“Фермери Донеччини — оптимісти”: аграрії регіону зібрали гарний врожай ранніх зернових (ФОТО)

У Донецькій області аграрії виростили та збирають гарний врожай пшениці, ячменю та гороху. Все це — попри близькі бої, складнощі обробки землі під час великої війни та рясні дощі. Розповідаємо як у сільгоспсекторі оцінюють цей сезон, чи не покинули фермери землю, що вони робитимуть далі та чи матиме Донецька область зерно на хліб та для худоби. 

 

Про врожай-2023 на Донеччині журналісти Вільного радіо поспілкувалися з заступницею директора департаменту агропромислового розвитку та земельних відносин Донецької ОВА Оленою Рибаковою.

“Фермери — оптимісти. Ми в тому році думали, що буде багато кинутих земель. Але ні, сіяли усюди, де немає активних боїв, де дозволяла безпекова ситуація. Там, де закінчуються бойові дії, починаються поля. Хоч і невигідно — хоч би аграрії вийшли на рівень рентабельності, отримали те, що вклали”, — розповідає представниця ДонОВА.

 

Врожай цього року збирають на ще меншій території, ніж торік та до відкритого вторгнення Росії. 

“Там, де активні бої, — там не сіяли. І в деокупованих громадах  —  Лиман та Святогірськ — також не сіяли, там заміновані тисячі гектарів”,  —  каже посадовиця.

Не засівали землі й дуже близько від лінії фронту. 

“Тому що якщо [сіяти] впритул, якщо туди влучить обстріл, якщо уламок прилетить десь на край поля біля лінії зіткнення, коли пшениця дозріває, вона займеться за три секунди, та поле згорить. Поле зі стиглою пшеницею дуже пожежонебезпечне”,  — зазначає фахівчиня.

На Донеччині вже майже зібрали ранні зернові та зернобобові, це пшениця, ячмінь та горох. У зерносховища зсипали 431 тисячу тонн цих культур, а загалом очікують зібрати близько 600 мільйонів тонн збіжжя.

У восьми громадах Донецької області подалі від лінії фронту збирати цей врожай вже завершують. Урожайність — понад 30 центнерів з гектара — у профільному департаменті називають високою. 

“У нас степ та зазвичай засуха, і мало виходить центнерів з гектара. А цього року було багато дощів, тому врожайність гарна — і ячменя, і пшениці ярої та озимої. Вологи було достатньо, щоб колоски налилися. Тож ті, хто посіялись, в принципі задоволені”,  —  каже Олена Рибакова.

Засівати поля та збирати врожай заважала не лише війна, а й негода

Цей сезон був складний не тільки через бої, а й через негоду: постійні дощі змушували фермерів раз у раз відкладати роботи.

“І коли садили навесні — були дощі. Трохи просохне, трактор виїде, пів поля засіє, починаються дощі, і трактор повертається. Те поле, яке можна було засіяти, прикладом, за 4 дні, доводилось садити місяць. Бо обирали погоду, щоб трактор у багнюці не загруз. І так само в липні: через дощі довго не могли зібрати, тому що поле мокре, а мокре зерно збирати неможливо”, — пояснює фахівчиня.  

Тож найважливіше тепер — зберегти зібраний врожай. Це в регіоні теж складно — російська армія б’є і по складах та елеваторах Донецької області.

Далі збіжжя розподіляють.

“Частина врожаю залишається у нас на Донеччині на внутрішньому ринку споживання. На 550 тисяч жителів області нам на рік десь потрібно 64 тисячі тонн зерна — для хліба, хлібобулочних виробів, борошна. Також ще зерно залишається на корм тваринам, бо у нас залишаються великі свинокомплекси. І частина залишається як насіннєвий фонд — аби посадити наступного року”, —  розповідає Олена Рибакова. 

Ту частину врожаю, яку фермери вирішать продати, реалізувати зараз теж складно. Раніше зерно зазвичай продавали навесні. Як буде цього року — поки невідомо.

“До [відкритого] вторгнення збирали врожай, потім фермери відслідковують ситуацію на аграрному ринку: коли ціна буде найбільшою, зерно продають. Це було навесні, тобто зерно зимувало в складах, ціна піднімалась, і його продавали”,  —  зазначає посадовиця.

Ціна на зерно низька, бо вивезти його складно

Цьогоріч в Україні продати зерно проблематично, особливо фермерам Донецької області, каже Олена Рибакова.  Аграріям Донеччини доведеться платити більше за перевезення свого врожаю до експортних хабів. І ціна цьогоріч на українське зерно низька. 

“Виходить, що дуже великі витрати на перевезення, на логістику — це може бути їм невигідно. І ціна по всій Україні на зерно низька, порівняно з тією, яка була до [відкритого] вторгнення. Попри те, що у світі не вистачає пшениці,  — її за таку ціну ніхто не хоче брати. Через те, що трейдери вивезти її не можуть та продати на експорт”, — пояснює Олена Рибакова. 

Але це зерно можна й притримати.

Після збору ранніх зернових сільгоспвиробники збиратимуть пізні зернові — кукурудзу, гречку, просо, та технічні культури — соняшник та рапс.

***

Раніше ми розповідали про фермера з Предтечиного Костянтинівського району Агасі Барсегяна. Чоловік залишається біля своєї землі та свиноферми й намагається потроху працювати попри близькість до лінії фронту.

А фермер Василь Соколенко поїхав з Сіверська торік та свою землю у Званівці цього року не засівав. Але після завершення боїв там чоловік планує повернутись та відновити господарство. За кілька місяців до вторгнення він встановив у своїй землі унікальну та вартісну зрошувальну систему.