В країнах Європи регулярно проходять багатотисячні демонстрації проти російської війни в Україні. Ось як це відбулося у німецькому Гамбурзі.
Про свою участь у такій акції розповідає Наталя Жукова, яка побувала на мітингу у Гамбурзі 13 березня. Далі — її розповідь від першої особи та її особисті враження від мітингу та ситуації загалом.
Демонстрацію призначили на 13:00 на одній з центральних площ міста, Юнгфернштіг. Такі самі були одночасно у 4 інших німецьких містах — Берліні, Франкфурті-на-Майні, Лейпцигу та Штутгарті.
Ще за годину до початку мітингу на цій площі майже нікого не було — лише сцена, кілька великих екранів та камери. На вулицях поблизу було кілька поліцейських машин, а над площею подекуди літали гелікоптери.
Ми з бахмутською мисткинею Машею Вишедською та дітьми, з якими виїхали з Донеччини від військової загрози, приїхали з українськими прапорами з Бахмута.
А вже о 1-й дня вся площа була вщент заповнена людьми із саморобними транспарантами. За даними німецької преси, зібралося понад 10 тисяч людей.
Мітинг розпочався у призначений час з пісні “Ой, там на горі”, яку заспівала українською наживо якась співачка зі сцени. А до того законослухняні німці стояли мовчки та чекали. Ведуча мітингу доволі монотонно виголошувала щось зі сцени.
Це відрізняється від подібних мітингів в Україні: вдома були б якісь вже всім відомі патріотичні “кричалки” або люди заспівали б гімн України. Для мене це було схоже більше на колективну політінформацію. Хоча й була хвилина мовчання за вбитими в Україні, і гімн України.
Тут на мітингу “панувала німецька душа” (що й логічно), а нам, українцям, які тільки виїхали з рідної країни, не вистачало динаміки: ходи, драйву, драматизму.
Усі дорослі були у масках проти COVID-19, причому тут у публічних місцях люди мають бути у цупкіших масках типу FFP2.
На мітингу були переважно громадяни Німеччини, багато хто з дітьми та підлітками, тож всі виступи були німецькою.
“Ми шоковані російською війною в Україні. Вимагаємо від Путіна негайно зупинити бойові дії. Він намагався розділити Європу, але ми залишаємось єдині. Ми підтримуємо Україну економічно, політично та зброєю. Санкції проти Росії мають бути ретельно імплементовані, і вони матимуть значний вплив. Водночас ми маємо допомогти українським біженцям у Німеччині”, — проголосив один зі спікерів (запис фрагменту його виступу переклала з німецької місцева мешканка Ясмін Зьонер, з якою пів року тому ми робили інтерв’ю, — ред.)
Також закликали підтримувати українських біженців.
Я чула багато згадувань російської нафти, газу, щось про “зону комфорту”, але місцеві ЗМІ про це не написали.
Натомість пресслужба муніципалітету Гамбурга написала про подію як про демонстрацію проти війни взагалі. Без конкретних вимог до будь-кого. Тільки від російського уряду щось хотіли.
“Девізом демонстрації в Гамбурзі було «Зупинити війну – мир в Україні зараз!» Голова Німецької конфедерації профспілок (DGB) Гамбурга Таня Чавла зазначила, що місто знову дало потужний сигнал до миру в Україні. «Як профспілки ми солідарні з біженцями, які зараз прибувають до Гамбурга. Російський уряд повинен негайно припинити цю незаконну війну, вийти з України та відновити її територіальну цілісність», — написала пресслужба муніципалітету Гамбурга.
У натовпі бачу різні прапори — синьо-жовті українські, зелені з символікою “Грінпісу” (всесвітньо відомої міжнародної екологічної організації з центральним офісом у Гамбурзі).
“Наша організація зветься “Greenpeace”, “PEACE”! (з англ. — “зелений мир”, — ред.). Ця війна пов’язана з викопним паливом однієї країни, яка задумала піти війною на іншу. І для нас вкрай важливо показати європейським лідерам, що ми залежні від цього палива та маємо якомога скоріше стати незалежними від нього!
Ми шоковані бачити, що німецькому уряду було потрібно це повномасштабне вторгнення в Україну, аби побачити, якою небезпекою є ця залежність. Ми маємо повністю відмовитись від цього палива та атома”, — розповідає мені представниця “Грінпісу”.
Вона каже про ядерну небезпеку, яка “посилилася як ніколи раніше”.
“Атомні станції та зброя будуть нам загрожувати. Вже кілька днів міжнародна спільнота не має доступу до даних з ЧАЕС та не може перевірити, що там відбувається. Це — найбільший аргумент за те, щоб взагалі відмовитись від атомної енергії”, — каже протестувальниця з “Грінпісу” Віола.
Серед мітингарів бачимо навіть веселковий прапор ЛГБТ зі словом “PACE” (з нім. “мир”, — ред.) і комуністичні червоні “серпасто-молоткасті”. Це прийшли представники Марксистсько-ленінської партії Німеччини” (MLPD).
Їхній організатор розповів, що вони за мир та за “все добре проти всього поганого” для трудящих у всьому світі.
“Ми за пролетарський інтернаціоналізм, підтримуємо усіх українців у їхній боротьбі та бажаємо, аби агресія в Україні припинилася. Водночас ми не підтримуємо український парламент та Зеленського, тому що бачимо, що Зеленський не виступає за інтереси людей, особливо — робочого класу”, — розповідає секретар міської ячейки MLPD Йорген Бардер.
На ремарку, що понад 70% українців самі обрали Зеленського (а решта підтримала Порошенка, який теж далекий від комунізму), він каже:
— Зазвичай парламентські вибори не показують реальної картини, яка відбувається. Ми підтримуємо українських комуністів.
— … більшість з яких — проросійські та ненавидять Україну…
— Я не думаю, що це марксистсько-ленінська позиція. “Пролетарі усіх країн, єднайтесь!” — мій брат в Україні чи Росії такий самий, як будь-де.
Не може тут бути ніякого міжнаціонального конфлікту.
Я поспілкувалася і з деякими українцями, які взяли участь у мітингу.
“Ми хочемо хоч щось зробити, щоб закінчилось це вбивство, геноцид українського народу з боку Росії та Путіна. Я 20 років тому приїхала сюди з Сумської області, яку вони зараз “утюжать”. Розгромили всі міста! У мене там мама залишилась. Вимагаємо від уряду, щоб НАТО закрило небо України, щоб там перестали бомбардувати українські міста, цивільне населення та допомогли Україні усім! Бо бояться, що розпочнеться 3 світова війна. Мені здається, вона вже розпочалася!”, — ледь стримує сльози пані Олена.
“Напередодні у Дрездені був мітинг проти прийняття біженців з України, туди притягнули звідкись навіть прапор СРСР. Це організували проросійські сили тут. Я особисто знаю людей, які все це підтримують. Ця демонстрація — це тиск, ми маємо показати, що проти (російської війни проти України та російської риторики, — ред.)”, — розповідає мені під час демонстрації Олеся з Харкова, яка 7 років мешкає у Німеччині.
Вона додає, що 3 дні поспіль ходила допомагати у центр біженців разом з іншими, хто хоче допомогти втікачам з України.
Інша пані не може стримати сліз — кілька днів тому вона приїхала сюди з онукою з Рівненщини до дочки, яка давно мешкає у Німеччині.
“Вдома залишився син з невісткою, захищають в обороні, чоловік та багато інших родичів. Тільки щоб онуку вивезти, я мусила їхати сюди, до дочки. Подзвонили розповіли про обстріл Яворівського полігона на Львівщині, там родичі служать. Я не знаю, я тільки плачу весь час: весь час новини дивишся, переживаєш”, — розповідає жінка.
Ця жінка теж 3 дні до демонстрації ходила допомогти відправляти гуманітарну допомогу в Україну.
“Ходимо фасуємо вже 3 дні. Тут є пункти, і ми там цілий день фасуємо і їжу, і ліки, і для дітей…”, — розповідає вона.
Зі сцени тривають виступи мешканців Німеччини, уродженців України, які розповідають про свідчення жахіть, які нині коять російські загарбники на українській землі.
…Після мітингу ми пройшлися центральними вулицями Гамбурга і побачили скрізь багато українських кольорів — прапори на будівлях, плакатики у вітринах з вуличною їжею, на цифрових вуличних банерах (“Stand with Ukraine”) і навіть на медичних масках.
Чи дадуть ці протести бодай щось? Чи дотиснуть ці активісти свій уряд, який до останнього грав “у російські ворота” і будував всі ці 8 років “Північний потік” разом з визнаним агресором? Побачимо. Але думка про те, що поки німці тут мирно протестують, десятки мирних українців росіяни продовжують вбивати щодня, — нестерпна. А непідкріплені більш рішучими діями цього уряду та місцевих мешканців слова співчуття вже просто дратують.
Німецькі газети написали, що демонстранти “вимагали негайного припинення російської загарбницької війни проти України”. Від кого вони це вимагали? Від Путіна? Вважаю, вимагати треба щось конкретне від власного уряду, а не загалом “всього доброго для України”.
Схоже, німці остаточно забули радянську окупацію Німеччини та стіну у Берліні, танки СРСР в Угорщині та Чехословаччині. Здається, для них все це дуже далеко — й у часі, й географічно.
А німецькі лідери, схоже, ще не усвідомили: якщо російських агресора не перемогти зараз усім світом в Україні, він піде далі, до них.
Читайте також: