Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаємо 11-річного Артема Мардзявка з Миколаєва. Після російського обстрілу на хлопчика впала бетонна плита, він 6 годин провів під завалами й помер у лікарні того ж дня.
Історію Артема розповіли на Платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Артем народився і жив у Миколаєві. Навчався у 6-А класі школи №54. Він був старанним, уважним і допитливим учнем. Захоплювався ІТ, займався спортом — ходив на айкідо і грав у футбол разом із татом.
Батьки хлопчика розійшлися шість років тому, і він найбільше мріяв про те, аби сім’я була знову разом. Його мама, Алла Іващенко, працювала викладачкою англійської мови в місцевій гімназії. Після початку повномасштабного вторгнення жінка думала виїхати з сином за кордон, адже могла викладати онлайн. Але Артем не хотів залишати дім.
У ніч на 13 жовтня 2022 року російські війська обстріляли Миколаїв. Під ударом опинився будинок, де жив Артем з мамою. На хлопчика впала бетонна плита перекриття, затиснувши ноги. Він пробув під завалами близько шести годин, поки його вдалося дістати.
“Дорогою до лікарні він говорив: «Мамо, я школу пропущу сьогодні». Настільки він був старанною дитиною. Мабуть, ми так попрощалися тоді в обіймах. Він з татом на ношах, а зі мною в кареті швидкої”, — згадує Алла Іващенко.
Травми Артема були несумісними з життям. Того ж вечора стало відомо, що він помер.
Хлопчика поховали 15 жовтня 2022 року. Через місяць, 15 листопада, йому мало виповнитися 12 років.
“Я питаю у Бога, чому постраждали не ми, а дитина пережила ці муки. Його мрією було, щоб наша родина збереглася. У нас все стало добре. Ми вирішили, що надалі повертатимемо родину. Це дитина зробила так, що вся родина об’єдналася. Коли ховали Артема, я сказала, що виконаю, синок, твою мрію бути з татом разом”, — каже мама.
Світла пам’ять Артему.