“Чи не скотимося ми до якогось непотребу, як у Китаї з уйгурами?” — питає житель Донецька в очікуванні повернення міста під контроль України. Контрнаступ ЗСУ триває, і для того, щоб зрозуміти страхи людей по той бік фронту, ми спитали у жителів Донецька, Харцизька, Маріуполя та Світлодарська: з чим вони бояться зіштовхнутися після звільнення від окупантів.
В ефірі Вільного радіо з’явився проєкт “Червона нить”. Це серія коротких роликів про досвід примирення після завершення війни в різних країнах та шляхи подолання протиріч. Це наш крок до примирення на початку шляху з пошуку спільної мови з людьми на тимчасово окупованій частині Донеччини. Ви також можете послухати аудіоверсію нашого проєкту “Червона нить” з коментарями жителів тимчасово непідконтрольної частини Донеччини про страхи перед контрнаступом ЗСУ.
Майже всі з тих, кого ми опитали, в очікуванні деокупації передусім хвилюються за своє життя та життя своїх рідних. Також багато хто боїться під обстрілами втратити свій дім.
“Перше, що мене хвилює — це якщо при контрнаступі постраждають мої близькі. Також можуть пошкодити майно. Війна — це така річ, що як правило снаряди прилітають куди завгодно”, — каже донеччанин Антон (ми не розкриваємо справжніх імен наших співрозмовників задля їхньої безпеки).
“Головний страх — це страх за своє життя та за життя близьких. Також за майно, яке в тебе є, бо все це коштувало грошей, у це вкладались сили. Невідомо, чи не постраждає все це”, — говорить жителька Харцизька.
“Під час контрнаступу я тільки боюсь того, що можу втратити близьких та будинок, що мені не буде куди повернутись, або нема кому буде повернутись”, — ділиться мешканець Донецька.
Є й ті, кого після деокупації хвилюють можливі “фільтрації” та переслідування з боку української влади. Так, один з опитаних поділився, що переймається за долю своїх близьких, яких не зможе захистити.
“Від контрнаступу я боюсь тільки застосування силових заходів стосовно моїх батьків, тому що згідно з законами жителі області є зрадниками”, — каже донеччанин.
Зазначимо, у статті №111 Кримінального кодексу України немає слів про те, що всі мешканці тимчасово непідконтрольної частини Донеччини автоматично вважаються зрадниками. Ув’язнення загрожує лише тим, чиї дії шкодили суверенітету, територіальній цілісності, обороноздатності, економічній чи інформаційній безпеці держави. Також опинитися за ґратами можуть ті, хто воював на боці окупантів, шпигував або іншим чином допомагав країні-агресорці. Тому навіть не всі псевдопосадовці, які працюють на підконтрольну Кремлю адміністрацію, можуть опинитись у суді. Завести справу можуть лише на тих, хто спільно з окупантами шкодив безпеці України. Наприклад, нещодавно підозру оголосили жінці, яка нібито допомогла загарбникам депортувати більше тисячі українських дітей у Росію.
Найбільше боїв бояться ті, хто вже відчув на собі війну та її трагічні наслідки.
“Я дуже боюся бойових дій знову. Воно зрозуміло, що інакше росіяни не підуть. Але страшно уявити, скільки знову буде руйнувань та смертей. Тут і так від міста живого місця не лишилося”, — ділиться маріупольчанин.
А хтось, навпаки, впевнений, що звільнення минеться майже без боїв. Проте все одно побоюється за свою оселю.
“Звичайно, я не хочу, щоб обстрілювали Донецьк. Я дуже сумніваюсь, що при наступі будуть бої у місті. На мою думку, місто здадуть, але усе одно бойові дії у місті не пройдуть дарма та буде багато руйнувань, і я б не хотів, щоб постраждало щось моє”, — розповідає житель Донецька.
Зараз окупаційна влада змушує жителів т.з. “ДНР” отримувати російські паспорти.
Так, 7 липня 2023 року російський президент видав указ, згідно з яким “росіяни, які відмовилися від українського громадянства, не повинні вчиняти дій, пов’язаних із реалізацією прав та обов’язків громадян України”. Це означає, що жителі фейкових республік не можуть використовувати український паспорт або інші документи українського зразка.
У таких умовах місцеві жителі не мають іншого вибору, окрім як отримати російський паспорт.
“В першу чергу мене хвилюють різні гоніння. Я ж отримав російський паспорт, раптом почнуть за державну зраду притягати [до відповідальності]. Друге питання — це те, що можуть позбавити громадянства (українського, — ред.), бо в Україні ж заборонене подвійне громадянство. Зараз дізнаються про це і “відмінусують” мене одразу”, — розповідає житель Донецька.
Ті, хто нещодавно закінчив місцеві “виші” або зараз здобувають освіту за російськими стандартами, побоюються, що доведеться вчитися заново.
“Страшно за документи “ДНРівські”, які в нас є. Чи будуть вони придатні, чи 6 років навчання пройшли марно”, — говорить жителька Харцизька.
Багато місцевих жителів встигли отримати від загарбників фейкові документи, які “підтверджують” право власності на житло, транспорт тощо. Тепер люди бояться, що ці папери на підконтрольній території визнають нікчемними.
“Після того, як Донецьк повернеться додому, що буде з жителями міста, які мешкали тут за часів України (до російської окупації, — ред.), потім в окупації та тепер повернуться? Тобто тут вже переоформлено буде багато документів за російськими стандартами. Без цих документів тут були б очевидні пригнічення у юридичному сенсі”, — пояснює донеччанин Антон.
Насправді не всі документи, які видають бойовики т.з. “ДНР”, в Україні вважаються фейковими. Наприклад, у 2019 році уряд України постановив визнавати чинними свідоцтва про народження та смерть, які видали на тимчасово окупованій частині Донецької області.
Мешканців захопленого торік Маріуполя поки що не змушують отримувати паспорти країни-агресорки. Та місцевих уже непокоїть, що рано чи пізно це доведеться зробити.
“Щодо паспортів: якщо їх зараз оформити, чи проблем потім не буде? Щоб не було проблем у тих, хто зараз на звичайних роботах працює, не колаборанти. А взагалі, я так боюся бойових дій, що те, що буде після, вже не здається таким страшним”, — зізнається житель окупованого Маріуполя.
Дехто ж боїться не лише юридичних наслідків, а й осуду від суспільства.
“Ми якось пристосувалися, звикаємось. Ми не ходили за [російськими] паспортами. Але що далі, то сильніше закручують гайки, що без них (паспортів РФ, — ред.) буде дуже складно. І от якщо доведеться його взяти, а потім повернемось до України, хто я буду? Будуть пальцем тикати, що зрадник? А я просто у себе вдома. На землі, землі своїх предків. Хоча картинку українського прапора на номерах машини я прикрив для безпеки. І ось думаєш, що раптом ще й номери змусять міняти”, — розмірковує ще один маріуполець.
Ці побоювання розділяє й донеччанин Антон. Він каже: ставлення деяких українців до земляків в окупації через війну різко погіршилося, й це може мати наслідки після звільнення регіону.
“Ще хвилює те, що про нас будуть казати жителі України після нашого повернення. Чи не будуть пригнічення? Чи не скотимося ми до якогось непотребу, як у Китаї з уйгурами? Загалом я розумію, що в Україні люди можуть розмовляти російською і ніхто їх за це не вбиває. Однак варто визнати, що в країні існує така психологічна дискримінація”, — стверджує Антон з Донецька.
Для довідки:Уйгури — це одна з найбільших мусульманських етнічних груп у Китаї. З 2014 року уряд Китаю помістив у т.з. “табори перевиховання” понад мільйон китайських мусульман. Фактично це концтабори, де людей утримують проти їхньої волі та піддають знущанням. Окрім цього, китайська влада запровадила проти уйгурів постійне стеження та інші заходи, які порушують їхні базові права.
“Ось, наприклад, що роботи дітям [в окупації], батьки їхні позитивно налаштовані до України, але вони (діти, — ред.) не володіють українською мовою. Бо місцеві школи не давали можливості вивчати українську мову. Можливо за це буде якесь переслідування та дискримінація”, — припускає донеччанин.
Ще одна донеччанка, яка зустріла початок окупації 16-річною дівчиною та всі ці роки прожила у т.з. “ДНР”, вважає: людей з окупованих територій ще можна повернути в українське суспільство. Але це треба робити “по-доброму” та поступово.
“Росія свого часу наполегливо та поступово пропагувала, пропагувала, але вони пропагували багато неправди. Так само треба пропагувати і правду: поступово, без якихось гострих звинувачень. Без того, щоб викликати відразу. Я вважаю, що це можливо. І люди зараз у Донецьку дуже бояться, що з ними будуть жорстоко поводитися, коли звільнять місто. Саме тому вони вчиняють такий супротив”, — каже дівчина.
Нагадаємо, ми розмовляли з фасилітатором діалогів Олегом Овчаренком, який з 2015-го року допомагає гасити конфлікти між “новенькими” та “корифеями” у громадах, які прийняли переселенців. Фахівець розповів нашим журналістам про те, як мирити групи людей, чи є один сценарій для вирішення всіх суперечок та який шлях примирення потрібно буде здолати мешканцям Донеччини.