У прифронтових містах Донецької області стало більше покинутих собак і котів, яких залишили господарі, рятуючи своє життя від війни. Через це в рази зросло поширення сказу серед тварин, що робить небезпечними будь-які контакти з пухнастими.
Про ситуацію зі сказом на Донеччині Вільному радіо розповів завідувач Бахмутської філії Донецького обласного лабораторного центру Олександр Манжула.
Ще у серпні з території Донецької області почалась обов’язкова евакуація. Жителі покидають регіон, де точаться запеклі бої з окупантами, і не завжди мають змогу забрати своїх чотирилапих друзів. Волонтери допомагають евакуювати покинутих пухнастих, однак допомогти всім не встигають.
Тому в прифронтових громадах Донеччини більшає покинутих хатніх тварин.
“З відомих причин у населених пунктах Донецької області збільшилась кількість безпритульних тварин, що у рази збільшує можливість захворювання їх на сказ та зараження сказом людей”, — говорить Олександр Манжула.
Натуралістка Вікторія Голубнича, яка лише у другій половині жовтня виїхала з Бахмута, зазначає: заразитися сказом пухнасті можуть головним чином від диких тварин.
“Я дуже сподіваюся, що лиси та вовки втечуть від цих вибухів. Особливо вовки — це дуже обережні тварини. Тому що в місті дуже багато котів та собак, які бігають безпритульні й без догляду”, — каже Вікторія Голубнича.
У Бахмуті та навколишніх селах диких тварин натуралістка поки не помічала. Але це не означає, що вони не з’являться у майбутньому.
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини. Спричиняють хворобу нейротропні віруси сказу Rabies virus. Сказ розвивається як енцефаліт, тобто запалення головного мозку, який стрімко шкодить центральній нервовій системі. Якщо вчасно не відреагувати та не надати медичну допомогу, хвороба призводить до смерті.
Небезпечною може виявитись будь-яка тварина.
“З-поміж свійської фауни у контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки, а в дикій природі — лисиці та вовки”, — пояснює Олександр Манжула.
Найбільшу небезпеку несуть безпритульні тварини, особливо собаки. Для них укус є звичайною інстинктивною реакцією на захист своєї території чи зграї або при пошуку їжі.
Підхопити хворобу можна через укус тварини, яка вже інфікована, або навіть через подряпину, мікропошкодження шкіри та через заражену слину при потраплянні на слизову оболонку людини. Тож заразитись на сказ можна навіть якщо вас лизне безпритульний пес.
Тому, щоб убезпечити себе, після контакту з безхатньою твариною негайно зверніться до лікаря. Будь-яке відтермінування може коштувати життя.
Симптоми сказу залежать від стадії хвороби у домашніх та диких тварин. У перші 5 днів:
Потім настає збуджена стадія зараження, яка триває 2-3 дні. В цей час тварина:
Останню стадію називають паралітичною, вона триває від 2 до 4 днів. У цей час у тварини можна помітити повне виснаження й параліч, які завершуються смертю.
У людей проміжок часу між моментом зараження та появою перших симптомів сказу може тривати 1-3 місяці. Але в залежності від наступних умов цей термін може займати від тижня до цілого року:
Першими симптомами сказу є підвищення температури, біль, незвичні відчуття поколювання, пощипування або печіння у місці, де укусила чи лизнула тварина.
“Після появи симптомів захворювання практично завжди закінчується летально. У процесі поширення вірусу центральною нервовою системою розвивається прогресивне смертельне запалення головного і спинного мозку”, — попереджає фахівець.
Лікарі розрізняють два види сказу: активний та паралітичний. Тих, хто заразився активним сказом, можна виявити за гіперактивністю та незрозумілою боязню води й свіжого повітря. При активному сказі людина чи тварина помирає за декілька днів від зупинки серця.
На паралітичний сказ зазвичай хворіють 30% від усіх інфікованих. Цей різновид хвороби триває довше за активний та має легший перебіг. Однак після зараження м’язи поступово паралізуються, починаючи з місця укусу чи рани, яку лизнула тварина. Цей процес відбувається повільно, але з часом переростає в кому та призводить до смерті.
Якщо вас укусила або лизнула дика чи безпритульна хатня тварина — негайно зверніться по медичну допомогу.
Якщо у вашому населеному пункті не залишилось лікарів, треба обробити рану самостійно. Щоб знищити вірус, протягом мінімум 15 хвилин ретельно промийте рану мильною водою, мийним засобом, дезінфекторами для обробки ран, розчином йоду 5% або іншими розчинами, які містять не менш ніж 70% спирту.
Після обробки рани вирушайте до найближчого лікаря, щоб отримати медичну допомогу. Не нехтуйте зверненням до фахівця.
“Щороку від цього захворювання у світі гине понад 55 тисяч людей і більше 1 мільйона тварин”, — застерігає Олександр Манжула.
Після укусу безхатньої тварини або контакту з її слиною єдиним і негайним лікуванням сказу буде миттєва госпіталізація і введення антирабічної вакцини. В 96-99% відсотках випадків вона запобігає захворюванню, тому не варто нехтувати здоров’ям.
Передусім слід регулярно вакцинувати домашніх тварин. Але, якщо в умовах війни зробити це не має можливості, намагайтесь уникати безпритульних і тим паче диких тварин, а також бережіть від них ваших чотирилапих. Особливо стережіться тварин, які самі не бояться до вас підійти — це один з проявів сказу.
Пам’ятайте, що у прифронтових містах є проблеми з якісною медичною допомогою. Тож швидко знайти лікаря, який допоможе, буде складно.
Нагадаємо, через війну кожна п’ята тварина, з якою приходять до ветеринарів, має не фізичні, а психологічні проблеми. Ми підготували матеріал про те, як допомогти чотирилапому впоратися зі стресом під час обстрілів, яка поведінка може вказувати на психічну проблему та що допоможе тварині спокійно перенести евакуацію.
Читайте також:
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
