За 3 місяці від початку обов’язкової евакуації у безпечніші регіони виїхали сотні тисяч мешканців сходу. Але багато хто досі залишається в небезпеці. Саме таким людям допомагають виїхати волонтери БФ “Восток SOS”. Куди звернутись по допомогу, які зараз існують напрямки евакуації та чи можна виїхати з хатніми тваринами — розповів волонтер благодійного фонду “Восток SOS”.
Благодійний фонд “Восток SOS” заснували 2014 року. Напрямків, за якими працюють благодійники, багато: це гуманітарна і правова допомога, адвокація, психосоціальна адаптація тощо. А з початком повномасштабної війни фонд почав допомагати людям, у тому числі маломобільним, виїхати з гарячих точок. Про це ми поговорили з координатором напрямку евакуації БФ “Восток SOS” Ярославом Корнієнком.
На мій погляд, найбільше люди потребують евакуації. Бо в такі міста як Бахмут немає сенсу везти гуманітарну допомогу — це сприяє тому, що люди залишаються далі під обстрілами. Наш фонд має позицію: не везти гуманітарну допомогу в міста бойових дій, у прифронтові території, а натомість надавати евакуаційну допомогу. Дуже важливо, щоб евакуація була цілісною, щоб люди знали, звідки та куди вони їдуть, і не шукали собі прихисток по дорозі. Особливо, якщо це маломобільні люди, яким нікуди поїхати — їм потрібно давати розуміння, що вони не залишаться на платформі вокзалу, що про них подбають.
Наразі це гаряча лінія, десь до 3-4 людей задіяно на ній. Також є 6 фахівців з евакуації саме наших [з Донеччини] та близько 10 у Дніпрі. Команда евакуаторів, яка знаходиться в Донецькій області, щодня виїжджає на завдання і доправляє людей до евакуаційного потяга “Покровськ — Львів”. А в Дніпрі людей, яким нікуди їхати або кому потрібна пересадка (це маломобільні люди), ми зустрічаємо дніпровською командою та розбираємося з ними окремо. Ми допомагаємо з госпіталізацією тим, у кого важкий стан. Тож ціла інфраструктура є в Дніпрі щодо евакуйованих маломобільних.
Аби людині допомогли, вона має звернутись на гарячу лінію: або державну (це Донецький соцзахист, якщо ми кажемо про Донецьку область), або на гарячу лінію однієї з громадських організацій, які пропонують евакуаційні автобуси. Це такі організації, як “Восток SOS”, “Янголи спасіння”, “Спасемо Україну”, “База UA” — вони всі доступні в інтернет-ресурсах, телеграм-пабліках, вайбер-пабліках, по “сарафанному радіо” — ми роздавали буклети людям. Тож якщо людина потребує евакуації, в неї є всі шанси знайти потрібний телефон.
Якщо, наприклад, дзвонить маломобільна людина організації, яка не має можливості її евакуювати — я впевнений, її переадресують на нашу організацію чи якусь партнерську.
Тобто треба подзвонити та надати зрозумілу інформацію: ви знаходитеся, наприклад, у місті Костянтинівка або Бахмут, у вас такий стан здоров’я, вам є куди їхати або нема куди їхати, як вас знайти. В принципі, в нас вже відпрацьована логістика, і ми знаємо, як допомогти людині.
Ввечері ми маємо список людей по адресах, який ми надаємо своїй команді евакуаторів на Донеччині. Вони розподіляють людей по адресах і прокладають маршрути. В нашій команді двоє людей, вони їздять по адресах, попередньо набирають людей [за телефонами], якщо це можливо та є зв’язок. Якщо немає зв’язку — намагаються знайти людину, особливо, якщо вона твердо давала зрозуміти, що хоче евакуюватись, що це її ініціатива. І тоді евакуатори забирають просто з адреси. Наші команди забирають саме маломобільних людей, якщо це навіть дев’ятий поверх і людина лежача.
Людей довозять в обладнаних автобусах до евакуаційного потяга, який о 16:30 виходить із Покровська та їде аж до Львова. Дехто встає на якійсь зі станцій, до якої йде цей потяг, і їх там зустрічають рідні. Якщо таких рідних немає, то у Дніпрі ми зустрічаємо всіх маломобільних та веземо до себе в центр тимчасового прихистку людей з інвалідністю під назвою “Океан Добра”. І вони спокійно, в безпечній атмосфері перепочивають, у спеціально обладнаних палатах живуть певний час, поки ми не знайдемо їм місця довгострокового прихистку.
Якщо людина потребує термінової госпіталізації, то просто з платформи ми або власноруч доправляємо їх до лікарні у Дніпрі, або викликаємо “швидкі”.
Так, все правильно. Моя команда фокусується саме на маломобільних, а є партнерські організації, які допомагають і мобільним людям у тимчасовому прихистку та подальшому пошуку їхнього житла.
Насправді найголовніше, щоб вони не затягували. Найважче — це коли ми втрачаємо міст у Бахмуті й не можемо потрапити на інший бік. Або коли людина має, наприклад, інсульт і тягне до останнього — не викликає евакуацію, їй кожен день стає гірше і гірше, і тоді можна просто не встигнути її евакуювати. Або ми приїдемо в Бахмут (або в будь-яке інше місто) і не матимемо до неї доступу. Наші евакуатори так само підпадають під загрозу: вони кожного дня їздять в гарячі точки, тому вірогідність потрапити в небезпечну ситуацію зростає з кожним днем.
Так, звісно. Були випадки, коли евакуатор приїхав, зайшов до хати, і в цей момент людина вмирала. Бувало, що ми прийняли заявку сьогодні на завтра, а вночі людина вмерла. Це трапляється.
Бувало, що в евакуаційному авто вмирали люди, тому що тягнули до останнього і були вже в такому стані, який був несумісний з життям.
Люди відмовляються періодично, і це для евакуації норма. Людям складно на це відважитись. І дійсно, один-два випадки на тиждень ми маємо. Відмова так відмова. Евакуатори до цього ставляться вже як до нормальної практики їхньої професії. І, звісно, перед тим як направляти наших водіїв, ми пересвідчуємось, що люди готові їхати. Це людський фактор, який ніхто не скасовує, але з цим нічого не поробиш, це люди.
Насправді потік людей трошки зменшився, бо лінія фронту зараз активно не рухається в жоден бік. Тільки на деокупованих територіях на півночі Донеччини ми маємо більше заявок на евакуацію. По решті міст Донеччини вже давно триває евакуація, і не так багато людей [виїжджають], як було в серпні чи в липні. Але десь до 300 людей маломобільних на місяць ми вивозимо, і це, в принципі, доволі непоганий результат.
Якщо ми прогнозували, що вже в середині жовтня буде дуже сильний спалах заявок через відсутність опалення, то насправді ні — ми вивозимо людей у штатному режимі зараз.
“Восток SOS” працює разом із партнерами в колабораціях. І якщо ми кажемо про маломобільних людей, то наразі ми вивезли до 3 тисяч десь, 2,8 тисячі це точно. В якийсь момент у квітні — наприкінці березня в нас не було змоги рахувати людей, то там ще була певна кількість.
Якщо ми кажемо про мобільних людей, то в колаборації з нашими гарними партнерами, “Янголами спасіння”, ми вивезли вже понад 30 тисяч людей.
Наразі активно розвивається ще напрямок евакуації з деокупованих територій Харківщини. Ми в колаборації з організацією “Артдача” займаємося саме Куп’янськом. І вже доволі гарні результати — 1,5 тисячі людей вдалося вивезти з Куп’янська та приміських територій та селищ поруч.
Насправді саме західна Україна дійсно переповнена, і ми працюємо з прилеглими до Дніпропетровщини областями. Такими як Кіровоградська, Вінницька, Черкаська області, іноді Київська. Кіровоградська, наскільки мені відомо, вже переповнена маломобільними, дуже багато Вінниччина прийняла нас, зараз активно співпрацюємо з Черкащиною.
Ми не маємо партнерів. Ми співпрацюємо зараз саме з Донецьким соцзахистом, і він допомагає нам знайти місця довгострокового прихистку для маломобільних. Ми забираємо людей, збираємо їх у Дніпрі, складаємо списки цих людей і сумісно з соцзахистом Донеччини знаходимо їм місця і доправляємо їх туди.
Тварини були, є і будуть. Люди вивозять своїх тварин. Страх не знайти житло зазвичай менший, ніж страх залишити тваринку одну в небезпеці й кинути її вмирати. Люди везуть котиків, собачок. Іноді великими родинами виїжджають з клітками з собаками — по 4-5 собак.
Якщо ми кажемо про оренду квартир, то, можливо, якщо це платна оренда, хтось відмовляється [селити людей з тваринами]. Якщо ми шукаємо людям місця в якихось громадах, приватні будиночки, які громади безкоштовно надають для внутрішньо переміщених осіб — взагалі ніхто жодного разу не спитає, чи є у вас тварина. Навіть у державні заклади ми відправляли людей з тваринами, бо всі розуміють, що якщо бабуся вивезла свого котика, то вона вже нікуди його не діне, і він житиме з нею.
Місцева влада областей, з яких ми евакуюємо, сприяє здебільшого, бо у нас з ними зв’язок, та вони мають наявну картину. А в областях, куди ми евакуюємо, іноді стикаємося з ситуацією, коли шукаємо місця власноруч, і місцева влада каже, що потрібна тільки вказівка [на розселення] від Міністерства соцполітики.
Якщо ж говорити про якісь громади, то, наприклад, на Полтавщині є така надчудова Зіньківська громада, яка всіма можливими способами сприяє евакуації. Вони приймають людей, надають їм дуже гарні умови, допомагають їм і ставляться до них як до рідних. Тобто є дуже різні випадки. Ви ж розумієте, що за кожною держустановою, за кожною громадою стоїть якась людина. І якщо людина хоче допомогти, вона це робить, якщо ні — ми шукаємо інші виходи з ситуації.
Є такі, які вразили як у гарному, так і в поганому сенсі. Десь місяць тому в нас був випадок клінічної смерті на платформі у Дніпрі. Людина приїхала у дуже важкому стані, й під час вивантаження з вагона в неї зупинилося дихання. Наші хлопці разом із лікарем потяга десь 20 хвилин реанімували її, робили масаж серця. Приїхав реанімобіль з дефібрилятором, і людину “завели”. Всі евакуатори періодично оновлюють свої знання з домедичної та першої допомоги, і тут вони знадобилися дійсно на практиці.
Коли люди дзвонять і дякують, що вони опинилися в гарних місцях і в безпеці — це завжди круто. Буває, що люди приїздять у дуже складних станах, тоді ми як можемо допомагаємо з лікарнями, з розташуванням.
Іноді ми допомагаємо з операціями, на які люди вже дуже давно чекали у своїх містах, де вже давно не працюють лікарні. З останнього — ми зробили одному з наших бенефіціарів операцію на стегні. Це такий доволі молодий чоловік, який одночасно отримав інсульт і перелом шийки стегна. Інсульт частково паралізував йому один бік. Він ще ходив, але ви можете приблизно уявити, як ходив, на милицях. Його стан здоров’я був майже несумісний з роботою, функціонуванням. Але ми спочатку підлікували йому інсульт, потім поклали в травматологію, замінили йому суглоб у стегні, і зараз він ходить набагато краще, розмовляє. Коли ми зняли його з потягу, він взагалі майже не розмовляв — зараз це взагалі інша людина. Такі випадки дуже надихають робити це далі.
Так, дійсно, є міфи про гроші. Наскільки мені відомо, всі громадські організації діють безкоштовно та не можуть стягувати за це гроші. Є міф, що “людям нікуди їхати” — насправді ж на Донеччині є варіанти стовідсоткові як для маломобільних, так і для мобільних людей. Є розселення для мобільних людей в рамках обов’язкової евакуації, наразі це Кіровоградська область. І вони можуть не турбуватися про те, що їм взагалі не буде куди їхати, або що вони залишаться голодними. Чи якщо в них діти або собака, то їх покинуть.
Щодо маломобільних, дійсно є такі концепції, що вони нібито нікому не потрібні й що вони залишаться на самоті. Наша практика показує, що це не так. Це наші люди, наші громадяни, яким ми допомагаємо.
Можливості ще є. Їх дійсно менше, але зараз це систематизувалось і стало легше попри те, що місць менше. Евакуація триватиме допоки, по-перше, лінія фронту не відсунеться подалі від Донеччини, а по-друге, гуманітарна ситуація на Донеччині не стабілізується. Я маю на увазі опалення, наявність працюючих магазинів, аптек та лікарень та, в принципі, всієї решти інфраструктури. Скільки це потребуватиме часу — мені невідомо. Ми всі дуже сильно бажаємо скорішої перемоги, але поки не плануємо завершувати евакуацію з Донеччини.
***
Якщо ви або ваші рідні потребують евакуації — зверніться за телефонами гарячої лінії благодійного фонду “Восток SOS”:
Ще більше номерів — на офіційному сайті фонду за посиланням.
Нагадаємо, тисячі людей досі залишаються в Донецькій області, звідки влада закликає терміново евакуюватися. Розповідаємо, скільки коштує винайняти квартиру в найближчих областях та в регіонах, якими проходить маршрут евакуаційних потягів, а також куди зручніше дістатися громадським транспортом.
Читайте також: