Росіянин Клим Кержаєв відкрив вогонь по цивільному авто з двома бахмутянами, коли стояв на позиціях у Харківській області. Жінці, яка була в автівці, вдалося врятуватися завдяки винахідливості бійців ЗСУ. А її чоловіка загарбники прийняли за померлого та скинули у канаву, однак йому вдалося вижити та дійти до українських позицій. У телефонній розмові окупант зізнався дружині у вбивстві цивільного. Український суд виніс росіянину заочний тюремний вирок.
Вирок росіянину Климу Кержаєву виніс Красноградський районний суд Харківської області.
Згідно з даними обвинувачення, події розгорталися 23 червня 2022 року поблизу Барвінкового Ізюмського району на Харківщині.
Потерпілі у цій справі — подружжя з Бахмута Валерія та Андрій Богомази (їхні імена назвали у Нацполіції). З початком відкритої війни вони перебралися до Києва, куди згодом вирішили забрати й батьків Андрія. Для цього 23 червня 2022-го вони удвох поїхали автівкою зі столиці до рідного міста.
Як розповів у суді Андрій Богомаз, заїхавши на територію Харківської області, вони пройшли кілька блокпостів, а далі звернули на ґрунтову дорогу, яка була під контролем окупаційних військ. У цей час поруч із автівкою пролунали вибухи: подружжя вискочило з авто та побігло до зупинки громадського транспорту, аби сховатися від обстрілу. За кілька хвилин вогонь вщух — Андрій і Валерія вирішили повернутися до авто, щоб забрати документи та мобільні телефони. У цей час біля них знову пролунав вибух, під час якого Андрій зазнав поранень.
“Я побачила, що голова [чоловіка] поранена. Я обмила відразу голову. Почала перев’язувати, діставати великі рушники. Я не знала, що робити, я не лікар. Я кажу: “Не помирай, будь ласка. Не кидай мене”, — згадувала події того дня Валерія Богомаз.
Обстріли цивільної автівки росіянами зафіксував дрон українських військових, які стояли на позиціях поблизу Барвінкового. Один із них як свідок розповів на суді, що безпілотник вирішили підняти у повітря, коли побачили, як через їхні позиції у напрямку непідконтрольних територій проїхало цивільне авто.
На кадрах із дрона видно, як Валерія намагалася надати чоловіку домедичну допомогу, а біля авто утворилися калюжі крові.
Тоді українські захисники підлетіли квадрокоптером до жінки й намагалися вказати їй, що потрібно залишити місце обстрілу та піти за дроном. Однак Валерія показувала на Андрія, який стікав кров’ю, та не хотіла його покидати. Це тривало близько 20 хвилин.
Зрештою боєць Сил оборони, який пізніше став свідком на суді, прикріпив на дрон лист паперу А4, написавши на ньому “Йди за мною” та спустив “пташку” на таку висоту, аби Валерія побачила вказівку.
Жінка піднялася та почала швидко йти за квадрокоптером. У цей час камера на ньому зафіксувала як до автівки Богомазів підійшли троє російських військових. Вони почали кликати Валерію та махати їй руками, але жінка не обернулась та продовжила йти за дроном. Невдовзі її зустріли українські військові.
Від серйозних поранень біля автівки Андрій Богомаз знепритомнів. За даними слідчих, росіяни вирішили, що чоловік помер, тож відтягнули його та скинули у рів.
За кілька годин російський військовий Клим Кержаєв, який стріляв по цивільному авто бахмутян, зателефонував своїй дружині та сказав, що вбив людину. Цю розмову перехопили українські силовики, тож вона стала доказом у справі. Те, що на перехопленнях голос саме Кержаєва, підтвердив інший окупант, який воював разом із ним в Ізюмському районі, але потрапив у полон ЗСУ.
Ось якою була розмова Клима Кержаєва з його дружиною Анастасією:
— Зрозуміло, а я людей… людину сьогодні вбив, на**й!
— Ти вбив?
— Угу.
— Яку?
— Та х*й його знає. Не знаю, хто це такий, бл***.
— Хохла (українця, — ред.) чи що?
— Так, так, так.
— А чо він, прийшов туди, куди не треба, чи що?
— Та ні. Коротше, машина їхала…
— Ну?
— Як тридцяткою (тридцятиміліметровою гарматою, — ред.) п***анув із БМП, бл***!
— Ого!
— Там жінки виявилися…
— У-у-у…
— Жінка вийшла. Мужик ні, на**й.
— Зрозуміло. І що з нею?
— Та я не знаю, вона з***лася кудись.
— М-м-м…
— Ось так от.
— Зрозуміло.
— Гроші мені поклади на телефон сьогодні, гаразд?
— Угу.
Андрій Богомаз, якого росіяни вважали мертвим, через деякий час отямився та з канави перебрався до багажника автівки. Згодом вирішив покинути авто та йти в пошуках допомоги.
“Коли я зняв пов’язку, то нога почала зменшуватися. Вона (пов’язка, — ред.) була туго зав’язана, і ногу роздуло. Коли я її зняв, то спробував наступити і зрозумів, що зможу йти. Я йшов до українських позицій приблизно 30-40 хвилин. Ну я йшов з “перекуром”, тому що відчував, що болить сильно. Зупинявся, сідав на ковдру”, — розповідав Андрій.
Українські захисники доправили потерпілого до лікарні у Харкові. Згодом чоловік продовжив лікуватися у Києві.
Як з’ясували журналісти Вільного радіо, Кержаєв Клим Дмитрович, який відкрив вогонь по цивільних, народився 3 липня 1997 року й зареєстрований у Москві.
Клим — командир роти у 15-му гвардійському мотострілецькому полку (військова частина 31134). Він є структурним підрозділом 2-ї гвардійської мотострілецької Таманської дивізії, яка своєю чергою входить до 1-ї гвардійської танкової армії Західного округу МО РФ.
Військова частина, де служить Кержаєв, дислокується у селищі Калининець у Московській області РФ.
На російських ресурсах вказують, що після початку повномасштабного російського вторгнення підрозділи 2-ї Таманської дивізії “блокували Київ із півночі, з боку Чернігівської області”. Згодом дивізію приєднали до угруповання російської армії “Захід” і відправили воювати з українськими захисниками на Куп’янський відтинок фронту на Харківщині.
Журналісти російського видання “Медіазона”, яке висвітлює роботу судової, правоохоронної та пенітенціарної систем у Росії, зателефонували Климу Кержаєву з проханням прокоментувати перехоплені аудіозаписи, які оприлюднили українські силовики.
— Ви знаєте, що ваші переговори з дружиною потрапили на прослуховування українських спецслужб?
— Я не військовий.
— Цей номер зареєстровано на військового.
— Я не військовослужбовець, я не знаю, що там кому потрапило.
— Кержаєв ваше прізвище?
— Так.
— Як тоді вийшло, що ви фігуруєте в українському розслідуванні?
— Я не знаю, як там що вийшло. Я кажу, я не військовослужбовець.
Журналістам вдалося також поспілкуватися з дружиною Клима Анастасією Кержаєвою:
— Ви знаєте, що розмови ваші були перехоплені й опубліковані?
— Які розмови?
— Коли ваш чоловік Клим дзвонив вам і розповідав про автомобіль, по якому він вистрілив? І ви ще запитали: “Хохла вбив”?
— Я незаміжня.
— Але ви Анастасія Кержаєва?
— Ні, неправильно. Яка тобі різниця, яка?
— Анастасія, у вас навіть на аватарі стоїть спільна фотографія з Климом Кержаєвим.
— Я ще раз кажу, я не розумію, хто це.
Анастасія та Клим закрили свої сторінки у соцмережах. А після розмови з журналістами дружина окупанта замінила головне фото профілю на селфі, де вже немає її чоловіка.
Попри це у мережі ми знайшли декілька спільних фото пари. У тому числі з їхнього весілля. Також відомо, що у 2021 році в Кержаєвих народився син. У той час Клим був на військових навчаннях у Білорусі.
Як йдеться у вироці суду, державний адвокат Кержаєва “просив суд виправдати його підзахисного, оскільки, на його думку, стороною обвинувачення не доведено, звідки саме відбувався обстріл, не встановлено особу обвинуваченого і що саме він здійснював постріли в цивільне авто, а також, що здобуті докази стороною обвинувачення отримані “не процесуальним шляхом”.
Однак, на думку колегії суддів, слідчі знайшли достатньо доказів провини російського військового. Красноградський районний суд Харківської області визнав Кержаєва винним за статтею 438 КК України “Порушення законів та звичаїв війни”. Заочно йому присудили 15 років за ґратами.
Крім того, повною мірою суд задовольнив цивільні позови потерпілих. Так, Кержаєв має виплатити сукупно 32,1 млн грн моральної шкоди.
Клима Кержаєва оголосили у державний розшук. Він потрапить до в’язниці, коли його затримають українські правоохоронці. Приміром, це станеться, якщо засуджений потрапить у полон ЗСУ.
Нині Кержаєв, ймовірно, продовжує воювати в Україні, позаяк його прізвище не фігурує у списках полонених чи загиблих окупантів, які ми знайшли у мережі.
Цей репортаж є частиною серії про воєнні злочини в Україні, створеної у партнерстві з JusticeInfo.net – Fondation Hirondelle.