Чи підтримувати гумдопомогою людей, які не хочуть евакуюватися: коментарі керівників громад і волонтерів
З перших днів відкритої війни в Україну хлинув потік гуманітарної допомоги. Ці пакунки допомагають вижити тим, хто залишився без роботи та соцвиплат. Однак дехто впевнений, що це заважає провести повну евакуацію, адже люди навіть під обстрілами отримують усе необхідне. Ми спитали волонтерів та керівників громад, чи це дійсно так.
Нещодавно один з мешканців Бахмута написав звернення до міжнародних благодійників, щоб у місто привезли якомога більше гуманітарної допомоги. У листі автор вказав, що Бахмут “знаходиться на межі життя і смерті”: ситуація настільки погана, що тварини нібито їдять одна одну та трупи загиблих від обстрілів.
Пізніше автор листа публічно визнав, що “згустив фарби” навмисно. У такий спосіб він, мовляв, турбується про містян, які залишаються під обстрілами.
“Нехай називають мене, як хочуть і пишуть, що хочуть! Для мене головне — люди! Мені неважливо, яким чином я цю гуманітарку дістану. Треба буде сказати, що ми їмо один одного від голоду — я скажу”, — написав ініціатор звернення у телеграмі.
Багато місцевих радо відгукнулися на цю ідею. Пости ініціативного бахмутянина зібрали чимало вподобайок, а текст публікації почали масово поширювати в соцмережах.
Але серед містян були й такі, кому ідея не сподобалась. Наприклад, краєзнавиця-натуралістка Вікторія Голубнича, яка продовжує жити в Бахмуті, стверджує: таке могли написати ті, хто не бачив справжню ситуацію.
“Якби я не дивилася на Бахмут і прочитала це, я була б нажахана. Те, що не залишилося цілих будинків — це брехня, те, що трупи лежать на вулиці — це брехня. Можу лише підтвердити, що дуже багато покинутих собак, але їх намагаються вивозити та розподіляти. Це пишуть люди, які знаходяться далеко. Я в Бахмуті й бачу насправді інше у центрі, на Леваневському, на “посьолку”, на літаку. Це там, де я буваю та відповідаю за свої слова”, — каже Вікторія Голубнича.
Зазначимо, життя у прифронтовому Бахмуті нині дійсно нелегке: відсутні будь-які комунальні послуги, інтернет та частково мобільний зв’язок. Та все ж ситуація не настільки трагічна, як описали в листі вище.
- В Бахмуті гуманітарна катастрофа: Що відомо про ситуацію в місті, з яким понад тиждень немає зв’язку
Навіщо люди ширять листи з панікою: коментар волонтера
Волонтер Євген Ткачов з Часів Яра багато допомагає нужденним у прифронтових містах. За його словами, люди нерідко “прикрашають” ситуацію, аби отримати більше вигоди, навіть у тяжкі воєнні часи.
“Наш регіон нічим не відрізняється від Кенії, Руанди. Це такі самі люди. Я констатую, що це є, я не можу це засуджувати зі сторони”, — каже волонтер Євген Ткачов.
З його досвіду, виставляти ситуацію гіршою, ніж вона є, можна з декількох причин:
- меркантильність тих, хто в такий спосіб спрямовує частину грошей на себе або на потреби своєї організації;
- жага психологічної розрядки, аби привернути увагу до своїх проблем;
- альтруїстичні пориви: спроба залучити більше підтримки й таким чином допомогти людям.
А подеколи мотиви людей зрозуміти зовсім важко, зізнається волонтер.
“Я скільки разів бачив, як люди ризикували своїм життям заради 20 лайків на фейсбуці, це не жарт”, — стверджує Євген Ткачов.
Гуманітарну допомогу варто просити тільки чесно, — місцева влада
Очільник Костянтинівської громади Олексій Рослов переконаний: у будь-якій ситуації треба “грати по-чесному”.
“Моє ставлення — потрібно казати правду, а не прикрашати ситуацію або навпаки її пом’якшувати. Тому вони (ті, хто поширює панічні листи, — ред.) роблять неправильно. Ніяких трупів або канібалізму немає ні в нашій, ні в сусідніх громадах”, — каже Олексій Рослов.
У Бахмутській міській раді запевняють, що тим, хто не може евакуюватися, надають необхідну допомогу. А поширення неправдивих листів може викликати геть протилежну реакцію — благодійники втратять довіру до тих, хто просить у них допомоги. Тому панічні заклики можуть тільки нашкодити, попереджають у міськраді.
“Кожного дня ми намагаємось привозити в Бахмут гуманітарну допомогу, хліб. Я знаю, що деякі телеграм-спільноти збирають підписи та направляють листи до міжнародних організацій і просять допомогти жителям Бахмутської громади. Але підтвердити, що в нас на вулиці лежать трупи — ні в якому разі. Те, як пишуть у листі, що люди покинуті на самоті — це відверта брехня”, — заявляє начальниця пресслужби Бахмутської міської ради Наталя Кисиличина.
Чи варто заохочувати гумдопомогою тих, хто не хоче виїжджати: думка посадовців
Станом на 7 жовтня за понад 2 місяці обов’язкової евакуації з Донеччини у безпечніші регіони вдалося вивезти понад 22 тисячі мешканців. Однак за місяць до оголошення обов’язкової евакуації на підконтрольній частині області залишалися близько 340 тисяч людей. Тобто виїхали лише 6,5% населення. Серед тих, хто продовжує жити під обстрілами, дійсно є люди, для яких гуманітарна допомога життєво необхідна. Але разом з ними залишаються й такі, для кого пакунки від благодійників можуть бути примарною надією на більш-менш спокійне життя.
Ось що про це кажуть у Бахмутській міській раді:
“Ми щиро вдячні всім благодійним організаціям, які надають допомогу, але в жодному разі не підтримуємо людей, які пишуть відверту брехню. І люди не повинні це розцінювати як те, що ми будемо тут, і нас будуть годувати, одягати, допомагати. Вся гуманітарна допомога, яку надають жителям, не повинна наштовхувати їх на те, щоб залишатися на місці”, — говорить начальниця пресслужби Бахмутської міської ради Наталя Кисиличина.
Вона зазначає, що привозити допомогу для бахмутян стає дедалі важче. Все менше людей готові їхати в прифронтове місто, роздавати та розвозити допомогу.
З цим погоджується й очільник сусідньої Соледарської громади Сергій Гошко.
“Це питання болюче. Допомога потрібна, такі обставини є. Але є випадки, коли люди цим зловживають. Не волонтери, а саме люди, які знаходяться десь на лінії розмежування. Якщо люди не розуміють, то, мабуть, якісь обмеження варто робити”, — каже Сергій Гошко.
Як приклад посадовець наводить Майорськ, куди він сам їздить роздавати допомогу. Попри те, що в селищі після боїв майже не залишилось вцілілих хат, тут досі живуть зо два десятки людей. Їм періодично возять гуманітарну допомогу, завдяки якій вони й виживають, а от евакуюватися не хочуть. Подібне зустрічається і в інших населених пунктах.
“У мене по Соледарській громаді є проблемний населений пункт — село Яковлівка. Якось ми з волонтером приїхали 3 місяці тому, коли ще можливо було туди в’їхати. На той час там було більш ніж 100 осіб, хоча населений пункт вже був розбитий. Я їм наводив приклад зі старої громади, де я раніше працював (Світлодарської, — ред.) і казав, що ви зараз не виїдете, а потім будете казати: “Ось влада не працює, нас покинула”, — розповідає очільник Соледарської громади.
Свої аргументи він підкріплював фотографіями. Розповідав і про кількість загиблих серед місцевих.
“Вони не чули мене і казали: “Та ми там в підвалах посидимо”. А коли через два тижні там стало “гаряче”, то в них несподівано і зв’язок з’являвся, телефонували, просили забрати їх. Тільки завдяки військовим ми кожну ніч по 3-5 осіб вивозили з Яковлівки”, — згадує Сергій Гошко.
Така ж ситуація і у Федорівці, що неподалік, каже посадовець.
“Там 51 особа лишилась, ні світла, нічого немає. Приїжджаєш — “А чому ви хліб, а чому ви пенсію нам не возите, а чому до нас лікарі не їздять, а світло коли з’явиться?” Я їм пояснюю, що йде війна, після перемоги все відновимо”, — зазначає керівник Соледарської громади.
Очільниця пресслужби Бахмута Наталя Кисиличина резюмує: щоб вижити, треба тільки евакуюватися.
“Людина повинна жити, а не сидіти. В нас є випадки, коли люди по 3 місяці не виходять з підвалів. Ну хіба це життя?” — питає наостанок Наталя Кисиличина.
Нагадаємо, ми підготували інструкцію про те, як офіційно стати волонтером, щоб допомагати країні. Ви можете ознайомитися з порадами, як варто правильно працювати волонтеру та чим ви зможете допомагати людям.
Читайте також:
890Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
