Польща, Німеччина, Київ, Полтава, Дніпро, Львів та Бахмут. Усі ці точки на мапі тепер об’єднує те, що там живуть бахмутяни-волонтери, які допомагають нашій армії. Війна розкидала людей з організації по різних куточках світу, та це не завадило їм продовжувати свою діяльність. Ми розпитали про те, що і як вони роблять зараз.
Приміщення без вікон та ремонту, геть заставлене коробками та пакетами — так виглядає гуманітарний склад у Дніпрі. В одних коробках ліки для військових, у інших — білизна та одяг для поранених захисників. Це відвозять до одного з військових госпіталів на сході України. Є й “гуманітарка” для цивільних, зокрема їжа та підгузки для малюків.
Головний по цих запасах — очільник “Бахмута Українського” Віктор Зіпір. Він і зустрічає, щоб показати як облаштували нову точку допомоги бахмутські волонтери.
“Бахмут Український” з’явився у 2014 році. Це сталося під час окупації міста, тоді це була просто група патріотично налаштованих городян. Вже після звільнення міста активісти зареєстрували громадську організацію.
Впродовж 8 років вони плели сітки, допомагали пораненим захисникам та переселенцям. Крім волонтерської діяльності, активісти влаштовували освітні заходи та боролися із беззаконням. Та у 2022-му з громадською діяльністю довелося тимчасово покінчити, а із рідного міста виїхати.
“Ще за кілька місяців до вторгнення почали надходити попередження, не тільки мені, а й іншим активістам, що спровокувало швидкий виїзд. Багато різних людей дзвонили і казали, що в разі чого нам потрібно швидко залишати Донбас. Існують списки, “розстрільні списки”, ми їх так називаємо, казали що ми в цих списках точно є. Коли це було перший раз, то одне, а коли це вже було вп’яте від різних людей, то тоді ти розумієш, що такі попередження ігнорувати не можна. Багато хто виїхав з цієї причини у перші дні війни. Потім ми зрозуміли, що такого захоплення як у 2014 році в Бахмуті не буде, і можна повертатися. Але тоді ми вже налагодили роботу в більш безпечних регіонах”, — каже керівник ГО “Бахмут Український” Віктор Зіпір.
Хтось у Польщі та Німеччині, хтось у Києві та Полтаві, хтось у Львові. Сам Віктор та ще кілька членів громадської організації переїхали до Дніпра. Спочатку займалися логістикою, потім волонтерка Катерина Арісой знайшла швацьке підприємство в Дніпрі — там замовляли військову форму та одяг для поранених захисників. Нині тут організували транзитний гуманітарний штаб.
“Тут легше було вирішити якісь питання — знайти якусь плівку, лопати тощо, та швиденько все з волонтерами переправити у Бахмут. Це місто, через яке на схід України їдуть майже всі. Необхідність відкриття складу у Дніпрі виникла наприкінці весни. Тоді ще й Нова пошта закрилася у Бахмуті, і ми посилки для військових отримували тут і переправляли туди на склад”, — каже Віктор.
Спочатку для того, аби збирати “гуманітарку” шукали приміщення в інших благодійних організацій. Потім, згадує керівник ГО, зрозуміли, що треба своє. Віктор Зіпір у Бахмуті мав кілька точок, де робили фото на документи. Займатися цим продовжив і у Дніпрі — знайшов маленьке приміщення на околиці міста. З іншої сторони цієї ж будівлі ще одна невелика кімната — саме тут і облаштували гуманітарний склад. Таким чином, каже волонтер, може займатися двома справами майже водночас — працювати та приймати чи відправляти гуманітарні вантажі.
Більшість з цього “Бахмуту Українському” передають інші благодійні організації, дещо — купують самі, на гроші від пожертв та гранти. Допомогу відпраляють в Бахмут чи не щодня — з благодійниками, капеланами, та тими, хто їздить евакуювати людей. Графіку передачі пакунків немає, передають з усіма, хто має хоч трохи вільного місця в авто.
В першу чергу в Бахмут відвозять допомогу військовим.
А от волонтерський склад у Бахмуті нині майже пустий, приміщення готові покинути в будь-який момент, кажуть волонтери. Все, що привозять — роздають дуже швидко. Єдина людина з організації, яка залишається в місті — Наталя.
“В місті небезпечно, через це волонтери, котрі їздили з заходу чи центру України, зараз майже не їздять в Бахмут. Я живу неподалік складу, знаю, що в будь-який момент до мене можуть звернутися військові по допомогу. Звертаються з різними питаннями, усім намагаємося допомогти. Раніше, звісно, більше людей тут було, вони виїхали коли обстріли почастішали. Я поки тут, поки є електрика тут планую бути. Сподіваюся, що взагалі не доведеться виїжджати”, — ділиться Наталя.
Та попри те, що пані Наталя зараз залишилася одна, жінка каже — допомога йде звідусюди. Іноді до волонтерів можуть завітати прості містяни та запропонувати допомогу.
“Деякі навіть з-за кордону знаходять можливість допомогти. Наприклад, аптечки для військових нам надіслали з Америки. Інші просто скидають гроші. Багато добрих людей приходить. Особливості цього часу — те, що іноді незнайомі люди стають ближчими за рідню”, — каже волонтерка.
“Бахмут Український” — єдина організація в місті, що допомагає саме військовим, говорить пані Наталя. Цим волонтери почали займатися ще у 2014-му та не лишають справу й досі. Активісти кажуть, поки що на складі в Бахмуті інколи з’являється гуманітарка для цивільних. Та, ймовірно, з часом її стане менше.
“З бойових дій потрібно виїхати тим, хто не може брати в них участь. Волонтери, які там залишаються, вони знають заради чого залишаються. Вони кажуть: ми не можемо допустити, щоб військовим знадобилася допомога, а наш склад виявився закритим. Це чи не єдине місце, де хлопці могли взяти щось для себе, ту ж посилку отримати. І заради наших військових волонтери залишаються там. А є люди, які просто сидять в місті і виживають — і наші волонтери мають заради них ризикувати своїми життями, годувати їх, передавати їм якісь речі”, — підсумовує Віктор Зіпір.
Допомогти громадській організації можна за реквізитами:
Карта Приватбанку
4731 2191 1518 1129
(Вишневецька Наталія Миколаївна)
PayPal [email protected]
Нагадаємо, на Донеччині запровадили обов’язкову евакуацію. Це зробили через запеклі бої з окупантами в регіоні та очікування найскладнішої зими в історії. Ті, хто не схоче виїжджати — муситимуть писати заяву про те, що людина усвідомлює усю небезпеку свого рішення залишатися на обстрілюваній території.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
