Ольга Вегеріна працює психологом у гуманітарній місії “Проліска”. Вона розповіла Вільному радіо про психологічну допомогу, яку її організація надає волонтерам під час масштабного російського вторгнення. Як наразі працює “Проліска”, якої допомоги потребують волонтери в першу чергу, які ознаки емоційного вигорання та як їх подолати — читайте далі.
Гуманітарна місія “Проліска”, в якій працює психологиня Ольга Вегеріна, займається благодійністю. Під час відкритої війни Росії проти України їхніми головними завданнями стали евакуація людей з безпечних міст та сіл, гуманітарна підтримка їх продуктами та засобами гігієни, а також, що теж досить важливо в умовах війни, — психологічна допомога.
Якщо до вторгнення Росії “Проліска” працювала на лінії розмежування Донецької та Луганської областей, то зараз організація розширила свою географію. З’явилися центри у Закарпатті, Вінниці, Дніпрі та Харкові. Найближчим часом благодійники планують охопити ще й Запоріжжя, Суми та Полтаву.
В кожній області від “Проліски” працюють психологи. Ольга Вегеріна надає психологічну допомогу в Закарпатській області.
“Один із напрямків нашої роботи — це надання психологічної підтримки волонтерам. Наразі в країні склалася складна ситуація. Тому багато людей пішли в волонтерство. Так вони справляються і з власними проблемами, і зі своєю безпомічністю перед тією ситуацією, яка виникла, тобто перед війною”, — говорить Ольга.
Психологічна допомога волонтерам гуманітарної місії, які розвозять гуманітарну допомогу та евакуюють людей, — один з напрямків роботи психологів. Працюють не лише з представниками “Проліски” — відновити емоційний стан допомагають і колегам з інших волонтерських організацій.
“З волонтерами ми спочатку працюємо в групі. Тобто приходимо до них і організовуємо групи підтримки. Розповідаємо їм про першу психологічну допомогу, про те, що цілком нормально відчувати емоційне вигорання. Адже волонтери працюють з людьми, вони весь час зіштовхуються з їхніми проблемами, а це дуже складно переносити”, — розповідає психологиня.
Такі заняття з групами проводять двічі на тиждень. Після зустрічі з психологом волонтери починають розуміти: вони живі люди й тому можуть відчувати різні емоції, мають право гніватись.
“Після кожної роботи в групі обов’язково знаходяться 2-3 волонтери, які відчувають, що почали емоційно вигорати. Тоді вони звертаються до нас за індивідуальною психологічною допомогою”, — продовжує свою розповідь Ольга.
Психологічна підтримка волонтерів проходить за індивідуальним графіком раз на тиждень. Для повної психологічної реабілітації необхідно, як правило, 7 зустрічей. Буває, що волонтер відновлює моральні сили за 2-3 консультації. А інколи для повного психологічного відновлення доводиться зустрічатися 9-12 разів. Як допомогти волонтерам, залежить від складності їх емоційного стану. Останні консультації, коли його стан покращиться, можна замінити на спілкування з психологом телефоном.
“Бувають повторні звернення волонтерів. Тобто людина повністю відновилася, а потім через деякий час знову відчула своє емоційне вигорання. І такі випадки трапляються часто. Це може стати тривалим спілкуванням у подальшому житті волонтера”, — наголошує психологиня.
Вона вважає, волонтерство — це дуже складна задача. І тому перш ніж піти у волонтери, треба поставити собі декілька важливих запитань. Ось лише пара з них:
Як правило, людина кидається в роботу з головою і не ставить собі цих запитань. Необхідність чимось зайнятися, кудись подіти свою енергію, аби не бути спостерігачем жахів, які відбуваються навколо, стала однією із головних мотивацій волонтерства.
“Волонтерство — це ресурс, який допомагає людині пережити свої переживання, свій біль. Як приклад, краще бути в 9 валі, ніж спостерігати за ним. Краще бути на самій хвилі, ніж спостерігати, як вона тебе накриває. Це якраз про емоційний стан. Краще щось робити, ніж відчувати, як тебе накривають негативні емоції — страх, злість тощо. Тому волонтери, як ніхто інший, мають потребу у психологічній підтримці”, — пояснює Ольга.
Підтримка волонтерам від психологів особливо важлива, якщо ті працюють під обстрілами. Волонтер потрапляє в екстрену ситуацію, від якої підвищується адреналін. Він думає, що все гаразд, однак почуття страху в цій ситуації дає про себе знати. У таких умовах вигорання настає ще швидше.
“Спільно з психологами працюють супервізори. Вони допомагають волонтерам після важких небезпечних рейсів трохи стабілізувати їхній емоційний стан. Звісно, психологічною реабілітацією супервізори займаються лише за запитом волонтерів”, — зазначає фахівчиня.
Самій Ользі побувати в “гарячих точках” з волонтерською підтримкою поки ще не доводилось. Однак для її колег з Харкова надавати психологічну допомогу в умовах небезпеки стало вже звичною справою.
Наразі психологи місії “Проліска” працюють з волонтерами з Закарпаття, Вінниці, Дніпра та Харкова в звичайному режимі, а з Донецької області — онлайн. Якщо ж волонтер, який проходив очну психологічну реабілітацію, переїхав або повернувся додому, він продовжує отримувати допомогу через аудіо- та відеозв’язок.
Ольга додає: аби вчасно помітити емоційне вигорання, волонтери повинні знати його ознаки.
“Одна з перших головних ознак емоційного вигорання — це напруга. Крім того, людина не одразу засинає, коли лягає спати. А коли починає працювати, у неї може розболітися голова. Це така захисна реакція організму, щоб уникнути роботи. Людина також не отримує задоволення від своєї праці, її результатів. Виконання поставленої перед нею задачі вона розтягує на довгий час. У неї немає натхнення, не виникає нових ідей. Людина починає ображатися та звинувачувати інших. Вона стає “колючою” та їдкою, вважає, що навколо все несправедливо”, — розповідає психологиня.
У психологічній практиці Ольги часто трапляються випадки, коли волонтери зустрічаються зі своїм болем. Наприклад, людина, якій допомагає волонтер, розповідає, що в неї загинув хтось із рідних чи близьких. А у волонтера трапилась схожа ситуація. І тоді він впадає в горювання, не може рухатись далі, бо застрягає у своєму власному болі.
“І тоді потрібна професійна допомога. Ми знаємо, що треба з цим робити та як працювати з емоціями. Індивідуальні психологічні сеанси з волонтерами приносять хороший результат”, — стверджує спеціалістка.
Не було в її практиці жодного випадку максимального вигорання волонтерів.
“Вони (волонтери, — ред.) самостійно один одного підтримують, адже поодинці не волонтерять. Це група людей, де можлива динаміка, де вони взаємодіють. Тому, крім нашої професійної допомоги, волонтери ще й самі себе підтримують”, — пояснює Ольга.
Тож, крім допомоги психолога, волонтер повинен навчитись сам долати ознаки емоційного вигорання. Одне з важливих правил — дбати про своє тіло: намагатися достатньо спати, правильно харчуватися та слідкувати за водним балансом.
“Не всі в напруженій ситуації замислюються про своє харчування. У людини зовсім немає апетиту або, навпаки, вона переїдає. Так намагається заїсти біль та власні проблеми і проблеми інших людей”, — каже Ольга.
Також, наскільки це можливо, варто намагатися жити звичним “довоєнним” життям. Достатньо просто ходити за продуктами в магазин, виділити час для улюбленого хобі або іншої справи, яка завжди приносила задоволення. Роботу треба залишати на роботі, підкреслює психологиня.
Щоб не загубити мотивацію до волонтерської справи та не вигоріти емоційно, необхідно звертати увагу на позитивний результат виконаної роботи.
“Потрібно фіксуватися на якихось маленьких речах. Для волонтерів це може бути дрібниця, а насправді це великий плюс, висока ефективність. Наприклад, бійці отримали якісні бронежилети — прекрасно, ми молодці. Переселенці забезпечені продуктами та одягом — ми молодці, я молодець, я зробив для цього щось, я доклав зусиль. Тобто успіх надає сил і робить перемогу ближчою”, — зазначає Ольга.
Також треба пам’ятати: допомогти абсолютно всім волонтер не може. Якщо зі 100 чоловік 9 чи 10 отримали допомогу — це вже відмінний результат.
Якщо волонтеру складно чи важко зробити ту чи іншу роботу, необхідно делегувати свої обов’язки. Не варто братися за все, що ви не в змозі зробити. Адже у людини є межі, в тому числі фізичних і моральних сил.
“Взагалі ми вчимо: звертатися за допомогою, коли сам допомагаєш іншим, цілком нормально. Це більш ніж нормально. І це великий успіх, коли людина розуміє і визнає, що їй потрібна допомога”, — наголошує працівниця “Проліски”.
Від початку війни Ольга Вегеріна жодного разу не зустріла волонтера, який покинув своє діло.
“Як би їм не було важко, як би вони емоційно не вигорали, вони все одно повертаються. Адже коли людина щось робить, діє, це такий для неї ресурс і терапія для самого себе”, — зазначає Ольга.
Якщо вам або вашим близьким необхідна допомога професійного психолога, за консультацією можна звернутися на гарячу лінію гуманітарної місії “Проліска” за телефоном: (093) 202-22-32.
Нагадаємо, в умовах відкритої війни Росії проти України через стресові ситуації змінилась вікова категорія людей, які звертаються за медичною допомогою. Раніше це були люди більш похилого віку, а зараз побільшало й пацієнтів 30+. У них з’являються проблеми з тиском, погіршився сон, є вразливість та нервовість.
Читайте також: