Булінг — як вирішувати проблему і чи можна її попередити (ІНТЕРВ’Ю)

Діана Шароді
2019-03-12 20:00

image

Діана Шароді: Ви слухаєте Вільне радіо, в ефірі программа “Нам потрібно про це поговорити”. Це формат нашої розмови з психологом про психологічне здоров’я. Прості, буденні і не зовсім питання і поради “що робити?”. Біля мікрофона для вас працює Діана Шароді, а в студії я вже вітаю нашу гостю —  психологиню, арт-терапевта і бізнес-тренерку Анну Бартиш.

Доброго дня!

Анна Бартиш: Доброго дня!

Діана Шароді: Говорити сьогодні будемо про дуже актуальну тему для підлітків і їх батьків — булінг. Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина. Для початку пояснимо нашим слухачам, що булінг — це агресивна поведінка щодо людини, з метою принизити її,  фізично чи психологічно самоствердитися. Чи так це, Анно?

Анна Бартиш: Так, це правильно. Це агресія до дітей, погоджуюсь.

Діана Шароді: За статистикою ініціативи Стопбуллінг, на сьогодні 80% українських дітей піддаються цькуванням, навіть не усвідомлюючи цього. В усіх соціальних системах — класи, гуртки чи групи, —  завжди є лідер, середня група і так званий «вигнанець». Хоча, до прикладу, у початковій школі діти ще не займаються жорстким булінгом, але вже можуть бути непривітними і дратівливими до інших. Тож де сьогодні можна зустріти явище булінгу найчастіше?

Анна Бартиш: Найчастіше булінг зустрічається все ж таки у школі, і також на роботі в колективах. Взагалі робота і школа це такі собі два найбільших місця, де концентрується булінг.

Діана Шароді: Які існують прояви психологічного і фізичного булінгу?

Анна Бартиш: Фізичне — це пощіпування, знущання типу драк, штовхання, все, коли ми торкаємося дитини, для того щоб зробити їй шкоду. Тобто якщо одна дитина штовхає іншу, то це вже булінг. Якщо психологічно, то це, наприклад, дражнилки, скарги, огидні прізвиська. Все, що направлене на те, щоб зневірити дитину в себе, — булінг. Або фрази “ти цього не зробиш”, “інші кращі за тебе”, це також прояв психологічного булінгу.

Читайте також: Слов’янський суд вирішив не карати студента, який цькував свого одногрупника

Діана Шароді: А чому так відбувається? Чому виникає така агресія? Особливо серед дітей.

Анна Бартиш: Тому що діти ще не сформовані особистості, вони не знають як правильно привернути до себе увагу. І що перше приходить на думку, то це образи можуть бути: образити когось більш слабкого, обзивання, драки. Тобто це виникає через те, що діти ще не можуть правильно застосовувати свої емоції, і правильно виражати їх.

Діана Шароді: Як зрозуміти, що дитина є жертвою булінгу? Чи є якісь характерні ознаки?

Анна Бартиш: Заздалегідь ці діти мовчазні, соромляться. Якщо кажемо про жертву булінгу, то її можна побачити по поведінці в колективі, співпраці з іншими, розмовам. Зазвичай такі самовпевнені діти є агресором, а більш сором’язливі діти можуть опинитися під ударом булінгу.

Булінг — як вирішувати проблему і чи можна її попередити

Діана Шароді: А чи  є в даному випадку кривдник також жертвою? Чому?

Анна Бартиш: Кривдник, я вважаю, що є жертвою. Тому що цей прояв може йти з сім’ї, бо якщо дитина бачить такий приклад спілкування в родині, то починає його відтворювати в своєму середовищі. Якщо до нього так звертаються, то він проекціює таке ставлення у школі. Тобто, по-іншому таку дитину не навчили, і з одного боку він сам є жертвою цього булінгу.

Діана Шароді: Хто має в навчальних закладах стежити за відносинами між дітьми?

Анна Бартиш: Ну, якщо в школі, то це, звичайно, класний керівник, і вони мають дуже тісно співпрацювати з психологами. Не треба боятися, замовчувати, закривати за дверима, приховувати проблему. Про це треба казати. Наприклад, якщо це бесіда для батьків, то запросіть психолога, поговоріть про це. Це допомагає.

Читайте також: Краматорчанка отримала 850 гривень штрафу за те, що її донька висміювала фото своєї однокласниці, — рішення суду

Діана Шароді: А от якщо проблему булінгу в класі чи групі вже виявили, яких заходів мають вживати вчителі і вихователі? Шкільний психолог? Батьки? Як взагалі в такому випадку між ними розподіляється відповідальність?

Анна Бартиш: Коли проблему вже виявили, то відповідальність це батьки і класний керівник — дорослі сформовані особистості.

Діана Шароді: Що конкретно слід робити батькам в тому випадку, коли їх дитина стала жертвою цькування?

Анна Бартиш: Що стосується шкільного колективу, то це бесіда або тренінги в колективі. Основна їх мета — об’єднати дітей. Наприклад, можна придумати зранку куточок розповідей, де діти б ділилися своїми враженнями, емоціями. Коли діти це обговорюють, вони стають більш товариськими. Тобто такі різні цікаві вправи на поєднання дітей в колективі.

Діана Шароді: А батькам що робити?

Анна Бартиш:  Тут також бесіди, якісь спільні справи, благодійність і таке інше. Якась сумісна робота, походи, подорожі за можливості. Звичайно, це справа не одного дня.

Діана Шароді: Чи потрібна в такій конфліктній ситуації допомога дитині агресору?

Анна Бартиш:  Так, звичайно.

Читайте також: В поліції розповіли, як правильно притягнути до відповідальності за булінг

Діана Шароді: То що в такому випадку потрібно робити і кому? Хто має вирішувати цю проблему і яким чином?

Анна Бартиш: Це все ж таки більше питання батьків — що вони роблять не так? Як вони спілкуються з цією дитиною? Чому вона агресивна? Що її турбує? Можливо у батьків є сварки дома, і дитина дуже страждає через це. Це може бути просто спосіб привернути увагу до своєї проблеми. Треба дізнатися, що взагалі трапилось.

Діана Шароді: Які є наслідки булінгу? До чого взагалі це може призвести?

Анна Бартиш: Якщо дитина жертва фізичного булінгу — різні травми, погіршення здоров’я. Якщо говоримо про психологічний, це теж не менш важливо, бо особистість може бути по життю надалі закрита і дуже невпевнена, якщо в дитинстві її так “забити”. Що ж до агресора, то ми отримаємо дуже жорстоку людину, яка буде ображати інших, а в майбутньому може бити і свою дитину. Тобто тут наслідки дуже серйозні як для жертви, так і для агресора.

Діана Шароді: Нещодавно Верховна Рада ввела штрафи за булінг. Так, відповідно до документа, штрафом у розмірі від 850 грн до 1700 грн, або громадськими роботами від 20 до 40 годин,  будуть карати за цькування неповнолітніх.

Похожее изображение

Якщо таке правопорушення повторилося або було скоєно групою осіб, то штраф збільшується до 3400 грн, або ж покаранням обирають громадські роботи від 40 до 60 годин. За булінг, що вчинили  малолітні або неповнолітні особи, будуть відповідати батьки кривдника. Покарання передбачено і для тих, хто не повідомив про булінг, – у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн. Наскільки це правильно з вашої точки зору?

Анна Бартиш: Я з цим згодна, тому що правильно зазначено — більшість вчителів, коли бачать булінг, не кажуть ні батькам, ні іншим фахівцім. І коли я бачу зі сторони, що відбувається, то я приходжу і питаю що трапилося. Але керівники особисто можуть не передавати ніякі проблеми, бояться чи що. Тобто щоб вирішити проблему потрібно про неї казати, і цей штраф для вчителів — гарна мотивація.

Діана Шароді: Що ви як психолог, порадите батькам для профілактики та попередження булінгу?

Анна Бартиш: Для профілактики та попередження, мені здається, що треба більше розмовляти з дитиною. Привчати її до того, що всі діти різні, всі вони мають  право на життя, на самовираження, на свої особисті свободи. Цьому потрібно привчати з дитинства, показувати, водити до гуртків, до груп. І коли ви сваритесь, розмовляйте і дізнавайтесь про передумови, причини цієї сварки. Не залишайте її наодинці, не кажіть “а, вирішуй сама!”, бо вона сама і вирішить, що їй краще. І не завжди це правильно.

Діана Шароді: Що ж, дякую вам за таку цікаву розмову.  Я нагадаю, що ми спілкувалися з психологом, арт-терапевтом і бізнес-тренером Анною Бартиш. В ефірі Вільного радіо була програма “Нам потрібно про це поговорити”. Це формат спілкування з психологом, де ми обговорюємо побутові теми і вплив на наше психологічне здоров’я. Якщо маєте питання чи пропозиції стосовно теми наступних інтерв’ю — пишіть нам на сторінку Вільного радіо в Фейсбук чи Інстаграм. 

Читайте також:

Булінг – поради батькам

Булінг – поради батькам

За даними опитування ВООЗ "Здорова поведінка школярів"(https://goo.gl/CiBwwF) до 21% дітей у віці 11-15 років повідомляють про булінг з боку ровесників, який істотно впливає на якість їхнього життя та завдає страждань. Дітлахів можуть бити або погрожувати побиттям, принижувати словесно, викидати або не впускати в певне коло спілкування, розповсюджувати плітки та чутки, писати образливі записки. Якщо все це робиться в мережі – це називається кібербулінгом і триває не лише в період контакту дитини з кривдниками, а постійно, роблячи її життя нестерпним.Часто дорослі вважають, що діти мають порозумітися самі й тому не втручаються у подібні ситуації. Це хибна, небезпечна для дитячого життя і здоров'я позиція. Адже діти, яких булять не лише мають емоційні, психологічні, соціальні проблеми, а також є в зоні ризику скоєння самогубств.( https://goo.gl/EvzwMG; https://goo.gl/sN6VjV)Якщо ви маєте підозри, що ваша дитина страждає від погроз, переслідкувань або побиття – не тримайтеся осторонь і не чекайте допоки все розсмокчеться саме по собі. Станьте на захист, будьте конструктивними та дійте. Ми попросили Психолог та письменниця Вікторія Горбунова дати кілька порад, як розпізнати булінг з боку однолітків дитини та що робити батькам.1. Поговоріть з дитиною відкрито і доброзичливо, вислухайте її та запевніть, що завжди та попри все ви на її боці, а ще в тому, що кожна людина має право на повагу і безпеку.2. Допоможіть дитині зрозуміти, що вона не є ані "ябедою", ані "наклепником". Вона смілива людина, яка не боїться говорити правду, щоб захистити себе та інших і, навіть, допомогти виправитися булеру.3. Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте: що і коли трапилось. Якщо є можливіть – зберіть докази.4. Домовтеся про зустрічі з дорослими, які опікуються вашою дитиною та дітьми-булерами (з батьками, вчителями, адміністрацією школи тощо).5. На зустрічах – поясніть ситуацію, намагаючись бути максимально спокійним та конструктивним (якщо це важко для вас – пошукайте посередника, який міг би підтримувати конструктивність розмови). Спробуйте створити зрозумілий і максимально простий план щодо протидії (розмови батьків та вчителів з булерами, організація звернення за психологічною підтримкою, проведення спеціальних заходів для дітей щодо булінг-обізнаності, управління стресом, регуляції емоцій тощо).Пам'ятайте, що ваше пряме втручання, наприклад спроба "виховати" чужу дитину (особливо, якщо йдеться не про доброзичливу розмову, а про погрози чи недобрі обіцянки) є поганим рішенням, яке може нашкодити та ще більше загострити ситуацію.6. Дотримуйтеся плану та будьте уважні до власної дитини, її поведінки, реакцій, почуттів.7. Якщо план не працює, наступний крок – адміністративні заходи в закладі (переведення в інший клас, мінімізація контактів з булером, залучення соціальних служб). Будьте твердими в своїй позиції – наполягайте на організації безпечного середовища для своєї дитини.8. У випадку недієвості адміністративних заходів – збирайте докази та звертайтеся до поліції.Не є винятком ситуації, коли батьки відразу переводять дитину в інший заклад. Це гарна ідея, в сенсі економії зусиль та швидших рішень і, подекуди, вона є виправданою. Однак, маємо пам'ятати, що обираючи стратегію "уникання конфлікту", ми ризикуємо прищепити дитині, наприклад, такі переконання – "уникати боротьби", "здаватись обставинам", "не відстоювати власні інтереси", "не змінювати світ на краще".Відео – UNICEF Ukraine

Gepostet von Уляна Супрун am Samstag, 30. Juni 2018

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Ця публікація створена за підтримки Європейського Фонду за Демократію (EED). Зміст публікації не обов'язково відображає думку EED і є предметом виключної відповідальності авторів


Спонсор

Останні новини

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: