Під час Другої світової війни мешканці Донбасу, який від осені 1943 вже звільнили від нацистів, теж отримували допомогу від США. Люди, які у 1940-х були дітьми, досі пам’ятають екзотичні продукти з сухпайків, які вони називали “американськими подарунками”.
Про це журналісту Вільного радіо розповідав уродженець Бахмута Давід Тітієвський. Він також записав свої спогади та опублікував їх у соцмережі. Далі наводимо їх від першої особи свідка тих подій.
Мама отримувала на мене пенсію за загиблого на фронті батька. Іноді отримували так звані “американські подарунки”. Що це було — доповнення до пенсії або замість тієї пенсії – не знаю. То були продуктові пакети. Потім я дізнався, що це сухпайки американських солдатів. Все це елементи лендлізу, які перепадали й нам.
Закон про лендліз ухвалювали двічі за всю історію: під час Другої світової війни (підписаний 11 березня 1941 року та діяв до 20 вересня 1945-го) та вдруге — під час російсько-української війни. Загалом за час Другої світової американці доставили допомоги на понад 50 мільярдів доларів (або 690 мільярдів доларів у еквіваленті 2020 року).Для довідки:Лендліз — від англійських слів lend — “позичати” та lease — “здавати в оренду”) — це політика, згідно з якою США постачають своїм союзникам боєприпаси, техніку, продовольство та стратегічну сировину. Лендліз вважають важливим для оборони Сполучених Штатів.
Перерахую, що я запам’ятав звідти.
Невеликі консервні банки з тушонкою та квасолею. Квасоля як квасоля, а ось смак тушонки я запам’ятав добре. Не так часто він зустрічався мені потім. Цей смак мені потім нагадала югославська шинка в бляшанках, яку я куштував раз у житті. Це “сніданок туриста”, тільки не те рибокруп’яне г**но, яким були завалені [пізніше радянські] магазини, а м’ясний, смачний продукт.
І ще ковбасний фарш у бляшанках, яким я потім об’їдався на практиці у Полтаві влітку 1967 року.
Банки цих американських консервів були особливі: неподалік від верху банки стирчав бляшаний кінчик, і ключиком, який придавався до кожної банки, треба було намотувати смужку цієї жерсті, і банка розкривалася.
Пам’ятаю яєчний порошок, ми його лизали й просто так, але яєчня виходила смачною.
Печиво з особливим смаком та запахом, і галети, зовсім несмачні. Пакетики з коричневим гірким порошком — ми так і не зрозуміли тоді, що це розчинна кава!
Круглі маленькі баночки з джемом, цукор — кожна грудочка загорнута у папірець. Бекон копчений, досі пам’ятаю його смак та аромат! Розкладний мангал для підігріву однієї банки та таблетки сухого спирту. Картонні сірники.
Але головне — жуйка, справжня американська гумка! Коли я прийшов у дитячий садок, перекочуючи її у роті, медсестра почала вимагати, щоб я виплюнув смолу (у нас суворо стежили, щоб ніхто не жував смолу). Але я показав та сказав, що це з американського подарунка, і мені нічого за це не було. Потім, коли жуйки не стало, знову перейшли на смолу.
Аналогічні спогади є й у бахмутянина Василя Бірюкова, який жив тоді в селі на Луганщині неподалік від ріки Чорний Жеребець. Він теж записав свої дитячі спогади, фрагмент яких наводимо.
Ще одне приємне враження воєнного часу, це “американські подарунки”. Досі не зрозумію, як вони до нас потрапили й кому ще на нашому хуторі дісталися. Але вони виявилися для нас небаченими ласощами.
Там були бляшанки з повидлом, печінковим паштетом, м’ясними консервами та величезними бобами. На кожній банці був ключик, яким треба було скручувати смужку жерсті з корпусу банки завширшки 5-6 мм по всьому колу. Так утворювалася кришечка банки та сама банка. Мені це звісно здавалося цікавим. Всі баночки були розмальовані та розписані англійськими словами. Але я тоді не знав навіть літер рідної мови.
Завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький в коментарі Вільному радіо резюмує:
“Дійсно, під час Другої світової війни була допомога не тільки озброєнням, технікою, а й продуктами. Це була зокрема й американська тушонка — до речі, незвичний продукт, який вони навчились виготовляти за радянськими рецептами й у дуже великій кількості. Її вистачало й на фронті, й для мешканців тилу, і невипадково, що тоді ті американські харчі запам’ятались як якісь ласощі”, — каже представник музею.
Ввечері 28 квітня Палата представників США схвалила закон про лендліз, а 10 травня його підписав президент Сполучених Штатів Джо Байден. Програма передбачає надання президентові США особливих повноважень, які дозволять відправляти допомогу без додаткового узгодження з регуляторними органами. Така допомога не безкоштовна, але оплату за поставки країни-одержувачі можуть надавати пізніше.
Читайте також: