Бахмут — український. Як міські волонтери роз’їхались по світу, але борються, щоб місто втримали ЗСУ (фото)
Польща, Німеччина, Київ, Полтава, Дніпро, Львів та Бахмут. Усі ці точки на мапі тепер об’єднує те, що там живуть бахмутяни-волонтери, які допомагають нашій армії. Війна розкидала людей з організації по різних куточках світу, та це не завадило їм продовжувати свою діяльність. Ми розпитали про те, що і як вони роблять зараз.
Приміщення без вікон та ремонту, геть заставлене коробками та пакетами — так виглядає гуманітарний склад у Дніпрі. В одних коробках ліки для військових, у інших — білизна та одяг для поранених захисників. Це відвозять до одного з військових госпіталів на сході України. Є й “гуманітарка” для цивільних, зокрема їжа та підгузки для малюків.
Головний по цих запасах — очільник “Бахмута Українського” Віктор Зіпір. Він і зустрічає, щоб показати як облаштували нову точку допомоги бахмутські волонтери.
“Бахмут Український” з’явився у 2014 році. Це сталося під час окупації міста, тоді це була просто група патріотично налаштованих городян. Вже після звільнення міста активісти зареєстрували громадську організацію.
Впродовж 8 років вони плели сітки, допомагали пораненим захисникам та переселенцям. Крім волонтерської діяльності, активісти влаштовували освітні заходи та боролися із беззаконням. Та у 2022-му з громадською діяльністю довелося тимчасово покінчити, а із рідного міста виїхати.
“Ще за кілька місяців до вторгнення почали надходити попередження, не тільки мені, а й іншим активістам, що спровокувало швидкий виїзд. Багато різних людей дзвонили і казали, що в разі чого нам потрібно швидко залишати Донбас. Існують списки, “розстрільні списки”, ми їх так називаємо, казали що ми в цих списках точно є. Коли це було перший раз, то одне, а коли це вже було вп’яте від різних людей, то тоді ти розумієш, що такі попередження ігнорувати не можна. Багато хто виїхав з цієї причини у перші дні війни. Потім ми зрозуміли, що такого захоплення як у 2014 році в Бахмуті не буде, і можна повертатися. Але тоді ми вже налагодили роботу в більш безпечних регіонах”, — каже керівник ГО “Бахмут Український” Віктор Зіпір.
Хтось у Польщі та Німеччині, хтось у Києві та Полтаві, хтось у Львові. Сам Віктор та ще кілька членів громадської організації переїхали до Дніпра. Спочатку займалися логістикою, потім волонтерка Катерина Арісой знайшла швацьке підприємство в Дніпрі — там замовляли військову форму та одяг для поранених захисників. Нині тут організували транзитний гуманітарний штаб.
“Тут легше було вирішити якісь питання — знайти якусь плівку, лопати тощо, та швиденько все з волонтерами переправити у Бахмут. Це місто, через яке на схід України їдуть майже всі. Необхідність відкриття складу у Дніпрі виникла наприкінці весни. Тоді ще й Нова пошта закрилася у Бахмуті, і ми посилки для військових отримували тут і переправляли туди на склад”, — каже Віктор.
Спочатку для того, аби збирати “гуманітарку” шукали приміщення в інших благодійних організацій. Потім, згадує керівник ГО, зрозуміли, що треба своє. Віктор Зіпір у Бахмуті мав кілька точок, де робили фото на документи. Займатися цим продовжив і у Дніпрі — знайшов маленьке приміщення на околиці міста. З іншої сторони цієї ж будівлі ще одна невелика кімната — саме тут і облаштували гуманітарний склад. Таким чином, каже волонтер, може займатися двома справами майже водночас — працювати та приймати чи відправляти гуманітарні вантажі.
Більшість з цього “Бахмуту Українському” передають інші благодійні організації, дещо — купують самі, на гроші від пожертв та гранти. Допомогу відпраляють в Бахмут чи не щодня — з благодійниками, капеланами, та тими, хто їздить евакуювати людей. Графіку передачі пакунків немає, передають з усіма, хто має хоч трохи вільного місця в авто.
В першу чергу в Бахмут відвозять допомогу військовим.
А от волонтерський склад у Бахмуті нині майже пустий, приміщення готові покинути в будь-який момент, кажуть волонтери. Все, що привозять — роздають дуже швидко. Єдина людина з організації, яка залишається в місті — Наталя.
“В місті небезпечно, через це волонтери, котрі їздили з заходу чи центру України, зараз майже не їздять в Бахмут. Я живу неподалік складу, знаю, що в будь-який момент до мене можуть звернутися військові по допомогу. Звертаються з різними питаннями, усім намагаємося допомогти. Раніше, звісно, більше людей тут було, вони виїхали коли обстріли почастішали. Я поки тут, поки є електрика тут планую бути. Сподіваюся, що взагалі не доведеться виїжджати”, — ділиться Наталя.
Та попри те, що пані Наталя зараз залишилася одна, жінка каже — допомога йде звідусюди. Іноді до волонтерів можуть завітати прості містяни та запропонувати допомогу.
“Деякі навіть з-за кордону знаходять можливість допомогти. Наприклад, аптечки для військових нам надіслали з Америки. Інші просто скидають гроші. Багато добрих людей приходить. Особливості цього часу — те, що іноді незнайомі люди стають ближчими за рідню”, — каже волонтерка.
“Бахмут Український” — єдина організація в місті, що допомагає саме військовим, говорить пані Наталя. Цим волонтери почали займатися ще у 2014-му та не лишають справу й досі. Активісти кажуть, поки що на складі в Бахмуті інколи з’являється гуманітарка для цивільних. Та, ймовірно, з часом її стане менше.
“З бойових дій потрібно виїхати тим, хто не може брати в них участь. Волонтери, які там залишаються, вони знають заради чого залишаються. Вони кажуть: ми не можемо допустити, щоб військовим знадобилася допомога, а наш склад виявився закритим. Це чи не єдине місце, де хлопці могли взяти щось для себе, ту ж посилку отримати. І заради наших військових волонтери залишаються там. А є люди, які просто сидять в місті і виживають — і наші волонтери мають заради них ризикувати своїми життями, годувати їх, передавати їм якісь речі”, — підсумовує Віктор Зіпір.
Допомогти громадській організації можна за реквізитами:
Карта Приватбанку
4731 2191 1518 1129
(Вишневецька Наталія Миколаївна)
PayPal [email protected]
Нагадаємо, на Донеччині запровадили обов’язкову евакуацію. Це зробили через запеклі бої з окупантами в регіоні та очікування найскладнішої зими в історії. Ті, хто не схоче виїжджати — муситимуть писати заяву про те, що людина усвідомлює усю небезпеку свого рішення залишатися на обстрілюваній території.
Читайте також:
182Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
