Доросла місія 9-річного школяра: як переселенець з Покровська заробив вже майже 10 тисяч грн для ЗСУ (ФОТО)

Плете патріотичні браслети та віддає кошти на потреби ЗСУ — так вже понад рік підтримує захисників 9-річний переселенець з Покровська Антон Олейніков. В евакуації школяр навчається дистанційно, а у вільний час — ходить на брейк-данс і збирає гроші для ЗСУ. Нещодавно благодійники вручили помічнику посвідчення волонтера. А ми розпитали Антона про те, як він знайшов свій спосіб допомогти та наблизити перемогу. 

9-річний покровчанин навчився плести браслети, щоб допомогти військовим

Родина Олейнікових наважилася покинути рідний Покровськ ще на початку відкритого вторгнення російських військ. Евакуювались у Кропивницький, розповідає Вільному радіо мама юного волонтера Ірина. 

“Для мене [Покровськ] найзручніше місто. Звісно, хочеться додому. Але я так бачу, що дитині дуже зручно тут. Спочатку йому було важко, а зараз вже і друзів знайшов, хобі”, — ділиться співрозмовниця. 

9-річний Антон навчається дистанційно у Покровській школі №2. А після занять, майже щодня, йде на вулицю, аби продати побільше патріотичних браслетів. Коштують вони 15 та 30 гривень. Та іноді містяни дають і більше. 

“Неподалік є перехрестя. Я стаю та продаю браслети. Ходжу з матусею. Кажу: “Купіть, будь ласка, браслет. Це символ нашої рідної України”. Люди слухають мене, підходять і купляють браслетики. Є люди, які запитують, і я розповідаю їм, що я — волонтер, що віддаю гроші на ЗСУ, а є, хто зовсім не запитує”, — каже покровчанин. 

Така ідея виникла у мами Антона, а хлопчик вирішив спробувати. 

“[Майже одразу], коли ми приїхали у Кропивницький, я почав робити браслети. Мені підказала матуся. Спочатку було важко робити їх, у мене не виходило. Тепер я можу їх робити, наприклад, біля телевізора, взагалі не дивлячись на браслети”, — розповідає хлопчик. 

“Він почав з браслетів з атласний стрічок, а тепер і бісером, і зі шнурів робить. Експериментує”, — додає мама Антона. 

Школяр передає зароблені гроші на ЗСУ через фонд, який допомагав його родині переселенців

Спершу частину коштів від продажів Антон клав у скриньки для збору пожертв. 

“Скриньки ці стоять по місту, там написано для ЗСУ. Якось ми пішли за гуманітарною допомогою, були у благодійному фонді “Планета”, і побачили, що їм можна допомогти грошима. Ми бачили, що гроші дійсно йдуть на ЗСУ”, — згадує Ірина. 

Так хлопчик почав жертвувати зароблені гроші місцевим благодійникам. За понад рік вдалося зібрати майже 10 тисяч гривень. Нещодавно вони окремо відзначили його старання.  

“Дали скриньку та посвідчення волонтера. Тепер він стоїть і представляє волонтерів “Планети”. Деякі гроші, десь 20%, залишає, щоб купити знову матеріали, на якісь собі розваги, а більшу частину віддає”, — зазначає мама Антона. 

Плести браслети та займатись волонтерством, каже Антон, йому до вподоби. 

“Мені подобається робити браслети. Це мене якось заспокоює. У мене ще є хобі брейк-данс — танці. Тому буває, що не зовсім у мене виходить кожен день продавати, але [намагаюсь]. Буду продовжувати. Я хочу, щоб був мир і перемога, тому я це роблю”, — ділиться юний волонтер. 

Ірина зізнається: пишається сином і розуміє, що недарма з малечку виховує у ньому людяність. 

“У ньому є цілеспрямованість, він хоче бути потрібним, знає, куди йдуть ці гроші, несе таку ціль — допомагати людям. Я пишаюсь, що у нього є людяність, він хоче і може допомогти іншим. Я розвивала це у ньому: і до дітей, людей, у яких немає дому, які з інвалідністю, які на вулиці просять [милостиню]. Він постійно і їм якусь частину віддає. І син пишається тим, що він може допомогти хлопцям, які на передовій, якоюсь краплинкою [наблизити] перемогу”, — додає мама Антона. 

Раніше ми розповідали про Дар’ю Євенко з Волновахи, яка збирає гроші на потреби військових на фронті та допомагає дітям із будинків-інтернатів. Дівчина поділилася, наскільки важко бути волонтером та чому будь-яка допомога важлива.