Жив з рідними під обстрілами: вшануймо хвилиною мовчання 8-класника з Бахмута Іллю Мякінчика (ФОТО)

Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув у російсько-українській війні. 5 лютого згадаймо 12-річного Іллю Мякінчика, який загинув від обстрілу російської армії у рідному Бахмуті. 

Про загиблого хлопчика Вільному радіо розповідає Вікторія Просяник, директорка Бахмутської школи №5, де він вчився. 

Ілля Мякінчик загинув 31 січня — того дня росіяни завдали удару по західній околиці Бахмута.

“Ілюша — учень 8 класу, на жаль, він залишався в Бахмуті з родиною —  його виховували мама та бабуся. Під час цих активних боїв усі члени родини жили в районі водоканалу. В цей день він з дядьком та братом виїхали у західну околицю міста на базарчик за продуктами. Там відбувся обстріл, під час якого він загинув”, — каже директорка. 

За її словами, з хлопчиком та його рідними школа підтримувала зв’язок, поки це було можливо.

“З ним розмовляв класний керівник і на початку [відкритого] вторгнення, і на початку навчального року, і у січні, поки ще можна було зв’язатись. Бабуся повідомляла класному керівникові, що все в порядку, що він живий-здоровий, а бачите, як сталося. Ми вимагаємо від батьків, які там досі залишаються з дітьми, знаходити можливість та давати про себе знати”, — розповідає Вікторія Просяник.

Ілля вчився у школі допоки міг. 

“У вересні-жовтні він виходив на уроки, а далі він навчався самотужки та періодично надсилав виконані роботи”, — каже директорка школи.  

Педагоги згадують Іллю з теплом.

“Дитина дуже добра, навчався добре. Завжди усміхнений, позитивний. Був членом шкільної команди  з волейболу, яка неодноразово стала переможцем міських змагань”, — каже співрозмовниця. 

Це перший та єдиний загиблий учень цієї школи. Його родина вчасно не евакуювалася з лінії фронту.

“Це дуже страшно, коли діти гинуть. Усі шоковані — і батьки, й діти, й вчителі. Це не нормально: батьки несуть відповідальність за дітей та мають їм створювати безпечні умови перебування. Однозначно дітей там не має бути, зовсім. Але це має бути на законодавчому рівні”, — каже Вікторія Просяник.

Вона погоджується з тим, що в Україні терміново необхідний закон, який дозволяв би вивозити дітей з зони боїв попри незгоду їхніх батьків. 

“Якщо висувати вимоги до батьків, то, виявляється, окрім моральних, людських правил ще має бути підґрунтя, правова основа. Тому що не всі батьки прислуховуються до моралі та розуміють це”, — наостанок каже жінка.

Хлопчика поховали на Новому кладовищі біля Часів Яра.

Світла пам’ять.