“Держава не дасть усім усе”: чим складна реінтеграція військових у мирне життя та як її полегшити (РЕПОРТАЖ)
“Після перемоги у нас будуть близько 4 млн людей, які будуть дотичними до ветеранів”, — каже міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна. Аби обговорити проблеми, з якими зіштовхуються військові після повернення з фронту, 27 червня в Києві організували форум “Повага. Досвід. Перспектива”. Розповідаємо, над якими ініціативами для ветеранів нині працює держава та що кажуть про своє повернення до цивільного життя ті, хто цей шлях вже подолав.
“Навичок, які дає служба і війна, достатньо, щоб розпочати бізнес”
Доброволець батальйону особливого призначення “Вінниця” Тарас Якобчук пішов на війну 2015-го, а після повернення з передової створив власний бізнес із проєктування та облаштування кухонь та барів. Чоловік каже: участь у бойових діях дає унікальні навички та досвід, які у мирному житті теж можуть бути корисними.
“В певний період часу я працював як середньостатистичні люди в Україні: дім – робота – сім’я – відпочинок. І коли я повернувся з війни, то зрозумів, що я йшов ризикувати найважливішим, що в мене є, — це моє життя. Навичок, які дає служба і війна, достатньо, щоб розпочати бізнес. Головне питання в тому, що це ризик, який десь нас гальмує. Ми боїмося ризикнути гривнею. Тобто ми готові ризикувати життям, але гроші — то не про нас. Але втратити життя і ризикнути гривнею… Тому власне я в бізнесі”, — розповідає Тарас Якобчук.
Згідно з даними всеукраїнського анонімного опитування, яке провів Український ветеранський фонд, з 1247 військових лише третина — 33% — планують повернутися на своє основне місце роботи. Ще 35% обрали варіант “ні”, а 33% завагалися з відповіддю.
Часом з цим допомагають родичі. Одна з учасниць форуму, маріупольчанка Оксана Макарова, в евакуації створила власний мікробізнес, аби після повернення з фронту її чоловік мав чим займатися. Це невелика майстерня, в якій зараз шиють спорядження для військових. Стартовий капітал на неї вдалося сформувати з грантів.
“Я розумію, що домівки [у Маріуполі] немає, чоловік вийшов 24 лютого [2022-го] в одному одязі й він приїде до мене вже сюди, на Волинь. Я одразу думаю про той період, коли ми виграємо війну: що ми будемо робити далі? Я думаю про те, що нам з чоловіком треба створити якийсь простір, де ми будемо працювати, коли він повернеться з фронту. Я подалась на програму “єРобота” і отримала грант. Але це процес довгий — влітку я написала грант, а в січні отримала гроші. Час йшов, а я отримувала запити від чоловіка: йому потрібне було спорядження”, — каже Оксана Макарова.
Не чекаючи грантових коштів, жінка звернулася до Українського ветеранського фонду — там їй допомогли придбати першу швейну машинку. Та вже незабаром Оксана вирішила нарощувати виробництво, адже попит на її швейну продукцію був високим.
“Робила чоловіку те, чого йому не вистачає і все відправляла. Потрібно йому — звісно потрібно і його побратимам. І я розуміла, що я одна вже не справляюсь. Так у листопаді [2022-го] я починаю стукати у всі двері. Кажу: “В мене немає поки грошей, але мені потрібне приміщення”. І я знаходжу варіанти та вже в листопаді відкриваю майстерню, де працює 4 дівчини й ми робимо хлопцям спорядження. Потім отримую грант і майстерня стає більшою. В лютому я подала заявку вже на другий грант як дружина ветерана, і поки що чекаю відповіді. Я хочу збільшувати виробництво, я бачу проблеми зсередини”, — каже підприємиця.
Проте за оцінками Мінветеранів та Українського ветеранського фонду, лише 10% ветеранів займатимуться власною справою після війни. А згідно з даними вищезгаданого опитування Українського ветеранського фонду серед військових, 50% опитаних вважають, що втратять попередню кваліфікацію та потребуватимуть додаткового навчання. На думку 19% респондентів, на службі вони здобудуть нові навички, які будуть корисними на ринку праці. А 14% переконані: різниця між рівнем компетентностей ветеранів та цивільних людей не буде відчутною.
Інтеграція військових у мирне життя — процес, який триватиме десятки років
За оцінками Міністерства у справах ветеранів, після завершення загарбницької війни проти України щонайменше 4 млн українців будуть дотичні до ветеранських послуг.
“Це і люди з інвалідністю внаслідок війни, і члени родин загиблих, і безпосередньо захисники і захисниці. Тож 10% населення буде мати дотичність до бойових дій. Такого майже ніде у світі немає. Єдина європейська країна, яка мала війну 30 років тому, — це Хорватія. Ми з ними активно співпрацюємо в тому, як вони реалізують цю політику. І вони зазначили нам, що навіть зараз, після 30 років, вони не подолали всі наслідки війни. І процеси інтеграції людей з бойовим досвідом у суспільство ще тривають”, — каже міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна.
На думку директора благодійного фонду “Повернись живим” Тараса Чмута, така кількість ветеранів — неабиякий виклик для держави та суспільства загалом.
“До повномасштабного вторгнення у нас було понад 450 тисяч учасників цієї війни. І проблем було багато. І держава особливо нічого не робила, щоб їх вирішити. Попереду — 5 мільйонів. При тому, що у нас величезна демографічна криза: у нас значна частина активного населення виїхало, і частина з нього не повернеться. А це означає, що ті питання землі, пільг, проїзду в транспорті, — їх треба повністю переглядати і починати трохи опускатися на землю з тим, що держава не дасть усім все”, — вважає Тарас Чмут.
Благодійник додає: питання, повʼязані з інтеграцією військових, варто вирішувати зараз, позаяк після перемоги державна політика може зосередитися на відбудові та інших нагальних проблемах.
“Ми вже це проходили у 2015 році: як тільки зупиняється гаряча фаза війни, про армію плюс-мінус забувають до того періоду, поки починається наступна фаза війни. Тому ми маємо про це не забувати і ми маємо цей час, це “вікно можливостей” поки і Кабмін, і президент, і інші посадовці говорять і ще для них це важливі питання — намагатися у це “вікно можливостей” втиснути максимум, тому що потім навряд чи дійдуть руки у всіх до всього”, — зазначає Чмут.
Кожен ветеран в Україні матиме помічника, який вирішуватиме бюрократичні моменти
Аби полегшити адаптацію військових до життя у громадах, куди ті приїдуть з фронту, Міністерство у справах ветеранів запустило пілотний проєкт зі створення інституту помічника ветерана. Нині його впроваджують у Дніпропетровській, Львівській, Миколаївській та Вінницькій областях. Суть проєкту полягає в тому, що кожен захисник матиме людину, яка допомагатиме йому адаптуватися до цивільного життя.
“Давайте уявимо собі ситуацію: людина повертається додому, в громаду, у своє село. Може бути така ситуація, що її ніхто не зустрічає. Тому що родина закордоном, її підприємство зачинилося, а житло зруйноване. Хтось має його зустріти. В Америці це називається “професійний ветеранський радник”. Це людина, яка наділена повноваженнями й проживає також в цій громаді. Але вона фактично є співробітником сервісного центру, який ми створюємо в районі. Це не має бути кабінетна людина. Це має бути людина, яка може зайти у представництво органів влади на місцевому рівні, і якщо у ветерана не вирішується питання — швидко змодерувати його вирішення. Це питання і медичні, і питання отримання певних довідок”, — роз’яснює Юлія Лапутіна.
Крім того, у кожному Центрі надання адміністративних послуг невдовзі мають запрацювати “ветеранські вікна”. У них фахівці консультуватимуть винятково військових щодо їхніх прав та пільг.
“Ми підписали меморандум про співпрацю з Всеукраїнською Асоціацією ЦНАПів і зараз відкриваємо в ЦНАПах “ветеранські вікна”. Наприклад у Кривому Розі ми відкрили спільно з місцевим ЦНАПом 5 “ветеранських вікон”, де буде обслуговування учасників бойових дій. Думаю, що скоро країна отримає в усіх ЦНАПах “ветеранські вікна”. Ми навчаємо персонал, якими послугами може скористатися ветеран, куди йому звертатися. Адже послуги бувають центрального рівня, обласного й рівня району та громади. Іноді самостійно громади ухвалюють рішення, які послуги надавати ветеранам, і вони мають про це знати”, — каже міністерка.
Нагадаємо, адаптуватися військовим до цивільного життя допомагають також у фонді Mindy Foundation. Його волонтери зосереджені на психологічній підтримці військових та їхніх сімей, допомозі під час та після протезування, а також навчанні та пошуку роботи для ветеранів.
10