Агроеколог із Донеччини три роки перетворює свою орну землю на степ: чому це непросто та чим цей експеримент унікальний (ФОТО)

Знавець ґрунтів та екосистем Олексій Бурковський у 2020-му вирішив повернути свій пай виснаженої орної землі в дику природу, аби відновити на ній степ. Чоловік хотів зробити це офіційно, оформивши ділянці статус законсервованої, але натрапив на багато перепон. Ми розпитали в Олексія, як він бореться за зміни та що вже вдалося покращити, як недосконалі закони заважають консервації земель, як з роками “одужує” ґрунт  та чому це вкрай важливо для України.

“Все відбувається закономірно: люцерна набирає обертів (цього року було три укоси), а у першій половині року домінував кострець (люцерна та кострець — польові трави, — ред.) Два роки тому ми точково підсіяли дикі степові трави у шаховому порядку через кожні 20-30 метрів, щоб були точки їхнього поширення, вони прижилися”, — розповідає про відновлення своєї земельної ділянки Олексій Бурковський.

Олексій Бурковський є фаховим агроекологом, він очолює Донецьку регіональну організацію громадської організації “Всеукраїнська екологічна ліга”. Тож має і знання, і мотивацію. 

Що таке консервація землі та як реагує на це флора та фауна

Навесні 2021 року Олексій разом із друзями засіяв свій пай сумішшю трав. Науковці сказали б, що активісти “провели консервацію паю через залуження”, тобто створення лугу.

Раніше на паї чоловіка десятиліттями вирощували соняшник, пшеницю, кукурудзу та інші сільськогосподарські культури. 

“Нині збільшується і фауна: люцерна приваблює тварин, зайців дуже багато, їхніми екскрементами вкрито все. Це показник відновлення різноманіття. Взимку були кабани, нарили багато канав. Їм подобається коріння люцерни, це білковий продукт. А там, де є миші та зайці, є хижі птахи та лисиці”, — каже чоловік. 

Експериментатор додає: відновлення землі не займає багато часу, майже все робить сама природа. Тому на найближчі сезони планів поки теж небагато. 

“Нічого крім підсадження і підсіву трав ми робити не будемо, продовжуватимемо покоси. Можливо, будемо підсівати щось червонокнижне, хоча б ковилу. Хочемо збільшити біорізноманіття”, — ділиться планами співрозмовник. 

Від початку повномасштабного вторгнення росіян безпосередніх ударів по території ділянки не було, тож процеси відновлення там війна не порушила. 

Навіщо косити траву на ділянці землі, яку ви хочете законсервувати

З проблемних моментів — доводиться регулярно косити траву, каже Олексій Бурковський.  

“Адже є велика проблема інвазивних (чужорідних) видів рослин, у першу чергу дерев. Поруч є лісосмуги, в яких росте один з таких видів, клен ясенелистий. Якщо не косити травостій, то насіння клена, яке переноситься на ділянку вітром, сформує тут чагарники, а не степ. Скошування не дає йому змоги “захоплювати” ці території допоки не сформується повноцінна дернина”, — пояснює співрозмовник.

Цього і минулого літа траву косило агропідприємство, яке раніше орендувало цю ділянку ріллі Олексія Бурковського. У рік посіву, у 2021-му, там переважали бур’яни, поки посіяні трави набиралися сил. А вже з 2022-го травостій повністю складався з висіяних трав, і його почали використовувати як сінокіс. 

“У перший рік мені доводилось наймати фермера для покосу. Тому я дуже вдячний моєму колишньому орендарю, який сам спитав, чи можна косити. Я безкоштовно їм надав свою ділянку під сінокіс. Це одне з небагатьох господарств у радіусі десятків кілометрів, які досі тримають корів, тому я бажаю їм всіляких успіхів у цій справі, мені не шкода”, — каже Бурковський.

Законсервувати ділянку в Україні у 2021 році офіційно не вдалося, за ці зміни почав боротись експериментатор

Поки що на виснаженій землі Олексія Бурковського є ділянки, де трава росте погано. 

“Там є такі смуги, наче зародки нових балок, де винос поживних речовин відбувався роками і де посіяні трави почуваються погано. Там навіть бур’яни себе погано почувають! Вони якщо там є, не виростають великими, там вимитий верхній родючий шар ґрунту, і рослинам важко рости на цих еродованих смугах”,  — констатує Олексій Бурковський. 

На таких смугах він з підлітками нещодавно місцями підсадили шматки природної дернини з кореневищами пирію повзучого. Це трава, яка дуже легко поширюється та яку фермери вважають злісним бур’яном.  

Чоловік каже, що це проблема не лише його ділянки: такої виснаженої землі, за його словами, в Україні мільйони гектарів. Це часто й густо розорані ґрунти на схилах. За законом там, де нахил понад 7 градусів, орати не можна.

“За різними підрахунками у нас від 6 до 9 мільйонів гектарів орних земель потребують припинення їхнього обробітку, тобто виведення з типу угідь “орних земель (рілля)” і перетворення на багаторічні природні ландшафти (ліси, степи чи луки). Це схилові землі, які за законами агрономії та ґрунтознавства взагалі не мають оброблятися, а вони обробляються”,  — зазначає ініціатор проєкту.  

• Російські окупанти на Донеччині вбили 4 лісників та замінували щонайменше 27 тисяч гектарів лісів: яка ситуація з лісництвами

Та основне завдання цього проєкту — це не просто відновлення конкретної ділянки, а досвід і зміни в межах країни. Щоб іти шляхом відновлення могли й інші.

“Це еколого-правовий експеримент, а не експеримент перетворення ріллі на степ (технології такого перетворення існують десятки років). Головний аспект був на початку — щодо нормативних моментів. Досвід мого першого року показав, що за тієї нормативно-правової бази, яка була, законсервувати ділянку приватної власності було неможливо. Тож моя ділянка фактично законсервована, але офіційний статус ми не отримали”, — пояснює Олексій Бурковський.  

Як громадський діяч із Донеччини Олексій Бурковський бере участь у спрощені законодавства щодо консервування землі 

Експериментальна ділянка дозволила екологу та його однодумцям домогтися спрощення законів та нормативних актів, які стосуються консервації землі.

“Я беру участь у змінах нормативно-правової бази. Звісно, я у Верховній Раді не голосую, але долучаюсь до експертних робочих груп, у тому числі при Міністерстві довкілля. Ми надаємо пропозиції, і якісь з них проходять. На основі мого досвіду консервації ми з колегами надали пропозиції при розробці одного законопроєкту, і нам вдалося внести деякі зміни щодо консервації земель. У липні 2022-го цей закон підписав президент. Але ми хочемо ще більше спрости юридичну процедуру консервації земель”, — каже Олексій Бурковський.  

Закони та підзаконні акти щодо консервації землі у 2023 році досі складні для виконання

Олексій Бурковський пояснює на прикладах простою мовою: у 2021 році в одному з законопроєктів прописали процедуру “консервації землі через договори”. Цей законопроєкт став законом, а під нього прийняли підзаконний акт  —  порядок консервації земель. 

І це фактично заблокувало процес консервації земель в Україні, каже Олексій Бурковський. 

“Там була єдина опція “консервації за договорами”, і ніхто не знав, навіть у Держгеокадастрі, як це має працювати.  Ми у 2021 році брали участь разом з колегами у розробці іншого законопроєкту, нам вдалося “проштовхнути” наші пропозиції. І цю дурню прибрали та прописали консервацію за проєктом землеустрою”, — пояснює очільник Донецької організації ВЕЛ. 

Він з однодумцями каже, що і цей вже начебто спрощений порядок —   занадто складний та дорогий для виконання. Тож і його хотіли б позбутися. 

“Ми будемо працювати (і вже готова чернетка такого законопроєкту) над спрощенням порядку консервації земель з природоохоронною метою. Намагатимемось прибрати з закону і нині необхідні для консервації земель проєкти землеустрою. Якщо наше законодавство дозволяє консервацію через ренатуралізацію (простіше кажучи,  через самозаростання ділянки) то для чого проєкт землеустрою в такому випадку? Тобто потрібно дозволити офіційно оголошувати полишені землі законсервованими. Тим більше через війну, щоб люди не платили податок за землю, яку неможливо використовувати”, — пояснює агроеколог. 

Нині ж землевласник, який хоче законсервувати земельну ділянку, мусить замовити (платно) та подати на розгляд проєкт землеустрою, навіть щоб земля просто стояла і заростала.

“А у проєкті землеустрою близько 14 пунктів: в тому числі економічне обгрунтування та геодезичні дослідження. Навіщо це все — у мене не вкладається в голові! Тому ми пропонуємо замінити проєкт землеустрою на технічну документацію з землеустрою і прописати конкретно, що в ній має бути. Ми пропонуємо туди прості речі: заява власника, перелік видів рослин, які він чи вона буде використовувати, якщо буде насаджувати там щось. Щоб не було волокити”, — розповідає агроеколог.  

“Після війни сотні тисяч гектарів української землі треба буде законсервувати”

Порядок консервації землі мусить бути максимально спрощеним, оскільки після закінчення війни Україну очікує масова консервація постраждалих внаслідок боїв ділянок, вважає Олексій Бурковський. 

“Вже 5 млн гектарів землі в Україні потребує розмінування, очищення тощо. Частину земель розмінують, але будуть ділянки, постраждалі від боїв настільки, що там за хімічними показниками не можна буде навіть на біодизель (біопаливо з рапсу, наприклад, — ред.) нічого вирощувати! Їх доведеться консервувати”,  — пояснює агроеколог.  

І цьому заважатиме те, що більшість розораної землі в Україні — у приватній власності. 

“В Україні 84% ріллі приватні! Люди у Запорізькій, Херсонській, Донецькій, Луганській областях (та і навіть на Київщині, Чернігівщині, Сумщині) стикнуться з проблемою, що у людини є пай, він чи вона здає його в оренду, але орендар більше не може обробляти землю та не може платити за оренду. Що людині робити з цією землею? А податок на землю підняли в рази. Тож чим простіше буде ця процедура, тим краще. Адже згідно із законодавством законсервовані землі не оподатковують”, — каже співрозмовник.  

Тому він з однодумцями домігся того, щоб спрощення порядку консервації землі увійшло до післявоєнних планів держави. 

“Закон про спрощення консервації земель прописаний в Плані відновлення України, в розділі “Екобезпека” (є загальнодержавний план відновлення України, у який подають свої плани та пропозиції усі міністерства). Я працював у тій робочій групі у секторі “Екобезпека” при Міндовкіллі. Цей закон до 2026 року має бути прийнятий”, — розповідає очільник ВЕЛ у Донецькій області. 

Також за його словами, в Україні 19 січня 2022 року ухвалили Концепцію “Загальнодержавної цільової програми використання та охорони земель”. За нею до 2032 року Україна має скоротити площу ріллі на 6,5 млн га, тобто з нинішніх 57% до 44% території країни. Для порівняння: у ЄС рілля становить трохи понад 24% від площі Євросоюзу.

Раніше український еколог та зоолог Олексій Василюк розповів про український степ та чому ця екосистема — не “порожнеча”, яку варто засадити ріпаком чи соняхом. Про те, як розорювання українських степів і схилів може спричинити зміну клімату та опустелювання вже за декілька десятиліть, читайте в матеріалі “Годі орати! Чому українським степом варто пишатися та припинити розорювання”.