Йосип Кобзон та Андрій Клюєв більше не почесні громадяни Бахмута, — рішення начальника військової адміністрації
Очільник Бахмута позбавив звання почесних громадян міста-фортеці одіозного російського співака Йосипа Кобзона та керівника РНБО часів президенства Януковича Андрія Клюєва. Уродженець Часів Яра Кобзон підтримував анексію Криму, терористичні “Л/ДНР” на Донбасі та співав для бойовиків в окупованому Донецьку. А Клюєва розшукує СБУ за трьома кримінальними статтями — його вважають причетним до масових вбивств на Майдані.
Таке рішення оприлюднили на сторінці Бахмутської міської військової адміністрації.
“Позбавити звання “Почесний громадянин міста Бахмут” Кобзона Йосифа Давидовича та Клюєва Андрія Петровича за здійснення особами, які були удостоєні звання “Почесний громадянин міста Бахмут”, дій, що сприяли порушенню суверенітету і незалежності України, за підтримку військової агресії іноземної держави проти України”, — йдеться у рішенні керівника Бахмутської ВА Олексія Реви.
Це рішення не оприлюднили у соцмережах на офіційних сторінках ані Олексія Реви, ані Бахмутської міськради.
Місцеві активісти після 2014 року неодноразово зверталися до міськради з вимогою позбавити Клюєва та Кобзона звань почесних громадян, проте дій від місцевої влади не було весь цей час.
У Дніпропетровську рішенням міськради Кобзона позбавили звання почесного громадянина ще у вересні 2014-го, а у Слов’янську це зробили 2017-го.
У листопаді 2022-го активіст громадської ініціативи “Паперовий фронт” Дмитро Браславський звернувся до Бахмутської міськради із проханням позбавити Клюєва та Кобзона цих почесних звань. Йому відповіли, що займаються затвердженням нового складу комісії, яка розглядатиме матеріали про присвоєння такого звання або його позбавлення.
Чому це зробили тільки зараз?
В коментарі Вільному радіо Дмитро Браславський каже, що раніше на Донеччині не було політичної волі позбавляти такі одіозні фігури звань почесних громадян. Але після відкритого вторгнення Росії вдавати далі, що проблеми не існує, стало неможливо.
“Не було політичної волі у нас (у місцевих органів влади Донеччини, — ред.), тому що у більшості своїй влада роздавала ці статуси партійним діячам ще часів СРСР або Януковича — просто тому, що з ними були дружні відносини, цим людям просто “робили приємно” — це знецінює саму суть історії про почесного громадянина. А після [відкритого] вторгнення РФ вже соромно намагатись їх відгородити, тому міськради та ВА почали якось реагувати, щоб не нести далі шлейф ганьби”, — каже активіст.
Також, за його словами, у багатьох місцевих адміністраціях була процедура надання такого статусу, проте часто й густо не було детально прописаної процедури позбавлення статусу. Або вона була занадто складною.
“Треба було, аби громадяни збирали якісь підписи, подання, виносили на сесію міськради. Тобто настільки важка процедура, що майже неможливо було позбавити. Тому іноді міськради відповідали негативно на такі прохання, бо “немає процедури, тому не можемо позбавити”, — пояснює активіст.
Все змінилося зі створенням військових адміністрацій — тепер рішення можна ухвалити швидше та за простішою процедурою, без міськради та консультацій з громадськістю.
За словами Дмитра Браславського, подібний “скелет у шафі” є майже у кожній громаді. І саме зараз суспільство має запитати у своїх громадах перелік людей з таким статусом та домагатися його скасування, якщо там є антиукраїнські діячі чи представники одіозних партій, які голосували за відверто антиукраїнські закони.
“Треба починати очищення й цього “фронту”. Поки влада на місцевому рівні просто не може відгороджуватись від цього, треба звертатись, позбавляти. Замість них давати ці звання тим, хто загинув на захисті держави зараз, культурних діячів, освітян”, — каже Браславський.
Хто такий Йосип Кобзон та чому відвідував поранених бурятів у окупованому Донецьку
Йосип Кобзон народився 11 вересня 1937 року у Часів Ярі тоді Сталінської області. Перед вторгненням нацистської Німеччини до УРСР його родина перебралася до Львова, а потім евакуювалася до Узбекистану. Пізніше вони оселилися у Краматорську, де Кобзон ходив до школи. Потім жив, навчався та працював у Дніпропетровську. Згодом став дуже відомим у СРСР естрадним співаком, здебільшого виконував ліричні та патріотичні радянські пісні.
Після розпаду СРСР Йосип Кобзон став ще заможнішим, вважали, що він причетний до організованої злочинності, проте судових проваджень у РФ не було. Але йому заборонили в’їзд до країн ЄС, Ізраїлю, Канади та США. Його неодноразово обирали до Держдуми від партії чинного російського президента Володимира Путіна “Єдина Росія”.
Йосип Кобзон до смерті у 2018-му цілковито підтримував політику щодо України російського диктатора Володимира Путіна: вітав анексію Криму та російську гібридну війну на території псевдореспублік “ДНР” та “ЛНР”. Виступав за силовий розгін Євромайдану та звинуватив тодішнього президента України Віктора Януковича у слабкості.
- У березні 2014 року разом з іншими російськими діячами культури підписав скандального листа на підтримку дій Путіна у Криму та Україні,
- коментуючи наміри позбавити його звання почесного громадянина міста Дніпропетровська, назвав гімн України нацистським,
- у жовтні 2014-го Кобзон незаконно перетнув кордон України та відвідав окупований Донецьк. Там він представив так званий “гімн” для сепаратистів “ДНР” та відвідав у лікарні поранених російських окупантів,
Скріншот з відкритих джерел 
Скріншот з відкритих джерел - у грудні 2016-го одну зі своїх пісень присвятив терористу “ДНР” Арсену “Моторолі” Павлову.
Йосип Кобзон відвідав важко поранених бурятів у Донецьку у лютому 2015-го
Андрій Клюєв: з шахти — в адміністрацію президента Януковича
Уродженець Донецька Андрій Клюєв разом з братом Сергієм на початку 2000-х були відомими українськими проросійськими політиками та бізнесменами. У червні 2009-го брати Клюєви посіли 48 місце в рейтингу “Кореспондента” “Топ 50 найбагатших українців з передбачуваним багатством”, їхні статки тоді оцінили у 227 мільйонів доларів.
Починав кар’єру Андрій Клюєв у 1980-х з роботи у шахтах на різних посадах та наукової роботи у Донецькому політехнічному інституті. З 1994-го обіймав різні посади заступника у Донецькій облраді, Донецькій ОДА, Донецького міськвиконкому. 2001-го став першим заступником голови “Партії регіонів” та розбудовував її.
Далі його політична кар’єра стрімко пішла вгору та вийшла на загальнодержавний рівень:
- з квітня 2002 року — народний депутат України, член фракції “Регіони України”, голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки,
- у 2003—2005 — Клюєв стає віцепрем’єр-міністром України з питань паливно-енергетичного комплексу,
- у квітні 2006-го вдруге обирається нардепом за списком “Партії регіонів” та на позачергових виборах 2007-го втретє,
- з березня 2010-го — перший віцепрем’єр в уряді Миколи Азарова. Клюєв декларував створення умов для інвестицій в реальний сектор економіки як ключове завдання уряду. Частину його ідей реалізували у новому Податковому кодексі: за його участі туди внесли багато поправок щодо спрощення роботи на “єдиному податку”. Він відстоював політику імпортозаміщення, тоді вдалося скоротити держборг України на декілька відсотків.
- З 14 лютого 2012 року Янукович призначив його секретарем РНБО.
- Перед втечею президента Януковича з країни Андрій Клюєв місяць очолював адміністрацію президента. 23 лютого 2014-го Клюєв подав заяву про відставку.
- У своєму розслідуванні, опублікованому на “Українській правді”, політичні журналісти Сергій Лещенко та Мустафа Найєм заявили: саме на Клюєві лежить відповідальність за кривавий розгін Євромайдану 30 листопада 2013 року.
Андрія Клюєва розшукують: на офіційному сайті Міністерства внутрішніх справ України опубліковані його фото та особисті дані у розділі “Особи, які переховуються від органів державної влади”. На сайті МВС зазначають, що суд має дозвіл на затримання Андрія Клюєва за трьома статтями: про перешкоджання організації або проведенню мітингів, перевищення влади або службових повноважень та привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Більше про діяльність з дерусифікації та деколонізації засновника громадської ініціативи “Паперовий фронт” Дмитра Браславського ми розповідали в матеріалі “Горькі та пушкіни — за російським кораблем”. Як активіст з Донеччини дерусифікує Україну”.
Читайте також:
309