“Люди вилізли брудні, як шахтарі”: В Майорську залишаються 25 місцевих, і їм складно допомагати
Близько 25 людей продовжують жити в Майорську, за який останнього місяця тривали важкі бої. Очільник військової адміністрації повіз людям гуманітарну допомогу та побачив повністю знищенний населений пункт. Брудні люди отримали допомогу і відмовились евакуюватися з нелюдських умов. Ми розпитали його про те, як виглядає тепер Майорськ.
Про ситуацію в Майорську Вільному радіо розповів начальник Соледарської військової адміністрації Сергій Гошко.
5 жовтня він разом з волонтерами зміг домовитись з військовими, щоб проїхати в село та привезти людям гуманітарну допомогу. Наразі Майорськ офіційно знаходиться в “сірій зоні”, його повністю не контролює жодна зі сторін.
“Я ж раніше працював начальником військової адміністрації Світлодарська. Населений пункт Майорськ був у мене. Вчора (5 жовтня, — ред.) ми разом з заступником керівника, який очолює громаду, поїхали в Майорськ. Оскільки надійшла інформація, що потрібно евакуювати людину. А також надійшов сигнал, що у людей закінчуються харчі”, — каже Сергій Гошко.
Проїхали туди раніше не було ніякої можливості близько місяця. Оскільки, за словами колишнього очільника Світлодарської громади, там було надто гаряче. Він дивується, що люди залишаються жити там.
“Існують такі люди тільки завдяки гуманітарній допомозі, яку вдається привезти. Але до цього місяць ми не мали можливості туди їздити. Там були масовані обстріли весь останній місяць, коли почалась ескалація на цьому напрямку. І єдиним винятком, коли туди хтось їхав, було коли військові передавали інформацію про поранених, яких треба забрати”, — розповідає співрозмовник.
Щоб евакуювати до лікарні пораненого жителя, їхати доводилося так само під загрозою потрапити під обстріл.
“Їхали ми туди просто ризикуючи життям. Військові нам допомогли підібрати більш безпечний час, забезпечили проїзд. Хоча там ситуація зараз може змінитись за хвилину, і вони вмовляли поїхати пізніше. Але ми розуміли, що у людей харчів немає”, — пояснює Сергій Гошко.
В Майорську нема ніяких комунальних послуг: вода, світло, газ, інтернет та мобільний зв’язок відсутні. Дороги всі розбиті російськими ракетами. Також немає можливості отримати хоч якусь медичну допомогу.
“Ми приїхали до п’ятиповерхового будинку, привезли харчі і забрали людину. В будинку залишилось лише 15 осіб. Ми проводили інформаційну роботу, щоб вони поїхали нарешті. А вони стоять, всі брудні. Я просто невдалий фотограф і невдало сфотографував, якби зробив це ближче, то ви б побачили, що вони, як шахтарі…не знаю, або вони когось чекають і може тому терплять все це”, — не розуміє настрою людей колишній очільник Світлодарської громади.
В Майорську залишилось близько 25 жителів
Населений пункт розділений по КПВВ, який тут був до повномасштабного вторгнення, на дві частини. З одного боку тільки приватний сектор, з іншого є декілька багатоповерхівок. В частину міста, де приватний сектор, Сергій Гошко заїхати не зміг. Складність в тому, що оскільки Майорськ знищенний вщент, всі дороги завалені дошками, цвяхами, цеглою, які розлітались в усі сторони від вибухів російської артилерії.
“Проїхати туди нема ніякої можливості, хоча за нашою інформацією там близько 10 осіб, які лишились у підвальному приміщенні. Нам вдалося відвідати тільки будинок, де ховається 15 осіб, яких ми побачили. Людей ми попросили передати людям на тій стороні, що ми приїжджали і щоб з ними поділились харчами”, — розповідає співрозмовник.
Тобто в Майорську, за даними місцевих жителів, залишилось близько 25 людей.
Жителі відмовлялись від евакуації до останнього
Люди, ховаючись від постійних обстрілів, готують їжу у підвальному приміщенні. Тобто вони розводять багаття, дихають димом і в таких умовах готують їжу, ризикуючи своїм здоров’ям.
Останнього разу Сергій Гошко був в Майорську 3 місяці тому, у липні, та за цей час тут змінилось все до невпізнаваності.
“Населеного пункту Майорськ — немає. Там зовсім жах, і я не можу зрозуміти, чому люди звідти не виїжджають”, — журиться Сергій Гошко.
Люди, які залишаються у прифронтовому Майорську, відмовлялись евакуюватися попри важку ситуацію. Пояснювали вони це тим, що “пережили 2015 рік”. Однак з часом дехто змінив своє ставлення.
“Люди зрозуміли, що це не жарт, і почали бити в усі дзвони: “ай-я-яй, ви ж повинні нас евакуювати”. Тільки вже багато часу пройшло, і їхати за ними було дуже небезпечно. Раз я поїхав, два, але на третій вже їхати та покласти своє життя за людину, яка не розуміє, що відбувається, щоб привезти людині кілограм гречки, ну якось…” — каже Сергій Гошко, який все ж зміг вивезти хоча б одну людину у більш безпечні регіони країни.
Поїздки у прифронтові населені пункти дорого коштують
Дізнатися більше інформації у місцевих не вдалося. Коли людям закінчили роздавати гуманітарну допомогу, почався обстріл з боку російської армії. Тому Сергію з колегами довелось швидко евакуюватися з небезпечного населеного пункту.
Ця поїздка коштувала очільнику громади двох скатів на автівки. На дорогах багато осколків, цвяхів, сміття від зруйнованих будинків, і шини пробиваються часто.
“Люди, які залишаються в таких умовах, знаходяться в більшій небезпеці, ніж навіть військові. Оскільки військові розуміють, що вони роблять, вони навченні. А люди, які після обстрілу виходять одразу подивитись, ну…”, — сумує Сергій, що деякі усе одно залишаються у небезпеці.
Нагадаємо, в Білогорівку вперше після звільнення вдалося привезти гуманітарну допомогу. У вщент знищеному селі з майже тисячі жителів залишилось лише 15. Для них і віз продукти благодійник з Часів Яра. Ми розпитали, що побачив волонтер в Білогорівці після окупації та чи стало там повністю спокійно.
Читайте також:
882Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
