Від оновлення пам’ятника, амбулаторії, доріг та мосту до повної розрухи — такий шлях Іванівського через війну. Росіяни намагаються захопити село, а ЗСУ стримують атаки загарбників. У цих боях від самого населеного пункту вже майже нічого не залишилось. Аналізуємо разом зі старостою села, який вигляд має Іванівське та згадуємо яким воно було до повномасштабного вторгнення.
Ідентифікувати зруйновані вулиці Іванівського Вільному радіо допомогла староста Іванівського старостинського округу Олена Данько.
Судячи з кадрів нижче — автори відео віддзеркалили зображення. Це варто врахувати на загальних планах.
Станом на кінець квітня 2024 року ні російська армія, ні ЗСУ не мають повного контролю за селом.Для довідки:Бої за Іванівське почались у січні 2023 року. Тоді російські окупанти намагались з Кліщіївки обійти з флангу та оточити Іванівське. Понад рік вже тривають бої навколо села. В якийсь момент ЗСУ довелось підривати міст в селі, щоб сповільнити просування загарбників. Військові ЗСУ відмічали, що окупанти вдалися в селі до тактики “вогняного валу”, яку застосовували на самому початку повномасштабного вторгнення.
Такий виглядає має дорога з Іванівського на Бахмут. Вдалині можна впізнати вже відомі багатоповерхівки у районі “літачка”. А на передньому плані вщент зруйновані оселі в Іванівському.
Для довідки:Посадовці обіцяли, що в Україні з’явиться механізм, який дозволить виплачувати компенсації за зруйновані будинки у тимчасовій окупації та зоні бойових дій на підставі супутникових знімків. Поки цю ідею не реалізували, в Україні працює програма “єВідновлення”. За нею необхідно подавати заявку через “Дію”, прикріпивши фотографію як доказ, що житло зруйноване. Якщо ви побачите свій будинок на кадрах нижче — використайте його для заявки про зруйноване житло в “Дії” або для заяви про зруйноване житло в поліцію.
“На відео показали не повністю, частинами, але все село. Це вулиці Садова, Освітня, де школа, показали шматок вулиці де стара баня, провулок Артема, де кладовище, зараз він називається Затишним вже, також є шматок вулиці Свободи”, — перераховує Олена Данько.
Дорога прямує вздовж вулиці Шосейна, де вже видно більшу забудову.
На кадрах нижче впізнається перетин вулиць Зелена та Зарічна.
Будинки по вулиці Зарічна вздовж місцевого водоймища.
Нижче староста опізнала будинки по вулиці Садова.
За словами Олени Данько, на цьому кадрі видно будинок по вулиці Терешкової.
Декілька будинків вдалося опізнати на провулку Свободи.
Завдяки сільському кладовищу вдалося опізнати його та будинки на провулку Затишний.
“Це колишня баня, цю будівлю знають [місцеві] під такою назвою. Потім ця споруда відійшла до консервного заводу під їхні склади”, — говорить Олена Данько.
Через те, що відео нарізане шматками, впізнати розташування більшості будинків на кадрах не змогла навіть староста села. Нижче ми публікуємо такі кадри.
На місці майбутнього села була дача протопопа Івана Лукянова до якого приходили працювати козаки. Лук’янов у 1731—1732 роках на доходи від хутора побудував Покровську церкву. У 1776 році після тут заснували слободу Іванівку, яку по можливості стали заселяти.
За даними на 1859 рік, у слободі мешкали 667 людей, було 87 дворових господарств, православна церква та завод. До того ж тут проводили 3 ярмарки на рік. У 1908 році в селі мешкали 1473 селян. За інформацією істориків, біля села знаходяться кургани бронзової доби.
До повномасштабного вторгнення село Іванівське було відоме історією та підприємствами. Тут був завод з виробництва артезіанської води та напоїв торговельної марки “Водичка”, агропідприємство “Красносельськое” та будівлі консервного заводу.
У 2020 році у селі виявили новий об’єкт культурної спадщини, якому, за попередніми висновками архітектора, понад 100 років. Ця споруда зображена на гербі Іванівського.
Іванівське також відоме заповідною територією “Ступки Голубовські”. Ця територія — ботанічна пам’ятка площею понад 31 га. За даними біологів, на схилах цієї гори ㅡ унікальна рослинність різнотравно-ковилових і петрофітних степів, зокрема крейдяної флори. Велика кількість видів занесена до Червоної книги України. Тепер на цих схилах не тільки розкопане комунальниками “БАХ”, а й вервички окопів.
Нагадаємо, крім Іванівського у зведеннях українських військових та повідомленнях влади регулярно фігурують назви сіл Кліщіївка та Андріївка. Це південний фланг битви за Бахмут, яка триває з російськими загарбниками понад рік. Журналісти Вільного радіо розповідали, що відомо про ці села та якими вони були до знищення росіянами.