Від початку відкритої війни росіяни не раз хизувалися “значними успіхами” у проведенні “спеціальної операції”: одним пострілом вбивали кількасот “націоналістів”, збивали більше літаків, ніж є у ЗСУ. А ще по кілька разів “брали під контроль” українські населені пункти. Розберімо декілька таких прикладів з Донецької та Луганської областей.
Активні бойові дії за Рубіжне, що на Луганщині, розпочалися ще в середині березня. Окупанти почали заходити в місто з півночі, попередньо захоплюючи сусідні села. Під час штурму вони били по цивільному сектору з мінометів та артилерії. Через щільність обстрілів ЗСУ мусили відійти від центру міста та закріпилися на його південній частині, де ще довго тривали бої.
Захопивши центр Рубіжного, окупанти одразу почали повідомляти про начебто повне “звільнення” міста. Так, 18 березня російське видання “РИА Новости” опублікувало кадри встановлення прапора псевдореспубліки “ЛНР” на будівлі Рубіжанської міськради, а саме місто почали називати “звільненим”.
Відео: РИА Новости
У такому “статусі” місто пробуло декілька днів, а потім російські пропагандисти згадували про нього вже без цього означення. Наприклад, на початку квітня те ж “РИА Новости” виклало відео з російською технікою в умовах міських боїв у Рубіжному. “Звільненим” місто вони вже не називали.
Наступне “звільнення” Рубіжного сталося вже 20 квітня. Про це поспішив повідомити голова Чечні Рамзан Кадиров у своєму телеграмі.
“Як ми очікували, місто Рубіжне Луганської Народної Республіки переходить під повний контроль російських військ”, — написав Кадиров.
Водночас голова Луганської ОВА Сергій Гайдай за день до цього — 19 квітня — повідомляв, що ЗСУ й надалі контролюють частину міста та разом з обласною адміністрацією возять місцевим гуманітарну допомогу.
Двох “звільнень” міста загарбникам виявилося замало, тому вже 25 квітня вони втретє “відзвітували” про “повне взяття” Рубіжного.
“Спецпідрозділи “Ахмат” спільно з розвідпідрозділами 2-го армійського корпусу ЛНР атакували останні позиції українців у місті, завдавши їм величезних втрат. Остання група бандерівців покинула свої укріплені позиції та спішно покинула лінію бойових дій”, — написали окупанти.
Луганська ОВА зі свого боку повідомляла про постійні обстріли та бої в Рубіжному — частина міста й надалі перебувала під контролем ЗСУ.
12 травня окупантам довелося визнати, що у тричі “звільненому” місті все ще залишаються українські військові. Про це виданню “РИА Новости” повідомив т.з. “воєнний комендант міста”. За його словами, ЗСУ контролювали територію заводу “Зоря”.
Днем пізніше т.з. “народна міліція ЛНР” заявила про “повну зачистку промзони Рубіжного”. А вже наступного дня, 14 травня, про “звільнення “Зорі” повідомив і Кадиров.
За словами очільника Луганської ОВА Сергія Гайдая, ЗСУ відійшли від Рубіжного в середині травня. На той момент загарбники в ході міських боїв знищили його майже вщент.
Отже, безліч разів “звільнене” місто окупанти повністю не контролювали більш ніж два місяці.
Село та селище під Бахмутом з однаковою назвою Зайцеве з літа фігурують серед “досягнень” окупантів. Менш ніж за три місяці росіяни встигли “захопити” їх тричі — про це повідомляють аналітики з CIT, які досліджують дані з відкритих джерел.
Для довідки:Під Бахмутом є два населених пункти із назвою Зайцеве. Перше — село ближче до Бахмута між селами Кодема та Весела Долина. Друге — селище Зайцеве, яке розташоване біля Горлівки. Саме тут з 2014-го проходила лінія розмежування між підконтрольною частиною Донеччини та територією т.з. “ДНР”.
Вперше про “звільнення” селища Зайцеве росіяни заявили 19 серпня. Тоді вони відзвітували про “взяття” Зайцевого біля Горлівки. Генштаб ЗСУ спростував ці заяви.
Майже за місяць окупанти знову повідомили, що “союзні сили звільнили селище Зайцеве” під Горлівкою та підійшли до Майорська.
Втретє Зайцеве загарбники “звільнили” вже 6 жовтня, але не уточнили, про який саме населений пункт йдеться.Ймовірно, мова про Зайцеве яке ближче до Бахмута, адже вже за декілька днів ватажок донецьких бойовиків Пушилін своїм “указом” “приєднав” Зайцеве та ще 4 села Бахмутського району до складу “ДНР”. Зазначимо, деякі з цих сіл дотепер вважаються спірними, бо там і досі точаться бої.
Наступ на Павлівку, яка стала одним з пріоритетних напрямків для окупантів, розпочався ще наприкінці жовтня. Вже тоді деякі проросійські телеграм-канали писали, що т.з. “сили ССО ДНР” начебто проводять зачистку села.
Але вже за тиждень окупанти почали жалітися на важку ситуацію під Павлівкою — за їхніми словами, вони встигли захопити тільки половину села, а ЗСУ з Вугледара постійно били по них з артилерії.
Та це не завадило пропагандистам заявити в новинах про “повне звільнення” Павлівки від ЗСУ. Як доказ вони опублікували відео, де загарбники встановлюють свої прапори на околицях села.
Водночас більшість аналітиків так і не підтвердили факт повного захоплення села окупантами. Нині відомо, що росіяни контролюють тільки половину села, а інша й надалі перебуває під контролем українських військових.
Нагадаємо, ватажки підконтрольних Кремлю адміністрацій заявили, що Бахмут нібито от-от потрапить в “оперативне оточення” окупантів. Аналітики з Інституту вивчення війни вважають, що загарбники ймовірно мають успіхи, однак на 15 км південніше Бахмута. Навколо міста точаться важкі бої, й швидко оточити його окупантам не вдасться. У Генштабі це поки не коментують.
Читайте також: