Допомога пораненим у Дніпрі: на що можуть розраховувати травмовані на війні та скільки їх — репортаж
Ампутація, протези та життя з уламками боєприпасів у внутрішніх органах — це вже стало реальністю для десятків тисяч людей в Україні, які постраждали через війну. Багато з цих даних стануть відомими вже після перемоги. Однак такі люди вже є. Як лікують жертв війни та скільки людей з інвалідністю вже додалось у 2022-2023 роках ми розпитали у лікарів та профільних міністерств.
Лікарня ім. Мечникова в Дніпрі — пункт для важкопоранених, де цілодобово тривають операції
Дніпро, лікарня Мечникова, відділення анестезіології інтенсивної терапії політравми. У цих палатах розмовляють лише медсестри та лікарі, всі пацієнти — без свідомості. Навіть коли хтось отямиться, доповнюють лікарі, 90 % із них не згадує навіть власного імені.
“Нам доставляють лише найважчих пацієнтів, легких в нас немає. 98 % з них мають мінно-вибухові поранення. До нас привозять людей з Донеччини, Харківської, Запорізької областей — усюди картина приблизно однакова. Мінно-вибухові поранення — це коли в тілі людини дуже багато уламків. Дістати їх дуже важко, часто лікарі це роблять під мікроскопами. Як правило, це травма на усе життя”, — розповідає генеральний директор Дніпропетровської обласної лікарні Мечникова Сергій Риженко.
У палатах лікарі оглядають пацієнтів, перевіряють показники на медичних приладах. У коридорі відділення анестезіології на моніторі виведений знімок розтрощеного черепа. Це — одна з багатьох історій порятунку життя.
“Тут повністю зруйнована одна півкуля головного мозку. Але цей пацієнт залишався у свідомості. Вдалося зберегти усі когнітивні функції (здатність розуміти, пізнавати, вивчати, усвідомлювати, сприймати і переробляти зовнішню інформацію) людини. Складних випадків дуже багато”, — каже завідуючий відділення анестезіології для надання екстреної медичної допомоги Анатолій Галущак.
З 2014 року лікарня імені Мечникова — це один з небагатьох пунктів в Україні, де рятують поранених на війні. За часів АТО/ООС (до 24 лютого 2022) сюди з Донеччини та Луганщини привезли близько трьох тисяч пацієнтів, здебільшого це були військовослужбовці. А вже за перший рік повномасштабної війни, каже генеральний директор медзакладу, вони пролікували близько 11 тисяч людей. Тепер сюди потрапляють і цивільні, і люди не з території бойових дій. Серед постраждалих є пацієнти з найближчих, умовно “безпечних” населених пунктів, які потрапили під ракетні обстріли. Та більшість пацієнтів — з Донеччини. Зокрема, цивільні, які не евакуювалися.
В обласній лікарні Дніпра близько 70% пацієнтів — постраждалі через війну
Зараз у цій лікарні 70% пацієнтів — люди, які постраждали через війну. До відкритого вторгнення таких хворих було не більше 5% від загальної кількості госпіталізованих. Та, попри великий потік хворих, тутешні медики пам’ятають чи не кожну історію порятунку.
“Був випадок, коли в чоловіка не було половини таза, його привезли в нашу реанімацію з півдня. Реабілітували його, вилікували, зараз він вже вдома з дружиною”, — ділиться старша медична сестра відділення анестезіології для надання екстреної медичної допомоги Тетяна Демченко.
Чимало пацієнтів, які постраждали від бойових дій, живуть з уламками в тілі, бо їх неможливо дістати з внутрішніх органів. Багато постраждалих проходять через ампутацію. Втім детальні цифри лікарі не уточнюють — це таємниця.
За рік вторгнення реанімаційне відділення довелося збільшити майже втричі. А за добу у лікарні витрачають більше медичного кисню, ніж більшість районних лікарень за рік, каже гендиректор медзакладу.
Через великий потік тяжкопоранених, зменшився й термін перебування пацієнтів у лікарні. Вони тут максимум тиждень — після операцій їх евакуюють до інших лікарень, аби звільнити місця.
“Лікарям працювати дуже важко, операції проводять цілодобово — нерідко вони тривають по 8-10 годин. Поранених можуть привезти будь-якої хвилини, а лікарі завжди на зв’язку, навіть вночі та у власні вихідні”, — розповідає Сергій Риженко.
“Викликати у лікарню можуть будь-якої хвилини. Нам навіть вже телефонувати не потрібно — побачили у спільному чаті, що багато пацієнтів привезли, — їдемо на роботу. Рік вже у відпустці ніхто не був. Та ми не жаліємося, завжди пам’ятаємо, що є воїни на передовій, їм значно тяжче”, — доповнює медсестра Тетяна Демченко.
Що таке МСЕК, як оформити інвалідність у 2023 та що це дає
Для значної частини постраждалих від війни хвороба обертається інвалідністю. Цей статус оформлювати потрібно офіційно, аби отримувати пільги, можливості оздоровлення, медобладнання та соціальні виплати. Сума щомісячної виплати залежить від групи інвалідності (від 1255 до 2093 грн).
Щоб оформити інвалідність після лікування, необхідно звернутися із документами та медичними довідками до медико-соціальної експертної комісії (МСЕК). За рішенням цієї комісії інвалідність можуть призначити на все життя або на якийсь час (від 1 року). У другому випадку, у майбутньому статус доведеться підтверджувати ще раз, тобто знову збирати документи та проходити усю процедуру.
Як відповіли на запит Вільного радіо в Міністерстві охорони здоров’я, ця процедура однакова як для цивільних, так і для військовослужбовців. Однак останнім знадобляться ще й військово-медичні документи для встановлення причини травми.
Щоб пройти МСЕК і отримати відповідну довідку (висновок), військові мають надати наступні документи:
- довідку командира військової частини про причини й обставини поранення, контузії, травми або каліцтва;
- висновок військово-лікарської комісії;
- направлення на МСЕК.
У МОЗі не змогли відповісти на питання, скільки часу може тривати оформлення інвалідності, мовляв, кожен випадок індивідуальний. Однак нерідко люди скаржаться, що цей процес забирає чимало часу та сил.
З 2022 року першу групу інвалідності (пожиттєву) оформили 163 військових
В ООН підрахували: з початку повномасштабної війни до 13 березня 2023 року в Україні від російської агресії загинула щонайменше 8 231 людина, ще мінімум 13 734 людини дістали травм і поранень. Постраждалих від війни більше, зазначають в організації, там врахували лише підтверджені випадки на підконтрольних Україні територіях.
Кількість жертв серед військовослужбовців не розголошують.
МОЗ не надає інформацію, скільки людей нині чекають на висновок лікарської комісії щодо призначення інвалідності. Закрита інформація й те, скільки цивільних мають інвалідність через війну в Україні.
Окрема статистика є по військовослужбовцях. За даними міністерства, від початку вторгнення до березня 2023-го статус людини з інвалідністю оформив 2041 захисник:
- 1 група інвалідності (це найскладніші хвороби та травми, дуже часто — втрата працездатності) — 163 людини;
- 2 група — 820 людей;
- 3 група — 1 058 людей.
За попередні 8 років війни (з 2014 по 2022) оформити інвалідність намагалися 40 209 учасників бойових дій. Такий статус отримали 26 744 із них:
- 1 група інвалідності — 782 людини;
- 2 група — 7 763 людей;
- 3 група — 18 199 людей.
Нерідко люди схильні уявляти людину з інвалідністю без руки чи ноги, та це не так. У міністерстві зазначають, не всі військовослужбовці у 2022 році отримали інвалідність саме внаслідок бойових травм. Однак інші хвороби могли також виникнути через війну.
2014 бійців, які після відкритого вторгнення Росії отримали статус людини з інвалідністю, мають:
- хвороби системи кровообігу (32,4%);
- кістково-м’язової системи (8,2%);
- розлади психіки та поведінки (8,3%);
- новоутворення (3,6%);
- хвороби нервової системи (2,2%);
- ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну (2%);
- інфекційні та паразитарні хвороби (1,9%);
- хвороби травлення (1,4%);
- хвороби органів дихання (0,8%);
- інші причини (1,7%).
Втім більшість бійців все ж отримали тяжкі травми, що призвели до інвалідності — таких людей у 2022 році було 35,5%. Це на 21,4 % більше, ніж за попередній рік.
Найчастіше до інвалідності у бійців призводять травми головного мозку (409 людей у 2022 році) та травми опорно-рухового апарату (368 людей). Серед останніх лікарі виділяють травми кінцівок — у 241 захисника постраждали ноги, у ще 127-х — руки.
Пацієнтів з ампутацією рук стало більше
Психологічна, соціальна, фізична реабілітації та медична реабілітація чекає майже кожного, хто зазнав тяжких травм на війні. Випадки, коли після важкої травми та ампутації доводиться проводити операції ще кілька разів — не рідкість, із цим зіштовхується майже кожен другий пацієнт, розповідають у львівському реабілітаційному центрі “Незламні”. Цей медзаклад його представники називають одним із головних у тилу. Його відкрили рік назад, у квітні 2022-го. За цей час тут отримали допомогу понад 11 тисяч постраждалих через війну (це і військові і цивільні). 350 із них — діти.
“До нас здебільшого потрапляють пацієнти з опіками та ті, хто втратив кінцівки. Найчастіше це люди, яким довелося ампутувати ноги. Але зараз змінюється характер травм. Якщо раніше 90% пацієнтів були з ампутацією ніг, і тільки 10 з ампутацією рук, то зараз можна сказати що постраждалих з ампутацією рук близько 40%. І це часто дуже складні ампутації”, — розповідає директорка з розвитку першого медоб’єднання Львова та одна з керівниць проєкту “Незламні” Ірина Заславець.
Характер травм постраждалих завжди залежить від ситуації на фронті. Та до “Незламних” здебільшого їдуть на протезування.
Як поводитись з людиною, яка постраждала на війні
Фахівці львівського реабілітаційного центру допомогли нам скласти 7 порад, як доречніше себе поводити із постраждалими від війни.
- Не витріщайтесь. Не варто пильно розглядати людину з вадою обличчя чи з протезом. Навіть тоді, коли вам її дуже шкода і ви їй дуже вдячні. Це змушує ніяковіти й почуватися не комфортно;
- Не кажіть “Одужуй!”. Якщо ви зустріли людину з протезом у публічному місці, то, ймовірно, вона вже одужала. А втрачена кінцівка вже не відросте, навіть якщо ви цього будете бажати від щирого серця;
- Не розпитуйте. Інколи люди запитують про історію поранення чи травмування або про деталі реабілітації. Не всім приємно згадувати цей досвід, тому спершу варто запитати: чи комфортно людині розмовляти про цей досвід;
- Не демонструйте жалість. Жаліти когось, співчувати чи відчувати емпатію до травмованої людини, а особливо до наших захисників – це нормально. Проте, ці почуття варто проявляти у конструктивний спосіб, наприклад, демонструючи підтримку чи здивування як добре людина справляється;
- Не уникайте. Є чимало людей, котрі ніяковіють чи почуваються незручно, коли зустрічають когось з вадами обличчя чи з протезом. Люди не знають як поводитися, не знають про що говорити. Травмовані чи протезовані люди є повноцінними членами нашого суспільства, а дуже часто з особливими заслугами. Їх не можна уникати;
- Поговоріть з вашими дітьми. Найкраще завчасно. Діти часто поводяться безпосередньо. Поясніть їм, що таке протез та звідки він з’явився. Це допоможе вам уникнути незручних ситуацій;
- Комунікуйте. Людські стосунки й людські реакції — це завжди індивідуально. Неможливо напрацювати вичерпний перелік ситуацій і рекомендацій на всі випадки життя. Проте, є одне універсальне правило: про будь-яку дію чи намір варто спочатку запитати. І тільки після отриманої згоди можна продовжувати розмову, підбадьорювати, співчувати чи допомагати. А, можливо, буде краще разом помовчати.
18Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
