Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
В ідеальному світі ми б не питали жінок-керівниць про упередження, лідерство чи особливості їхньої роботи — так само як не питаємо про це чоловіків. Але реальність складніша: питання рівних можливостей і сприйняття жінок у публічному управлінні досі не зникли.
Тому напередодні 8 березня журналісти Вільного Радіо попросили начальниць військових адміністрацій Донеччини поділитися своїм баченням реальності — без святкових формулювань. Ми поставили їм кілька однакових запитань і публікуємо відповіді.
На підконтрольній уряду території Донецької області сформували 46 територіальних громад, 6 з них очолюють жінки. Тобто близько 13% усіх військових адміністрацій на Донеччині наразі під керівництвом жінок.
Людмила Борисевич, начальниця Олександрівської селищної ВА:
Так, безумовно, розуміння ролі жінок у житті громади та й держави під час повномасштабної війни змінилося. На прикладі нашої громади бачимо: жінки — це не “допоміжна сила”, а керівниці, які беруть на себе відповідальність і ухвалюють стратегічні рішення в умовах кризи.
Ми виїжджаємо на місця обстрілів, обстежуємо пошкоджене житло, комісійно оцінюємо збитки та намагаємося надати якомога більшу допомогу людям, які постраждали від війни, координуємо евакуацію населення та комунального майна, видаємо гуманітарну допомогу, приділяємо максимальну увагу соціальному захисту населення, міжнародній співпраці, надаємо повноцінні адміністративні послуги.
Війна показала: жінки — рівноправні та ефективні лідерки, від яких залежить стійкість громади й держави.
Альона Лєвтєрова, начальниця Старомлинівської сільської ВА:
Не думаю, що змінилося розуміння ролі жінки в публічному управлінні, скоріше повномасштабна війна показала справжню силу української жінки. Бо жінки не лише в публічному управлінні, а загалом взяли на себе відповідальність не тільки за соціальний напрям, а й за важливі стратегічні рішення, гуманітарну координацію, кризове управління.
Це не лише в публічному управлінні, а і на територіях активних бойових дій, полі бою, в родинах. Жінки довели свою ефективність на всіх рівнях.
Наталія Воробйова, начальниця Мангушської селищної ВА:
На мою думку, роль жінки наразі і, власне, після початку повномасштабного вторгнення змінилася. Ми бачимо, що є все більше жінок на керівних посадах у політичній площині. Я думаю, що і надалі багато виборних посад після закінчення війни теж будуть посідати жінки.
Зараз досить багато організовують міжнародних тренінгів для того, щоб жінка почувалася впевнено на політичних посадах. І на сьогодні ми бачимо багато жінок-лідерок, які роблять свою справу як волонтерки, як політикині, як лікарки, як вчительки. Я впевнена, що і надалі жінок побачать, почують, і до влади будуть приходити жінки.
Анна Черкашина, начальниця Криворізької сільської ВА:
Я була головою сільської ради до початку повномасштабного вторгнення. І не зважаючи на те, що я жінка, такий небезпечний період і складна ситуація в Донецькій області — я все одно залишилась на посаді й очолюю військову адміністрацію. Тому саме на собі якихось сильних змін я не відчула.
Надія Сердюкова, начальниця Мирненської селищної ВА:
Особисто моя думка така, що роль жінок у публічному управлінні в Україні змінилася помітно. Жінки взяли на себе значно більше управлінських і організаційних функцій. У багатьох громадах саме вони координують гуманітарну допомогу, соціальні послуги, підтримку ВПО, роботу освітніх і медичних установ. Також велика шана жінкам-захисницям. Війна поставила перед жінками додаткові виклики — поєднання професійної діяльності, громадської роботи та сімейної відповідальності.
Олена Нікітіна, начальниця Андріївської сільської ВА:
Так, безумовно. Війна зробила роль жінок у публічному управлінні більш помітною. У складних умовах громади побачили, що жінки на керівних посадах здатні ухвалювати відповідальні рішення, організовувати роботу та забезпечувати стабільність у громаді. Це поступово змінює і ставлення суспільства до жіночого лідерства.
Людмила Борисевич, начальниця Олександрівської селищної ВА:
Як начальниця селищної військової адміністрації скажу відверто: сьогодні я відчуваю себе рівноправним членом команди Донецької обласної військової адміністрації, більшість якої складають чоловіки.
На початку були так звані невидимі бар’єри — стереотипи щодо ролі жінки в управлінні, подвійне навантаження в родині, певна недовіра до жінок на керівних посадах. Але переконана: професійність, відповідальність і результат роботи поступово руйнують будь-які упередження. Своєю щоденною працею я довела компетентність і щире прагнення бачити громаду сильнішою, безпечнішою та більш розвиненою.
Сьогодні серед колег-чоловіків я почуваюся не “винятком”, а рівною керівницею. І це надзвичайно важливо — працювати в команді, де цінується не стать, а досвід, рішучість і готовність брати відповідальність. Це відчувається і в позиції керівництва обласної військової адміністрації. Не забуваючи, що я жінка, до мене ставляться насамперед як до повноцінного керівника — начальника військової адміністрації.
Так, професійні упередження інколи трапляються, але вони швидко зникають після першого робочого контакту. Я завжди вважаю, що в роботі важливо демонструвати компетентність, впевненість та відкритість до співпраці. Справді, інколи під час перших зустрічей можна відчути певну недовіру, але це властиво для будь-якого професійного середовища. Коли кремезний чоловік бачить перед собою в кабінеті начальника жінку — перше, що бачиш у погляді — здивування та недовіра. Моє спілкування з колегами-чоловіками будується виключно на засадах взаємної поваги та професіоналізму, хіба що замість потискання рук на знак привітання можемо дозволити собі легкі обійми. Незалежно від статі ми залишаємося рівноправними партнерами в роботі.
Сьогодні все більше цінують не стать людини, а її професійність, результати роботи та здатність ефективно виконувати поставлені завдання. І це — важливий крок до формування сучасного, справедливого професійного середовища.
Альона Лєвтєрова, начальниця Старомлинівської сільської ВА:
Думаю, що говорити про реальну рівність можливостей точно можна. Україна успішно застосовує європейські стандарти щодо гендерної рівності.
Стереотипи, якщо і є, то вони скоріше поодинокі. Бо, наразі, на мою думку, ціниться професіоналізм, компетентність і здатність ухвалювати рішення і брати відповідальність за ці рішення, а не стать.
Наталія Воробйова, начальниця Мангушської селищної ВА:
Говорити про рівність, звісно, можна на сьогодні, але все одно залишаються посади, де саме чоловіки мають бути. Можливо, в більшості це саме про військові посади, де потрібен холодний розум, скажімо так, більше рішучості. Але жінки на сьогодні дуже вправно конкурують з чоловіками.
Мабуть, все-таки, деякі невидимі обмеження залишаються, бо все одно наше суспільство більш звикло до того, що у нас керівниками мають бути чоловіки, які статусні, які можуть ухвалювати зважені рішення. Але, на мою думку, жінки проходять таке становлення, де також ухвалюють важливі рішення для держави та для суспільства загалом. Вони беруть на себе відповідальність за ці рішення і мислять стратегічно.
Чи доводилось мені стикатися з упередженнями? Дякувати Богу, я потрапляла в такі кола, де не було цих упереджень. Мене сприймали як керівника, мене сприймали як жінку у владі, тому таких упереджень не було.
Анна Черкашина, начальниця Криворізької сільської ВА:
На мою думку, упереджень немає, але жінка залишається жінкою. Звісно, в нашому політичному житті України чоловіків все ж більше, особливо на керівних посадах. І ми відчуваємо більшу увагу до нашої персони тому, що ми жінки. Але саме упередженого ставлення особисто я не помічала у своїй роботі. Я себе відчуваю вільно на своїй посаді, немає якихось утискань чи проявів дискримінації. Мені досить комфортно працювати на такій посаді будучи жінкою.
Дуже давно я працювала вчителькою, також стала завідувачкою з виховної роботи. І маю сказати, що я і тоді не відчувала якихось обмежень. Мені пропонували посаду директора, і в мене не вийшло тому, що я переїхала, але сама пропозиція була. Згодом я стала директоркою дитячого садочку, тому керівні посади досить звичними для мене були впродовж професійного життя.
Надія Сердюкова, начальниця Мирненської селищної ВА:
На мою думку, на сьогодні повної рівності поки що немає.
У професійному середовищі іноді можна стикатися з певними упередженнями, однак сьогодні вони вже значно менш виражені, ніж раніше. За останні роки культура сприйняття жінок-керівниць в Україні суттєво еволюціонувала. Суспільство все більше стало оцінювати жінок за професійність, ефективність та результати роботи.
Жінки-керівниці частіше сприймаються як повноцінні лідерки, які формують політику, ухвалюють складні рішення і відповідають за розвиток інституції на рівні з чоловіками.
Олена Нікітіна, начальниця Андріївської сільської ВА:
В Україні вже створили чимало передумов для рівної участі жінок і чоловіків у публічному управлінні. Жінки обіймають керівні посади в органах місцевого самоврядування, державних структурах, працюють у різних сферах ухвалення рішень. Водночас певні стереотипні уявлення ще можуть зберігатися, але поступово вони відходять, адже для людей важливіше, як працює керівник, а не те, жінка це чи чоловік.
У професійному середовищі іноді можна зустріти різні думки, але з часом ставлення змінюється. За роки роботи в місцевому самоврядуванні я бачу, що жінка на керівній посаді вже не сприймається як виняток. Сьогодні більше уваги звертають на досвід, здатність організувати роботу та нести відповідальність перед громадою.
Людмила Борисевич, начальниця Олександрівської селищної ВА:
Повномасштабна війна стала точкою глибокого переосмислення ролі жінок у політиці та державному управлінні. Сьогодні жінки в Україні не лише підтримують тил. В умовах кризи вони проявили не лише мужність і патріотизм, а й стійкість, гнучкість та здатність швидко реагувати на виклики.
Досвід війни довів: жінки є повноцінними лідерками, управлінцями й стратегами, від рішень яких залежить безпека та розвиток громади. Це не тимчасова тенденція — це нова управлінська реальність.
Альона Лєвтєрова, начальниця Старомлинівської сільської ВА:
Результат роботи, а не гендер визначає довіру. І це важливий зсув. Жінки-керівниці дедалі частіше асоціюються з ефективністю, кризовою стійкістю та здатністю до стратегічного мислення. На мою думку, саме повномасштабна війна дала такий величезний поштовх в переосмисленні ролі жінок не лише у політиці, а й у всіх сферах життя.
Жінка, яка чекає свого чоловіка з війни, сама несе відповідальність за родину, жінка-захисниця на рівні з чоловіками виконує бойові завдання й успішно нищить ворога, жінки-бойові медики на собі тягнуть вагу, яка подекуди перевищує її власну, жінка в державному управлінні — стратег, аналітик, кризовий менеджер. Мене тішить, що жінок стає більше на цих напрямках.
Наталія Воробйова, начальниця Мангушської селищної ВА:
Нинішній досвід війни буде точкою переосмислення. І ми ж бачимо, що у нас сьогодні дуже багато жінок перенавчаються на умовно чоловічі професії. Вони стають і трактористками, і механізаторками, і ким завгодно, аби наша економіка не впала, аби наші підприємства не зупинялися.
На сьогодні жінка впевнено забезпечує в тилу те, що мали робити чоловіки, але наші чоловіки сьогодні боронять нашу територію. І багато жінок сьогодні йде у військові справи, також десь замінюючи чоловіків. Вони є медикинями, керують БпЛА, займаються логістикою тощо. Переосмислення обов’язково буде, я думаю, що в кращу сторону.
Анна Черкашина, начальниця Криворізької сільської ВА:
Я думаю, що ще до війни наша країна почала працювати над питанням гендерної рівності. Можливо, саме після 2014 року в нас почали активніше це обговорювати й запроваджувати на різних рівнях. І загалом я думаю, що наша країна йде в правильному напрямку у питаннях рівності.
Можливо, війна теж частково стає рушійною силою для того, щоб жінки були при владі. Тому що, все одно, мислення жінки й чоловіка трохи різняться. Це до тези “рівні, але різні”. Тому так важливо, щоб серед тих, хто ухвалює рішення, були жінки. І я переконана, що жінки б шукали вихід поза війною. Логіка жінки завжди направлена в сторону життя.
Ми живемо у світі, де є і чоловіки, і жінки, тому і треба враховувати думку однієї й іншої статті. Має бути баланс.
Надія Сердюкова, начальниця Мирненської селищної ВА:
Так, вона вже є такою точкою. Бо повномасштабна війна стала для українського суспільства потужним випробуванням.
Олена Нікітіна, начальниця Андріївської сільської ВА:
Так, цей досвід уже змінює багато підходів. Війна показала, що для стійкості держави важлива участь усіх — незалежно від статі. Жінки сьогодні активно працюють у різних сферах управління, і цей досвід, безумовно, вплине на подальший розвиток політики та відбудову країни.
Раніше ми розповідали про державну нагороду для жінок, які виховали п’ятьох і більше дітей. Окрім почесного титулу “мати-героїня”, жінки також можуть отримати одноразову виплату, але пільги не передбачені.