День шахтаря — до повномасштабного вторгнення це було велике свято для Соледара. Підприємство “Артемсіль” організовувало концерти та салюти. У 2024 році не буде ніяких концертів, а замість салютів у місті лунають вибухи. Ми розпитали представників підприємства, що стало з соляним монополістом за понад два роки відкритої війни, як склалась доля працівників та чи є ризик затоплення шахт в окупації.
Влітку 2024 року сіль з Соледара майже не знайти в українських магазинах. Окремі залишки вже перекупи продають на популярних майданчиках з оголошеннями у 10 разів дорожче, ніж купували.
Підприємство встигло відвантажити останню партію солі з Соледара у березні 2022 року. Майже за рік до тимчасової окупації міста.
Та станом на літо 2024 року досі є певні запаси.
“Єдине, де можна знайти ще пачки нашої солі — супермаркети Novus. Це мережа, яка є у столиці, наприклад. Там є пачки “Воля””, — говорить керівник відділу комунікації “Артемсолі” Володимир Низиєнко.
Одна пачка коштує 200 гривень, а її вага 500 грамів. Прибуток з продажу пачок “Воля” переводять благодійним фондам Support AZOV та “Вірю в Україну”. Вони спрямовують кошти на закупку FPV-дронів для ЗСУ. Так, весною 2024 року 3 ОШБр отримала 140 дронів від “Артемсолі”.
Представники підприємства знають лише, що з їхніми будівлями на поверхні (не під землею), і те частково. Достеменно відомо, що адміністративні будівлі вигоріли або зруйновані.
Пам’ятник науковцю Олександру Карпінському, якому державне підприємство зобов’язане власним створенням, ймовірно ще цілий.
Шахти державного підприємства не часто потрапляють на кадри.
“Ми бачили, що поверхневий комплекс весь побитий. Щось вигоріло, а щось зруйноване”, — говорить Володимир Низиєнко.
Іноді з безпілотників ЗСУ дійсно можна побачити, що чим довше триває тимчасова окупація Соледара, тим у гіршому стані стають споруди “Артемсолі”.
Складніше оцінити, що відбувається з підземеллями “Артемсолі”. Окупанти майже не публікують звідти фото або відео. Представник підприємства вважає, що якщо окупанти спустяться у шахти — можуть легко заблукати.
“Тут є складнощі, бо якщо спускатися у шахту, варто розуміти, куди йти. На кожному руднику відпрацьованих тунелів понад 500 кілометрів. Якось бачив відео, як росіяни спускалися у шахти запасними виходами. В одній з них був екскурсійний маршрут”, — ділиться представник пресслужби.
Дослідити та вивчити тунелі “Артемсолі” російські окупанти, ймовірно, не зможуть. Бо можливості організовано туди спускатися немає.
“Підземний комплекс — це великі масиви території. Щоб туди спуститися потрібно подати світло, повітря, а це дуже енергозатратна частина. Я не думаю, що вони змогли налагодити спуск. Уявіть, там прямий спуск вниз на 300 метрів! Вони можуть тільки спуститися вниз, або піднятися вгору”, — додає Володимир Низиєнко.
Окупанти можуть спускатися у соляні шахти пішки, але важко уявити скільки знадобиться часу на спуск на глибину 300 метрів. Увімкнути ліфт, який підіймав та спускав шахтарів у мирні часи, росіяни не зможуть поки не відновлять енергопостачання. Та навіть у цьому випадку може не вистачити потужності.
“У нас був великий комплекс — підстанція та підйомна машина, яка підіймала кліть. Ці процеси навряд чи можна запустити з генератора”, — вважає Володимир Низиєнко.
Також не слід забувати про вентиляцію, яка не працює без електрики.
Відсутність фото та відео з шахт додає хвилювань місцевим активістам.
“Вже півтора року, як Соледар в окупації, а скільки загалом там нічого не працює без електрики? Ми гадки не маємо, що відбувається з нашими запасами солі. Раптом їх почало затоплювати? А ми всі розуміємо, що стається з сіллю, коли вона контактує з водою”, — хвилюється за долю шахт у Соледарі краєзнавиця Наталя Жукова.
У таких страхів є історичне підґрунтя.
“У часи Другої світової війни, я точно не знаю німці чи червона армія, підривали наші копальні на Парасковіївці Внаслідок чого сталися провали на сотні метрів, які заповнили підземні води. Так й утворилися соляні озера між Соледаром та Красною горою. Це була небезпечно зона і людям туди ходити не радили. Але у часи незалежності дайвери зі всієї України приїжджали та хотіли дослідити ці озера. Але щільність солі у воді була така, що водолази просто не могли фізично туди спуститися. Вода виштовхувала їх на поверхню, коли вони намагалися зануритися”, — розповідає керівник відділу комунікації “Артемсіль”.
У 2024 році чи затоплюються шахти достеменно неможливо сказати. Такі ризики є, якщо російські окупанти будуть підривати тунелі. В іншому випадку — затоплень та обвалів не має бути.
“Наша геологічна служба виконувала свою роботу на 100% добре і видобуток солі був таким, щоб не потрапляти на ґрунтові води”, — запевняє співрозмовник державного підприємства.
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну на державному підприємстві працювали 2500 працівників. Через 2,5 роки не залишилось майже нікого.
“У липні 2022 року підприємство не отримувало прибутку та не видобувало сіль. Тоді керівництво оголосило, що фінансові спроможності підприємства закінчилися і зі всіма працівниками припинили трудову діяльність. 50% працівників одразу звільнилася. Людям же треба жити, працювати, заробляти гроші, годувати сім’ю і тому подібне”, — зазначає Володимир Низиєнко.
Друга половина колективу призупинила трудову діяльність з “Артемсіллю”.
Самого соляного гіганта, за даними аналітичної системи Youcontrol, перереєстрували у столиці.
Та це тимчасова та вимушена міра. Якщо ЗСУ вдасться звільнити місто, то орієнтовно 1200 працівників готові повернутися у рідний Соледар та працювати на шахтах.
Але все залежатиме від ступеня руйнування та допомоги у відновленні від держави. Наразі підрахувати збитки, які російська армія завдала монополісту з Соледара, — неможливо. Для цього представникам “Артемсолі” необхідно повернутися у місто.
“Це великий промисловий комплекс і щоб підрахувати збитки треба, щоб фахівці потрапили на один рудник, потім на другий і так далі. Я думаю, що держава зацікавлена на 100% у поверненні та видобутку. Це соляне родовище, яке відвантажувало 94% всієї солі на український ринок. Ми були монополістами на ринку”, — наголошує представник підприємства.
Нагадаємо, ЗСУ показали, який вигляд має станція “Сіль” у Соледарі влітку 2024-го. На кадри з безпілотника потрапила не лише залізнична станція, а й зруйновані оселі по вулицях Річній, Симиренка, Франка та Залізничній.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
