Новини можуть стати потужною зброєю в інформаційній війні. Вільне радіо допомагає читачам вчитись аналізувати новини, аби не потрапити на “гачок” брехні. З понеділка по п’ятницю у соцмережах ми публікуємо заголовки сумнівних новин, а люди вирішують: правдиві вони чи фейкові. Потім разом з експертами з фактчекінгу розбираємо кожну із них і пояснюємо, як перевіряти інформацію.
Цього тижня розберемо 5 новин, які ми публікували на наших сторінках з 20 по 24 березня. Які з них правдиві — спробували розпізнати онлайн користувачі соцмереж та випадкові співрозмовники журналістів Вільного радіо на вулицях одного з українських містечок.
Добірку новин та результати опитування ми показали експерту й попросили його винести вердикт по кожній із них, а також прокоментувати сумнівні факти у правдивих новинах і дати інструменти для перевірки інформації.
Перший день ми розпочали з публікації, правдивість якої викликала у наших співрозмовників великий сумнів і недовіру. Адже вона схожа на казку про чоботи-скороходи, килим-літак та інші вигадані транспортні засоби. Та насправді це одна з неймовірних історій, які зрідка, але ж трапляються.
На вулицях Заліщиків, що у Тернопільській області, появився незвичайний транспорт синього кольору, який змушує озиратися прохожих. І справа не у якомусь незвичайному спорткарі, а у справжнісінькому дивані.
У правдивості цієї публікації засумнівалися 67% з тих, кого ми опитали особисто.
“Не вірю, тому що це неможливо. Як можна на дивані їздити? Диван це предмет, який не їздить (сміється)”.
“Ні, не вірю. Це може бути вигадана казка для дітей, що можна покататися на дивані. Дитина мала може повірити. А я доросла. Я знаю, що такого не повинно бути”.
“Не вірю. Бо не можна на дивані їздити. На ньому немає коліс і двигуна.”
Натомість серед тих, хто взяв участь у нашій грі в соцмережах, у правдивість цієї публікації повірили 83% читачів.
Усі сумніви навколо незвичайної новини розвіяв експерт з перевірки фактів, редактор фактчекінгової спільноти “По той бік новин” Сергій Одаренко.
Він каже: не дивно, що більшість опитаних на вулиці признали інформацію недостовірною — вона дійсно викликає сумнів і скептицизм. Але, перевіривши її, можна переконатися, що новина правдива.
“В більшості публікацій посилаються на регіональну філію “Суспільного”. Саме це видання незаплямоване, має гарну репутацію, і певним чином ми можемо підвищити свій рівень довіри до цієї інформації”, — говорить експерт.
В матеріалі крім тексту є й кадри синього дивана на дорозі, зняті очевидцями. А на ютуб-каналі “Суспільного” можна переглянути відеорепортаж про незвичайний “легковик”.
“На відео можна побачити, як все це відбувалося, почути коментарі чоловіка [який їздить на дивані]. Це відео не виглядає як змонтоване, сфальсифіковане. Крім того, якщо він їздив на дивані по місту серед білого дня, було багато свідків. Тож за ключовими словами ми можемо знайти публікації в соцмережах, зокрема їх багато в тіктоці”, — пояснює Сергій Одаренко.
“Зверну увагу: напевно, не з вини журналістів, у публікації “Суспільного” є певна суперечність. Вони написали, що максимальна швидкість дивана на колесах — 10 кілометрів на годину. Проте на титрах (я не знаю хто їх наносив, можливо, користувачі соцмереж) вказано: максимальна швидкість — 40 кілометрів. І це вносить певне непорозуміння”, — зазначає Сергій Одаренко.
Неточність, можливо, виникла через те, що чоловік стверджував: максимальна швидкість його дивана обмежена сорока кілометрами. А для обов’язкової реєстрації транспортного засобу потрібно вказати його максимальну швидкість. Ймовірно, хтось неправильно зрозумів його слова та позначив, що це максимальна швидкість дивана, припускає експерт.
На тлі війни, яку Росія розв’язала проти України, у соцмережах та ЗМІ обох країн нерідко можна зустріти сумнівні новини. Їх пов’язують з подіями, які нібито сталися через війну.
У п’ятницю ввечері, 17 березня, у Москві силовики увірвались до декількох барів, які запідозрили у фінансуванні Збройних сил України. Відвідувачів змусили співати пісні російської групи “Любе”, малювати пропагандистську символіку війни, деяких людей затримали.
Таку новину опублікував загальноукраїнський сайт новин. Причому посилається він на пропагандистські російські ЗМІ та опозиційні телеграм-канали.
Серед тих, хто брав участь у нашому опитуванні онлайн, 76% вирішили, що це правда, а інші 24% — фейк.
А з-поміж тих, кого ми опитали на вулиці, майже половина назвала цю новину правдивою.
“Вірю, тому що від них (російських силовиків, — ред.) можна все що завгодно очікувати”.
“Так. Бо Росія — це дуже погано розвинена держава, тому там може таке статися”.
Водночас 44% наших респондентів відповіли, що ця новина — фейк.
“Я в це не вірю. В Москві нічого такого не робиться”.
“Ні, не вірю. Росія веде війну з Україною, тож в Росії не будуть для ЗСУ заробляти гроші на війну”.
Розібратися в правдивості цієї новини нам допоміг експерт.
Усі джерела цієї інформації походять з Росії. Зокрема, про обшуки у двох московських барах повідомила російська інформагенція “ТАСС”. Також є публікація в Deutsche Welle, але там посилаються на російське видання “ОВД-News”, говорить фактчекер. Тож спершу повірити у правдивість цієї інформації важко.
“І мало того, що я не радив би довіряти російським ЗМІ, так ще й в їхніх публікаціях ніде не стверджують, що ці бари фінансували ЗСУ, все написано такими обтічними фразами”, — каже Сергій Одаренко.
Однак в інтернеті можна знайти багато відеопідтверджень цієї події.
“На відео бачимо, що силовики примусили людей співати патріотичних пісень і малювати на дверях літеру Z. Крім того, я не побачив на них ніяких ознак, що відео було змонтовано, сфальсифіковано”, — пояснює фактчекер.
Тож ця новина — правда.
“Те, що російські силовики вдерлися в ці бари — правда. Що змусили співати патріотичних пісень — правда. Що змусили малювати на дверях літеру Z — правда. Тож ті, хто повірив у цю інформацію і сказав, що це правда, по суті вгадали”, — каже Сергій Одаренко.
Саме російські ЗМІ у своїх публікаціях стверджують, що власники цих барів начебто збирали кошти на підтримку ЗСУ через пожертвування для БО “Янголи Києва”. Однак у самій київській організації цю інформацію спростували.
“Там сказали, що одного разу ще влітку до них зверталися росіяни, якісь музиканти, і запитали дозволу розмістити їхні реквізити для отримання доходу з продажу музичного альбому. Але їм відмовили. А що стосується цього випадку, до них ніхто не звертався. Якщо це й мало місце, то це була якась власна ініціатива цих російських підприємців, яку вони не узгоджували з українською благодійною організацією”, — ділиться своїми дослідженнями експерт.
Ця новина, яку ми запропонували проаналізувати наших читачів 22 березня, у багатьох викликала сумніви.
Період безперервного перебування на території Індії для громадян Росії за електронними туристичними візами не повинен перевищувати 90 днів, а сумарна тривалість перебування протягом одного календарного року не повинна перевищувати 180 днів.
Джерело цієї новини, зазначає “Українська правда”, — російське видання “РИА Новости”. Воно своєю чергою цитує посольство Росії в Індії.
Більшість людей, які мали визначити, правда це чи фейк, розгубилися. У правдивість цієї новини повірила майже половина наших респондентів — 56%.
“Вірю. Бо Росія — країна-агресор. А Індія, я не знаю чи вона її підтримує, я так думаю, що вона не підтримує і не хоче, щоб в її країні були люди, які приїхали з країни-агресора”.
“Не знаю, мабуть, вірю. Ну, може в Індії непогані відносини з Росією чи погані, і вони скоротили, мабуть, провідування Індії, бо росіяни, мабуть, там бешкетують (сміється)”.
“Ні, не вірю. Росія зробила війну Україні. Ніяка держава не дозволить росіянам бути там, проживати, кожна буде проти війни”.
Серед тих, хто пройшов наше опитування онлайн, лише 28% не повірили у достовірність цієї публікації. Та більшість схилилися до думки, що вона правдива.
Розібратися з сумнівною новиною допоміг експерт.
“В “Українській правді” покликаються до “РИА Новости”. При цьому самі визнають і зазначають у своїй новині, що це пропагандистське видання. Водночас вони дозволяють собі його цитувати. Ми бачимо: журналісти просто інформують, що є така публікація, але ніхто не може сказати напевно, чи дійсно це так. І це стосується не стільки цієї новини про візи, скільки взагалі ситуації, коли українські засоби масової інформації використовують новини російських ЗМІ як джерела інформації”, — зазначає експерт.
Для перевірки запропонованої новини він радить зайти на індійський сайт органів влади, де розписана англійська версія правил для перебування іноземців на території Індії. Ознайомившись із ними, можна стверджувати: ця новина — правда.
Та все ж фактчекер не радить беззаперечно довіряти російським джерелам.
“Рано чи пізно це може зіграти злий жарт. І, напевно, в інших випадках грає, коли російські пропагандисти користуються цим і поширюють потрібні їм наративи в надії, що українські ЗМІ це підхоплять”, — пояснює Сергій Одаренко.
Новину про начебто неминучий в цьому році голод в Україні знову активно почали просувати російські ЗМІ та пабліки. Серед них “Дзен” та “Гипорт”.
Як повідомляє інформаційний портал “Гіпорт”, український фермер розповів в інтерв’ю про непосильні ціни на добрива. За його словами, він щороку купував у Росії безводний аміак за ціною 9 тисяч гривень за тонну. ＜…＞Воєнкор Андрій Руденко опублікував уривок із цього інтерв’ю в своєму телеграм-каналі. В результаті воєнкор дійшов висновку, що на Україну чекає голод.
Чи повірили українці пророцтву російських пропагандистських видань та пабліків, ми запитали у перехожих респондентів на четвертий день інформаційного марафону. Всі опитані визнали у цій новині фейк.
“Чула таке, але не вірю. Тому що у нас сильна нація, тому я вважаю, що ми все зможемо побороти. Не вірю”.
“Я не вірю, тому що у нас економіка ще не зовсім упала, так що голоду не буде”.
“Ні, не буде голоду. Наша Україна — хлібниця. Вона годувала усі країни Євросоюзу. Україна годувала раніше всі країни, які були бідні. І я думаю, що ніяка країна не залишить в голоді Україну”.
Їхню позицію розділили й користувачі соцмереж: 91% читачів, які взяли участь в опитуванні, не повірили цій новині.
І мали рацію, підсумував експерт. Він пояснює: це продовження давнього російського наративу про те, що українці без світла і тепла не переживуть зиму. Тож інформація про голод, який загрожує Україні — фейк.
“Це давно піднятий старий фейк. Вперше він широко розповсюдився в серпні минулого року, коли вперше за понад п’ять місяців з початку повномасштабного вторгнення з порту Одеси вийшло завантажене українським продовольством судно. Це стало можливим завдяки так званій “зерновій угоді”. І тоді російські окупанти обернули цей інфопривід проти України”, — стверджує Сергій Одаренко.
Замість напророченого голоду Україна отримала можливість заробити щонайменше мільярд доларів для економіки та спланувати посівну на майбутній рік. Тепер росіяни знову розкручують брехню про голод, тільки подають її по-іншому, каже експерт.
“Вони взяли за основу інтерв’ю українського фермера Леоніда Яковишина на регіональному “Суспільному”, вирвали з контексту фразу і перекрутили. Він дійсно стверджував, що ціни на добрива після російського вторгнення зросли, тому не може сіяти кукурудзу, оскільки це невигідно. Проте в інтерв’ю не йдеться про відсутність посівної. Просто фермер каже, що найближчим часом не планує сіяти кукурудзу, яку раніше активно посівав”, — уточнює Сергій Одаренко.
Крім того, за словами першого заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Тараса Висоцького, Україна виробляє продукції в 5 разів більше, ніж споживає. Тож зараз ми маємо достатньо резервів продукції для нашого внутрішнього споживання.
Ось декілька порад від фактчекера, які допоможуть розгледіти неправдиву чи маніпулятивну новину вже з її заголовка.
“Однак багато хто з авторів публікацій цим зловживає, щоб змусити читача відкрити публікацію і таким чином збільшити кількість відвідувачів”, — говорить експерт.
“Якщо ви прочитали заголовок, який викликав у вас емоційне обурення або бажання швидко кудись бігти, протестувати, це очевидна ознака: видання намагається вами маніпулювати”, — пояснює фактчекер.
“На жаль, якщо журналіст недобросовісно пропрацював заголовок і, можливо, з контексту вирвав якусь фразу, це не є брехнею. Однак без розуміння контексту сам він не дає розуміння загальної картини. Тож у людини, яка не читає далі заголовка, може скластися хибне уявлення про ситуацію. Є багато прикладів, коли такими заголовками користуються “фейкомети” або російські пропагандисти”, — зазначає Сергій Одаренко.
Ще один раунд гри “Вірю/не вірю” Вільне радіо завершило сумнівною новиною одного з українських інтернет-видань. І стосується вона пенсій, однак не всіх, а лише прокурорських.
Після березневої індексації мінімальна пенсія для звичайного українця становить 2 500 гривень. Водночас “обрані” категорії пенсіонерів отримують у десять разів більше. Та що там казати, якщо рівень їхніх пенсій подекуди перевищує навіть європейські стандарти.
Визначитися з відповіддю щодо правдивості цієї новини людям було складно. Тому відповідали, покладаючись на інтуїцію.
“Не вірю, тому що не знаю. Я не знаю, скільки отримують європейські, тому не вірю і не знаю”.
“Я не вірю, бо завжди в Європі отримують більше: заробітну плату чи пенсії, ніж у нас в Україні”.
“Вірю. Не знаю на сто відсотків так це чи ні, але вірю. Тому що у нас так багато хто отримує більше. Я дивилася навіть в інтернеті по всяких таких зарплатнях, навіть порівнюють з Європою, у нас набагато більше. Вірю”.
Серед тих, кого ми опитали на вулиці, правдою цю новину назвали лише 22%. Натомість серед користувачів соцмереж, які взяли участь у нашому опитуванні, цій інформації повірили 84%.
Тож правда це чи брехня, допоміг розібратися фактчекер.
Сайт, який поширив цю новину, посилається на видання “Апостроф”, а те своєю чергою — на відповідь Пенсійного фонду на свій запит, каже експерт.
Крім вирізки з цієї відповіді на сайті “Апострофа”, інформації про пенсії українських прокурорів немає ані у відкритих джерелах, ані на сайті Пенсійного фонду. Авторка новини також не надала повну відповідь від ПФУ з додатковою інформацією.
“Я б не ставив під сумнів, що вони надсилали запит в Пенсійний фонд. Це, найімовірніше, правда. Також не ставив би під сумнів, що інформація, яку вони отримали з ПФУ, це теж правда, напевно. А от твердження про те, що ці пенсії більші за європейські — оце б я ставив під сумнів”, — зазначає експерт.
У своєму матеріалі авторка висвітлює розміри пенсій прокурорів деяких європейських країн, не посилаючись на джерело цієї інформації. Звідки взяли ці цифри — невідомо. До слова, ця журналістка вже не працює у виданні.
“Я сказав би, що пророблена недостатня робота журналістів, оскільки ми не можемо з’ясувати, наскільки їхня інформація відповідає дійсності. Перш ніж публікувати такі дані, журналіст повинен був перевірити по кожній із вказаних країн статистику по пенсіях”, — наголошує Сергій Одаренко.
Щоб зрозуміти, звідки журналісти “Апострофа” взяли ці дані, довелося звернутися до головного редактора цього видання. І він відповів, що авторка порівнювала пенсію українських прокурорів із середньою пенсією як такою, причому незрозуміло в яких країнах, а прописала як прокурорську. Це груба помилка в журналістському дослідженні, за що передбачається штраф і звільнення. Головред подякував за підказку та пообіцяв виправити новину.
Таким чином стало очевидно, що новина про перевагу пенсій українських прокурорів над європейськими — фейк.
Не завжди легко вдається розпізнати правдивість інформації. В таких очевидних випадках, як-от про голод в Україні, людина може одразу ж сказати, що це фейк.
“Українці відвідують крамниці й бачать: полиці заповнені товаром, такого очевидного дефіциту продуктів немає. Навпаки, можна знайти величезний асортимент будь-яких продуктів, навіть екзотичних. Тож люди на власні очі пересвідчуються, що ця інформація не відповідає дійсності. Немає жодних ознак, що в найближчому майбутньому це зміниться”, — пояснює експерт.
Однак бувають ситуації, які змушують замислитись навіть досвідчених фактчекерів. У такому випадку Сергій Одаренко радить скористатися інструментами для самостійного виявлення фейків при перевірці інформації:
“В список прозорих відповідальних медіа, який склали за минулий 2022 рік, потрапили “Суспільне Новини”, “Радіо Свобода”, видання “НВ”, “Укрінформ”, “Ліга.net”, “Громадське”, “Бабель”, “Українська правда” і “Дзеркало тижня”. Напевно, що кожне з цих видань має переваги й недоліки. Але принаймні вони проаналізовані медіаекспертами й відповідають певним критеріям, які можна знайти на сайті Інституту масової інформації”, — зазначає фактчекер.
В авторитетних ЗМІ прописана редакційна політика та джерела їхнього фінансування, зазначені прізвища головного редактора та авторів публікацій. Це дуже важлива інформація, яка допоможе розуміти, наскільки можна довіряти тому чи іншому виданню, підкреслює фактчекер.
“У ситуації з соцмережами, телеграм-каналами такої інформації ми не маємо, тому не можемо взагалі сказати, наскільки ця інформація достовірна і чи можна їй довіряти. На жаль, цим послуговуються як внутрішні “корисні” люди, так і російські пропагандисти”, — каже наостанок експерт.
* * *
Нагадаємо, це вже сьомий матеріал інформаційної гри Вільного радіо з циклу “Вірю/не вірю”, в яких ми разом з експертами з медіаграмотності розбираємо сумнівні новини. У попередньому матеріалі ми довели правдивість інформації, що жінка відсудила у колишнього чоловіка компенсацію за 25 років неоплачуваної домашньої роботи, а також розібрали ще 4 неоднозначних новини.
Читайте також: