Війна руйнує мрії, калічить долі та забирає найдорожчих. Впоратися з втратою близької людини нелегко, особливо дітям, які ще не можуть зрозуміти й висловити свої переживання. Однак цю тему батьки навіть зараз часто оминають у розмовах із дітьми. Замовчування може посилити тривожність дитини чи підлітка, а у випадку втрати близького — серйозно відбитися на психіці. Дитяча психологиня пояснила, як варто говорити з дитиною про смерть.
На будь-які складні теми з дітьми варто говорити простими словами та брати до уваги їхній вік, пояснює дитяча психологиня, арт-терапевтка та координаторка дитячого напрямку “Кризова психологічна допомога Дніпра та Дніпропетровської області” Оксана Дон.
“Якщо дитина маленька, то ми говоримо про все її мовою. Можна подавати це через гру, малюнок, казку”, — каже фахівчиня.
Та головне, додає вона, — не приховувати від дітей нічого про нові реалії в Україні, у тому числі й про смерті. Коли батьки оминають у розмовах якісь теми, це підвищує у дітей рівень стресу та тривоги, зауважує фахівчиня.
“Якщо це підлітки, говоримо ще відвертіше, ніж з маленькими дітьми. Вони все відчувають: коли від них щось приховують, то виникає почуття “мені не довіряють”. Підліток проживає ці всі страхи так само як і доросла людина, тому не треба сторонитися розмов [про війну]. Єдине, кажіть ще й про шляхи вирішення, якщо в сім’ї трапляється горе. Проговоріть з дитиною, як можна діяти у певних ситуаціях. Якщо буде це, то ми робимо ось так — і перераховуєте пункти”, — каже психологиня.
Також батькам не треба ігнорувати запитання дітей, адже тоді вони шукатимуть відповіді в іншому місці. Зокрема, можуть натрапити на інформацію, яка травмує.
Під час війни переїзд, розлука з друзями й рідними та інші виклики можуть серйозно травмувати психіку малечі. Більше про те, як піклуватися про психічне здоров’я дитини, читайте у нашому матеріалі: “Як підтримати дитину під час війни: інтерв’ю з дитячою психологинею”.
Смерть — невіднятна частина життя й без війни, каже психологиня. Тому й говорити на цю тему можна навіть із дошкільнятами. Квіти, додає вона, — хороша ілюстрація для малечі.
“Я, наприклад, завжди пояснюю так: є квітка, вона росте, так гарно цвіте до певного періоду, відцвітає та помирає. Але вона може залишити насіннячко, тоді з нього з’являться нові квіточки. Схоже відбувається з дорослими, тільки їхнє “насіння” — це діти. Тоді малечі стає зрозумілим цей процес життя та смерті”, — ділиться співрозмовниця.
Дітей лякає невідомість, але, каже фахівчиня, після пояснення вони вже не зосереджуються на своєму запитанні.
Реакція дитини на звістку про смерть близького може бути різною. Але приховувати сумні новини все ж не варто, каже Оксана Дон.
“Наразі діти, які втрачають своїх батьків на війні, проживають свій біль по-різному. І тут важливо розуміти, що відчуває саме ця дитина, й не боятись говорити з нею в суспільстві. Не сторонитись її, або навпаки сильно опікати та співчувати. Скажіть дитині, що вона може зробити так, як відчуває. Хоче плакати, кричати — нехай зробить це. Або навпаки вона хоче побути наодинці — дозвольте їй”, — підкреслює дитяча психологиня.
Після втрати близької людини дорослі теж можуть відкрито показати свої емоції та переживання. Це допоможе й дітям проявити власні, каже фахівчиня.
““Якщо описувати стадії горювання, то спочатку йде заперечення — “цього не може бути”, потім гнів, бо людина має право злитись на того, хто покинув її назавжди, потім торг, депресія та нарешті — прийняття втрати близького. Можна ще пояснити дитині, що пам’ять про померлого близького буде жити з нами. Ми згадуватимемо якісь історії з його життя, смішні моменти, переглядатимемо фото, відео. Гарний є мультик “Коко” про зв’язок із родичами”, — зазначає Оксана Дон.
Пережити втрату дитині допоможе підтримка батьків та їхня увага. Та все ж, додає фахівчиня, іноді потрібно звернутися до психолога. Впорається дитина сама чи ні — теж краще дізнатися у спеціаліста.
“Діти не завжди можуть відкритися батькам, а психолог чітко буде розуміти, що відбувається з дитиною і як треба говорити з нею, як їй допомогти”, — підсумовує дитяча психологиня.
Нагадаємо, ми підготували добірку онлайн-сервісів, де українці можуть отримати психологічну допомогу безкоштовно.
Також ми розповідали про мобільні застосунки, які допоможуть самостійно хоча б частково контролювати психологічний стан.
Крім цього, в Україні працює Національна гаряча лінія, спеціалісти якої допомагають впоратися зі стресом через війну. Звернутись можна за номером: 0-800-100-102. Вона працює з 10:00 до 20:00 щодня, без вихідних.