала, що місто виглядає як смітник. На вулицях доволі чисто”, — поділилася з Вільним Радіо жителька Добропілля Лілія.
У Дружківці ситуація схожа: у міській військовій адміністрації визнають, що місту бракує працівників комунальних служб, особливо водіїв і трактористів, а також техніки.
Та попри проблеми комунальникам вдається підтримувати чистоту міста, кажуть місцеві.
“Там, де я мешкаю, сміття вивозять регулярно — двічі на тиждень, у понеділок і п’ятницю”, — говорить Сергій із Дружківки.
Відкрито визнають проблеми зі сміттям і у військовій адміністрації Святогірської громади. Тут бракує і працівників, і техніки для вивезення відходів та прибирання вулиць. У військовій адміністрації кажуть, що наразі не мають можливості запобігти всім екологічним наслідкам засмічення.
Втім місцеві не скаржаться на бруд у місті, хоча й визнають, що контейнери спорожняють нечасто.
“Вивозять [сміття] десь раз на півтора-два тижні. Але великі купи утворитися не встигають”, — говорить Людмила зі Святогірська.
Тим часом у більш віддаленій від фронту Слов’янській ВА запевнили, що всі комунальні підприємства в місті працюють, а кількість техніки є “задовільною”.
Жителі Слов’янська, з якими ми поспілкувалися, розповіли, що стихійних звалищ і смороду сміття у місті не помічали.
“Випадків неналежного поводження зі сміттям у моєму районі міста я не фіксувала. Загалом місто у цьому плані залишилося на рівні, який був до повномасштабного вторгнення, на мою думку”, — говорить жителька Слов’янська Юлія.
Про наслідки засмічення для довкілля можна говорити лише після детальних досліджень, каже голова правління ГО “Українська природоохоронна група” Олексій Василюк.
“Оцінка має включати дані про те, що потрапляє у повітря, що саме викинули та які хімічні реакції там відбуваються, чи потрапляє це у ґрунтові води, чи утворюються небезпечні водорозчинні сполуки тощо. У Європі, наприклад, навіть шифер заборонений, а в нас ним вкрито усе. Тому це треба буде досліджувати. Якщо там місяцями лежатимуть дошки — шкоди не буде. Але якщо це буде шифер, пінопласт, поролон чи мінеральна вата, яку вибухом збило з утеплення будинку, ці речовини вже не розкладаються”, — говорить Олексій Василюк у коментарі Вільному Радіо.
Така ж ситуація із водою: оцінити наслідки для екології від її забруднення неможливо без досліджень, а провести їх можна буде лише після завершення бойових дій.
“Може бути таке, що певні речовини й потрапили у воду. Але якщо це річка від Сіверського Дінця — сполуки могло вже віднести в Азовське море. Після війни варто буде дослідити склад сполук у воді. Бо є водорозчинні та нерозчинні сполуки: одні з часом асимілюються, а інші потрапляють у ґрунтові води й можуть спричинити забруднення регіону”, — пояснює Олексій Василюк.
Водночас, зазначає еколог, відсутність хлору у воді — не привід для хвилювань.
“Хлор — це речовина, яка вбиває усе живе. У природі його взагалі не має бути. Тому я бачу більше загроз від того, коли саме хлор потрапляє у довкілля. Особливо зараз, коли очисні споруди Донеччини здебільшого зруйнували ще на початку повномасштабного вторгнення. У будь-якому випадку працювати треба лише з дослідженнями та доказами, коли підтверджена проблема. Бо коли ми досліджуємо землю після вибухів снарядів, там чітко фіксуємо важкі метали та сірку”, — наголошує експерт.
У бюджеті Слов’янської громади на 2025 рік не заклали коштів на покращення екологічного стану. Торік ситуація була такою ж — жодних сум на зменшення забруднення повітря, води та ґрунтів, підвищення ефективності роботи з відходами чи збереження біорізноманіття громади.
Крім цього у Слов’янську “втратили доцільність”:
На відміну від Слов’янська, у Костянтинівці гроші на екологію все ж заклали. Але суми тут найскромніші серед усіх громад, до яких ми звернулися з запитами. Так, у 2025 році з бюджету громади виділили лише 10 тисяч гривень на “охорону навколишнього природного середовища”.
Минулого року виділяли більше — 210 тисяч гривень, з яких 173 тисячі були трансфером з обласного бюджету.
Цьогорічний екобюджет скоротили через те, що ці гроші потрібні для евакуації людей та відновлення після російських обстрілів. Тож зараз у місті не фінансують:
Набагато більшу суму на підтримку довкілля змогли знайти у бюджеті Дружківської громади на 2025 рік. Так, на боротьбу зі несанкціонованими сміттєзвалищами у громаді передбачили 1,1 мільйона гривень, йдеться у місцевій програмі соціально-економічного розвитку. Ще пів мільйона планують витратити на 100 нових контейнерів для сміття. Крім того, на “ліквідацію інших видів забруднення” підготували 47 тисяч гривень.
Дружківська громада — єдина з опитаних нами, яка стверджує, що повністю виконує заплановані заходи з охорони довкілля.
Ще більше, ніж у Дружківці, на підтримку довкілля виділили в Добропіллі — там на це є 2 мільйони гривень.
Але це все ж менше, ніж було торік. Тоді на цю статтю в бюджет закладали 3,4 мільйона гривень (1,5 мільйона з місцевого бюджету та 1,9 мільйона — з обласного). Втім, за призначенням витратили лише 2,2 мільйона, а решту вдалося зекономити.
Загалом за понад 3 роки повномасштабної війни в Добропільській громаді скасували:
У Святогірській громаді на покращення стану довкілля цьогоріч виділили 8,8 мільйона гривень. Ці кошти розподілили так:
Субвенція — це гроші, які виділяють на конкретні потреби. Якщо використати їх не за призначенням або не в повному обсязі, невитрачену частину можуть вимагати повернути.
У 2024 році на екологію у Святогірській громаді виділили менше — 4,9 мільйона гривень. Кошти витратили на прибирання сміття та несанкціонованих звалищ, які утворилися під час тимчасової окупації у 2022 році.
На інші заходи для покращення стану екології у бюджеті не вистачає грошей. Так, через повномасштабне вторгнення Росії довелося скасувати:
Ще більше коштів виділили на екологію в Лиманській громаді. У 2025 році ця сума сягнула 22,8 мільйона гривень.
Минулого року на цю сферу закладали 14,8 мільйона, але використали лише малу частину суми:
Решта ж суми пішла на інші цілі. Як зазначили у ВА у відповіді на запит наших журналістів, першочергово кошти виділяють на критичні потреби: “підтримку життєзабезпечення населення, відновлення інфраструктури та ліквідацію наслідків руйнувань”.
Тому й цьогоріч на екологічні заходи в Лиманській громаді спрямують не всю закладену суму. Зокрема, через повномасштабну війну тут вже не фінансують:
Світова практика воєн між країнами свідчить, що про питання екології зазвичай згадують в останню чергу, каже голова правління ГО “Українська природоохоронна група” Олексій Василюк. Наслідки таких рішень стають відчутними вже після завершення бойових дій.
“Раніше я вважав, що відновлення України триватиме довше, ніж ми з вами проживемо. Але є думка, що через умовні 30 років ніхто вже не вкладатиме гроші в Україну. Відновлення країни після війни фінансуватимуть максимум 5–10 років — і все”, — вважає еколог.
Тому, додає він, очільникам прифронтових громад вже зараз варто робити якомога більше для збереження довкілля.
“Ніхто не буде дбати про нас ще 100 років. Наприклад, у Франції є територія площею 1200 квадратних кілометрів, куди й досі нікого не пускають, бо ці землі залишаються забрудненими хімікатами з часів Першої світової війни”, — каже голова правління ГО “Українська природоохоронна група”.
Еколог наголошує, що після закінчення війни громадам необхідно насамперед дослідити стан усіх підконтрольних земель.
“Це може прозвучати несправедливо для когось, але не всі землі слід розміновувати та відновлювати. Деякі громади будуть безпечнішими, і на їхніх землях можна буде жити та вирощувати культури. Але якщо взяти, наприклад, Бахмут та сусідню Андріївку, то очевидно, що це території, які варто викреслити з планів відновлення. Адже забруднення металами та хімікатами після вибухів снарядів матиме довготривалі наслідки для безпеки використання цих земель”, — вважає Олексій Василюк.
Тільки маючи підтвердження, що земля безпечна, можна буде проводити розмінування та повертатися жити на такі території.
“Ніхто ж не хоче споживати продукти, вирощені на забрудненій землі. Також треба буде мати незалежні лабораторії, які неможливо підкупити, щоб вони видали довідку про чистоту ґрунтів. Думаю, із цим нам можуть допомогти європейські партнери, особливо ті, які імпортують нашу сільськогосподарську продукцію, адже вони зацікавлені в отриманні безпечних продуктів”, — підсумовує Олексій Василюк.
Раніше журналісти Вільного Радіо розповідали, що станом на початок 2022 року за якістю повітря в Донецькій області стежили чотири підпорядковані державі установи. Але у вересні 2025 року спостережні пункти трьох із них тимчасово припинили роботу в регіоні.
Робота над цим матеріалом стала можливою в рамках проєкту Fight for Facts, що реалізується за фінансової підтримки Федерального міністерства економічного співробітництва та розвитку Німеччини.