Життя після фронту: яку допомогу з адаптацією пропонують військовим та де її отримати (інтерв’ю)
Психологічна підтримка військових та їхніх сімей, допомога під час та після протезування, навчання та пошук роботи для ветеранів. Такі напрямки основними для своєї діяльності обрав фонд Mindy Foundation, який заснували двоє друзів-айтішників. Майже одразу після початку відкритої війни вони стали допомагати військовим адаптуватися до цивільного життя після повернення з фронту. Ми дізналися, яку підтримку можна отримати у фонді.
“Це особистий виклик”, — каже про ідею створити благодійний фонд для військових співзасновник Mindy Foundation Тарас Єрмаков. До великої війни в Україні він із товаришем Богданом Міненком працював в ІТ-сфері. Після 24 лютого минулого року друзі почали думати, чим можуть бути корисні в сучасних реаліях.
“В минулому в нас декілька освіт, але свого часу ми здобули психологічну освіту. Були певні напрацювання і певне середовище професійне, і були запити людей: в нашому оточенні багато людей були з психосоматичними розладами через війну. І зверталися люди, кажуть: може ви якихось психологів порекомендуєте? Бо ми останнім часом практикою не займалися. Богдан працював в ІТ-галузі авіації, я — в робототехніці. І от ці виклики… Ми подивилися, що є потреба в створенні якогось рішення”, — розповідає Тарас Єрмаков.
Першим продуктом, який створили Тарас і Богдан, стала онлайн-платформа для отримання психологічної допомоги mindynet.com. Аби краще вивчити потреби бійців, засновники проєкту поїхали у військові шпиталі в різних містах України, де в тому числі побували у відділеннях психіатрії. Тоді й визначилися, що підтримуватимуть насамперед військових та їхні сім’ї.
“Психологічний стан родини — це взагалі дуже важливий фактор щодо боєздатності бійця. Був реальний кейс: хлопця мобілізували, він телефонує матері, каже: “Мамо, мене завтра вб’ють”. У мами психологічний розлад, дуже складний стан. Безумовно, наш психолог починає працювати, розбиратися, і дуже важливо [провести] інструктаж з військовими також. Бо батьки й у віці є. Треба комплексна робота”, — каже Тарас Єрмаков.
Наразі у фонді працюють близько 30 психологів. Благодійники співпрацюють з Національною психологічною асоціацією та Інститутом соціальної та політичної психології. Безкоштовно можна отримати 10 психотерапевтичних сесій, втім зазвичай бійці проходять від трьох до п’яти. Засновники фонду наголошують: рідні захисників теж мають займатися зі спеціалістом, особливо якщо воїн втратив на фронті кінцівку.
“Людина отримала допомогу в шпиталі, вона отримала допомогу серед побратимів, але більшість часу вона перебуває в родині, і дуже важлива правильна підтримка з боку рідних. Це мається на увазі правильне розуміння, в якій ситуації знаходиться людина, яка втратила, наприклад, руку. На перший погляд, це здається тільки візуально, що нема руки. Але насправді психологічно для людини це дуже велика травма, великий стрес, і є багато прикладів “афганського синдрому”, інших синдромів, коли людина взагалі закінчує життя самогубством через те, що вона не знайшла себе нового”, — пояснює Богдан Міненко.
Спочатку Тарас і Богдан хотіли надавати психологічну підтримку у військових госпіталях. Адже, на їхню думку, психологів у шпиталях просто не вистачає на всіх військових. Та згодом через певні бюрократичні моменти від цієї ідеї відмовилися.
“Це не так просто туди потрапити. Це військовий об’єкт. Тому те, що ми хотіли допомагати чи інші організації — це добре, але потрібне схвалення від медичної служби ЗСУ, що не дуже легко отримати. Тому ми сконцентрували роботу на тому, що коли людина вже полишає шпиталь, щоб ми її могли підхопити й далі вже з нею працювати. У нас є комунікація з завідувачами відділень”, — зазначає Богдан Міненко.
Утім, навіть якби психологів у медзакладах вистачало, — це не гарантувало б хороший результат, вважають благодійники.
“Для надання консультацій важливо мати умови. Проводити психотерапевтичні сесії в коридорі чи просто в кімнаті… Це тет-а-тет має бути розмова. Людина не розкриється, і тоді результат від цієї роботи рівний нулю”, — каже Тарас Єрмаков.
На думку співзасновників фонду, консультації психологів потрібні усім бійцям без винятку.
“Спілкувалися з хлопцями, багато хто був на фронті ще з першої кампанії 2014 року, мають власний досвід і свої переживання, і вони кажуть: якби це (психологічна допомога, — ред.) було на початку, то було б дуже корисно. Тобто це була б сильна підтримка щодо їхньої соціальної адаптації в мирне життя”, — каже Тарас Єрмаков.
Проте не всі військові готові до діалогу з психологом.
“Ми бачимо, що обізнаність і культура звернення за психологічною допомогою досить на низькому рівні, особливо серед чоловічого населення, особливо якщо це більш дорослі люди. Тобто над цим треба працювати, треба формувати культуру, як, до речі, це відбувається на заході — це нормальний атрибут життя людини”, — розповідає Тарас Єрмаков.
Отримати підтримку у фонді можуть також медійники, волонтери та переселенці. Останні звертаються найчастіше.
“У нас на платформі все автоматизовано, тобто ми збираємо різну інформацію: вік людини, тип звернення (з якою проблемою), хто ця людина (ВПО, військовий чи родич військового). То на першому місці, хто до нас звертається, — це ВПО (десь 60%). Найпоширеніші запити — це стан депресії, це травматичний досвід, відсутність мотивації. І друга категорія — це родичі військових (десь 20-25%). Там також депресія, втрата. Волонтери, військові звертаються з вигоранням. Журналісти теж”, — каже Богдан Міненко.
Після кількох місяців роботи до Тараса і Богдана почали надходити запити не лише про психологічну, а й про фізичну реабілітацію. Тоді разом із центром протезування “Без обмежень” почали допомагати бійцям, які втратили на війні руку чи ногу. А ще приблизно через місяць засновники Mindy Foundation відкриють у Києві реабілітаційний простір для відновлення після протезування чи інших воєнних травм. Згодом мережу таких центрів хочуть запустити у невеликих містах по всій Україні. Там працюватимуть психологи та реабілітологи.
“Це буде постійно діюча локація у рамках нашого фонду. І також це як приклад того, що ми пропонуємо відкривати у районних центрах, саме там, де відсутня психосоціальна допомога, де поки її немає і коли вона добереться туди не знаємо. Держава робить хаби такі в обласних центрах, але країна велика, і що робити мешканцям населеного пункту, який знаходиться десь далеко, і тим десяти ветеранам, які повернулись? А до обласного центру їхати і залишатись на стаціонарі там на курс лікування — це ціла історія. А вони могли б працювати приходити в такі простори реабілітаційні”, — говорить Богдан Міненко.
У майбутньому Тарас і Богдан хочуть влаштовувати зустрічі ветеранів з відомими на весь світ людьми, які втратили кінцівки, але досягли значних успіхів у житті вже в новому стані.
Ще одна сфера, якою опікується фонд — це освітні курси для ветеранів, які після повернення з фронту хочуть опанувати нову професію.
“У нас є співпраця з асоціацією IT Ukraine, з рядом ІТ-компаній, у нас є спільні створені програми навчання. Зокрема, підготовка тестувальників, project-менеджерів (в залежності від поточного досвіду хлопців). Зараз друга кампанія показує, що зараз багато молоді, яка вже працювала в ІТ-галузі. Плюс у нас відкриваються ще в шпиталях школи робототехніки”, — розповідає Богдан Міненко.
Приміром, невдовзі навчатися робототехніки зможуть військові, які відновлюються в реабілітаційному центрі “Лісова поляна” у Пущі Водиці.
“Ми там отримали приміщення, зараз його облаштовуємо, і там буде для 10 осіб працювати курс з робототехніки. Там постійно знаходиться близько 200-250 військових на відновленні після контузій. В них якраз порушена координація, і курс робототехніки — це якраз робота з малими частинами. І якщо їм цікаво й вони хочуть здобути професійні навички з робототехніки, пройти повний курс навчання, то ми їм пропонуємо навчання в нашому навчальному центрі”, — розповідає співрозмовник.
Освітні курси тривають не один місяць, тож іноді через складний психоемоційний стан деякі бійці “зриваються” та на якийсь час беруть паузу в навчанні.
“Ми будуємо співпрацю з людиною, але ми бачимо, що є реальні приклади, коли йдемо до мети, потім “бах” — людина пропала. Починаємо шукати через родичів, тиждень нема, родичі кажуть: “Ну так трапилось, людина запила. Починаємо все спочатку”, — каже Богдан Міненко.
Крім того, військовим у фонді допомагають знайти роботу. Наразі співпрацюють з великими компаніями, згодом накопичений досвід планують передавати меншим підприємствам.
“Наші HR дивляться досвід, що людина вміє, допомагають скласти резюме, мотиваційний лист правильно як написати, готують до співбесіди, підшукують деякі вакансії. У нас є партнерство з великими компаніями — з організацією “Дія.Бізнес. Бізнес без бар’єрів”, туди входять “ПриватБанк”, ДТЕК, Укрзалізниця, “Ашан”, “Нова пошта”, багато великих компаній”, — розповідає Богдан Міненко.
Аби отримати допомогу від фонду Mindy Foundation, можна телефонувати за номером: +380684317431. Або ж заповнити форму зворотного зв’язку на сайті. Там само можна також знайти реквізити для допомоги, якщо бажаєте підтримати фонд грошима.
Нагадаємо, нещодавно ми розповідали про те, яку допомогу з навчанням та працевлаштуванням можуть отримати переселенці, старші за 50 років.
Читайте також:
9