“Будь-які реакції — нормальні”: Як дитині впоратися зі смертю батьків та яку допомогу пропонують благодійники
Через війну в Україні близько 6 тисяч дітей втратили маму, тата чи навіть обох батьків. Такі дані наводять у благодійному фонді “Діти Героїв”. Під їхньою опікою нині перебувають 2 800 таких дітей. Ми розпитали, яку підтримку надають у фонді, як коректно говорити з дитиною про смерть близької людини та як допомогти їй впоратися з травмою від пережитого.
Анна та її брат Даниїл через війну Росії проти України втратили батька. Він 2014 року долучився до лав добровольців і воював у Мар’їнці, Красногорівці та Авдіївці на Донеччині. Після повномасштабного вторгнення Росії чоловік заснував територіальну оборону у Лимані. Під час чергового виїзду на бойове завдання батько двох дітей дістав тяжкого поранення й загинув.
Вони — одні з кількох тисяч дітей, якими опікується благодійний фонд “Діти Героїв”. У ньому нині працюють понад 60 спеціалістів. Одна з них — виконавча директорка фонду Ганна Хоменко. Вона розповіла Вільному радіо, як не нашкодити психіці малюків та підлітків після загибелі мами чи тата.
Як повідомити дитині про смерть близького
Говорити з найменшими про загибель їхньої мами чи тата потрібно, втім вкрай обережно, каже Ганна Хоменко.
“Якщо ми говоримо про маленьких дітей — це треба подавати в такій більш казковій формі. Тобто, що мама і папа за нами спостерігають, але вони зараз не з нами, вони полетіли на хмарку. Тобто ось в такому не травмуючому форматі”, — розповідає виконавча директорка фонду.
Зі старшими дітьми слід розмовляти інакше: говорити усе як є, проте не занурюватись у деталі загибелі рідних.
“Але сам факт треба повідомити, і важливий момент, що треба про це говорити. Тому що діти все чують. Навіть якщо ми тихо на кухні говоримо зі знайомими про те, що це відбулось — дитина чує і відчуває. І в той момент, коли дитині про це скаже якась стороння людина або через певний час ви прийдете і повідомите, то у дитини лишиться відчуття, що її обманювали. Треба зібрати всі свої сили й наважитися на цю розмову”, — каже Ганна.
Як допомогти дитині пережити втрату
Така трагедія — неабияка несподіванка для будь-якої дитини, тому реакції на це можуть бути різні. І всі вони — цілком нормальні, наголошує благодійниця.
“Хтось може замкнутися в собі й перестати спілкуватися. Хтось може стати агресивним. Хтось може постійно плакати. Головне на ці реакції вчасно звертати увагу, щоб не допускати глибших проявів, де потрібна буде медикаментозна підтримка”, — пояснює співрозмовниця.
До будь-якої з цих реакцій слід ставитися з розумінням. Не варто надмірно розпитувати у дитини про її переживання. Якщо відчуваєте брак знань, досвіду і навичок — краще знайти для дитини компетентного психолога. Також допоможе розпорядок дня — він додасть відчуття стабільності.
“Дитина має знати, що відбуватиметься з нею протягом дня. Тому що сама втрата — це дуже неочікувана подія, і вона вводить людину в відчуття повного нерозуміння, що відбудеться завтра. Само собою — оточити дитину любов’ю, щоб вона знала, до кого вона може прийти й попросити про допомогу”, — радить Ганна.
Варто оминати розмови про минуле життя, в якому обоє батьків ще були поряд з сином чи донькою.
“Не треба казати фрази із серії: “А як би ти хотів сьогодні погратися з татком?” Тому що сьогодні це зробити вже нереально”, — каже представниця фонду.
Чим допомагають у фонді
Зараз благодійники займаються шістьма напрямками підтримки. Перший з них — гуманітарний.
“На сьогодні ми забезпечили дітей зимовим одягом та зимовим взуттям (тих, хто виявив бажання та мав необхідність у такій підтримці). Також зараз ми забезпечуємо дітей тим, що потрібно для теплозабезпечення будинку: це обігрівачі, дрова. І зараз запустили і реалізуємо великий проект “Світло дітям”: це забезпечення дітей павербанками і світильниками для того, щоб вони могли нормально навчатися. Для певних категорій сімей це генератори або акумулятори”, — розповідає Ганна Хоменко.
Ще один напрям допомоги — консультативна медицина або ж відшкодування витрат, які з цим пов’язані.
“Якщо якісь важкі медичні випадки — ми допомагаємо з пошуком спеціалістів, які допоможуть вирішити цей запит”, — каже благодійниця.
Крім того, дітям пропонують відвідувати табори та різноманітні гуртки для спілкування з однолітками. Найменші також можуть пройти підготовку до школи, трішки старшим пропонують вивчити іноземні мови та визначитися з професією.
“Також будемо давати можливість дітям, які хочуть отримати професію в ІТ чи в SMM, пройти професійні курси, на яких вони зможуть здобути цю професію. І будуть зустрічі з професіоналами певних напрямків”, — розповідає Ганна.
Вона додає: сім’ї, які звернулися у фонд, можуть також розраховувати на допомогу юристів.
Підтримка від фонду — довгострокова. Це означає, що допомагати родині будуть до досягнення дитиною повноліття.
Куди звернутися, аби отримати допомогу
- Написати на сторінку благодійників у Facebook або Instagram
- Натиснути на кнопку “Знаю дитину, яка втратила батьків” на сайті проєкту
- Зв’язатися через колцентр за телефоном +38 044 247 57 88
Крім того, на сайті можна фінансово підтримати й саму ініціативу: пожертвувати кошти на конкретний проєкт, зробити загальний донат на фонд чи допомогти конкретній дитині.
Нагадаємо, нещодавно ми поспілкувалися з дитячою психологинею Анною Єрьоменко та дізналися, як правильно говорити з дітьми на складні теми та піклуватися про їхнє психічне здоров’я під час війни.
Читайте також:
5