Згадаймо хвилиною мовчання Сергія Коновалова, який загинув, боронячи Часів Яр від окупантів

Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сергій Коновалов вчився на стоматолога та захоплювався велоспортом, поки Росія не напала на  Україну. З 2014 року чоловік боронив державу у лавах “Правого сектору”, пізніше навчав молодь. Сергій закінчив свій життєвий шлях на підступах до Часового Яру вже під час повномасштабного вторгнення. 

Про життєвий шлях Сергія розповіли в пресслужбі “Пласту”.

Сергій Коновал навчався в школі №19 у Тернополі, а після здобував вищу освіту за спеціальністю стоматолога в Тернопільському національному медичному університеті ім. І. Я. Горбачевського. У вільний час захоплювався велосипедним спортом та грою на гітарі.

По закінченню навчання став працювати начальником відділу Тернопільського обласного молодіжного методичного центру. Однак все змінилось з Революцією гідності. Сергій взяв у неї участь, а з березня 2014 року став парамедиком батальйону “Госпітальєри” ДУК “Правий сектор”. На початку АТО брав участь у боях за Станицю Луганську, Піски та Мар’їнку. З часом чоловік дослужився до командира 6-ї резервної сотні ДУК “Правий сектор”.

Після того, як війна на Сході перейшла в більш спокійну фазу, Сергій перейшов на роботу в просвітницькому напрямі. Очільник Резервної сотні ДУК на Тернопільщині навчав молодь та готував майбутній резерв для можливих бойових дій з окупантами. Паралельно чоловік працював кінооператором та був одним з ініціаторів створення фільму про кіборгів “Трохи нижче неба”. До “Пласту” боєць вступив у 2020 році.

“Пройшов крайовий вишкіл та став інструктором з військової справи на курінному юнацькому таборі 51 куреня ім. Святослава Завойовника. Планував скласти пластову присягу, проте не встиг це зробити через участь у бойових діях”, — пишуть побратими з “Пласту”.

Сергія Коновала вбив російський снаряд у бліндажі поблизу Часового Яру

Під час повномасштабного вторгнення росіян Сергій служив у званні молодшого лейтенанта командиром стрілецької роти 67 ОМБр. За два роки звільняв Київщину, Харківщину та боронив державу на Донеччині, зокрема Бахмут та Лиманський напрямок. Мав звання молодшого лейтенанта.

У 2023 році військового нагородили орденом “За мужність” 3-го ступеня.

“Загинув на фронті поблизу міста Часів Яр Донецької області внаслідок прямого влучання ворожого снаряда в бліндаж, де він з побратимом виконував бойове завдання”, — додають в пресслужбі “Пласта”.

Трагедія сталась 6 квітня 2024 року. У чоловіка залишилась дружина Ольга Данченко, яка працює волонтером, мама та молодший брат Артем, який теж боронить державу на фронті.

“Сьогодні, котику, ми будемо в Києві. Разом. Як ти мріяв, але зовсім не так… Сьогодні в нас буде побачення, якого ніколи не було. І сьогодні я знов буду щось тобі розповідати не з війни. Як ти завжди просив.  Як завжди я буду задавати тобі тисячі запитань. Але відповіді вже буду шукати в знаках та своїх думках”, — написала дружина перед прощанням.

Прощання з військовим пройшло спочатку у Києві, а потім Тернополі, де його й поховають.

Світла пам’ять.