Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
У центрі Хуста на Закарпатті — велика будівля колишньої районної державної адміністрації. Зараз вона порожня, але вже до 1 вересня тут мають облаштувати аудиторії, аби прийняти першокурсників. Так Донбаська державна машинобудівна академія робить свій перший крок на новому місці.
Журналісти Вільного Радіо побували у Хусті та поспілкувалися з представниками академії щодо планів на подальшу роботу.
Повномасштабне вторгнення змусило академію покинути Краматорськ у пошуках безпечного місця. Зараз 750 студентів навчаються онлайн, більшість викладачів розкидані по всій країні. Але з вересня на академію чекають зміни.
Донбаська державна машинобудівна академія веде свою історію з 1952 року — тоді в Краматорську відкрили вечірню філію Донецького політехнічного інституту. Краматорськ на той час був центром важкого машинобудування, і регіону гостро бракувало інженерних кадрів. Заклад ріс разом із містом: спочатку став Краматорським індустріальним інститутом, а у 1994 році здобув статус академії та сучасну назву.
Академія готувала фахівців для машинобудівних підприємств українського сходу — металургів, механіків, енергетиків. Зв’язок із виробництвом був основою роботи закладу: студенти навчалися поруч із заводами, проходили практику на реальному обладнанні, залишалися працювати в регіоні.
На початку повномасштабного вторгнення 2022 року академія евакуювалася — спочатку до Тернополя, де один з університетів погодився прийняти заклад. Але процес так і не пішов далі юридичного оформлення. Тоді почали шукати інше місце.
Варіантів куди податися далі розглядали багато. Зупинилися на Закарпатті — і це був свідомий вибір, пояснює проректор з наукової роботи, комунікації та розвитку академії Богдан Воробйов.
“Закарпатська область була найбільш відкрита і готова з нами працювати. Вони були готові надавати можливості, землю, приміщення”, — каже він.
Другий аргумент — безпека. Закарпаття залишається найменш обстрілюваним регіоном України.
Третє — близькість до Євросоюзу.
“Тут є транскордонні програми, є можливості з залучення коштів і партнерства з ЄС. Раніше такої можливості не було, зараз з’являється”, — пояснює проректор.
Перебратися саме до Хуста вирішили тому, що тут запропонували готову велику будівлю колишньої райдержадміністрації. Її якраз передають у власність держави, і академія як державний заклад зможе нею користуватися. Приміщення вміщають до 550 людей одночасно, тож у дві зміни тут зможуть вчитися до тисячі студентів. Також заклад отримає котельню, гаражі та півтора гектара території.
Реконструкція будівлі обійдеться у понад 200 мільйонів гривень. Але це лише орієнтовна вартість, бо кошторису майбутніх робіт ще не розробили. Гроші на це дають приватні інвестори, а саму реконструкцію фінансуватиме держава.
“Це буде не косметичний ремонт: заклад планує повністю переобладнати будівлю під змішане навчання — з камерами, системами онлайн-трансляцій, сучасними лабораторіями. Не так, що побілили стіни, поклали лінолеум і заходьте. Це буде реконструкція під ключ”, — каже проректор.
До 1 вересня планують здати перший поверх. Цього вистачить приблизно на 250–300 студентів у дві зміни — якраз для перших курсів нового набору.
До Хуста переїжджає не лише академія — разом із нею релокуються Дружківський фаховий коледж та Краматорський фаховий коледж промисловості, інформаційних технологій та бізнесу. Усі три заклади працюватимуть на одній базі.
Для абітурієнтів це означає більше можливостей в одному місці: після 9 або 11 класу можна вступити до коледжу без НМТ. А після закінчення коледжу — перейти до академії на другий курс за спорідненою спеціальністю і здобути вищу освіту.
“У нас така поступова освіта. Після закінчення нашого коледжу багато випускників іде далі до академії. Інколи навіть міняють галузь — це теж передбачено”, — розповідає заступниця директора з виховної роботи Краматорського фахового коледжу Ольга Сагай.
Об’єднання дає і практичну перевагу: спільна інфраструктура, спільні аудиторії, спільна профорієнтаційна робота.
“Ми разом виїжджали до шкіл Хустського району. Кожну об’їхали. Коледж працює з дев’ятикласниками, академія — з одинадцятикласниками. Ми розповідаємо про наш заклад та запрошуємо до себе”, — каже заступниця начальника відділу з організації виховної роботи зі студентами академії Лариса Шилкова.
Мета — не просто зберегти заклади, а інтегруватися з релокованими підприємствами Закарпаття, які теж переїхали з Донеччини й Харківщини. Спільні лабораторії, практика безпосередньо на виробництві, кадри під конкретні потреби — це та модель, яку академія хоче відновити на новому місці.
Найперше, що взялися вивозити з прифронтового Краматорська — архів, адже зберегти його надважливо. Обладнання ж евакуюють і нині.
“Якісь речі вивозились вручну. Складно завантажити фуру безпечно, щоб вона звідти виїхала. Там дрони літають. Дуже великий ризик, що ця фура не вийде”, — розповідає Богдан Воробйов.
Загалом вивезти вдалося приблизно п’ять відсотків від усього майна. У Краматорську працювали шість великих корпусів академії, укомплектовані верстатами, лабораторним обладнанням, меблями. Частину перевозити просто невигідно, стверджує проректор: розібрати, транспортувати й зібрати заново коштуватиме дорожче, ніж купити нове.
“У нас дуже обмежений зараз є період, коли ми щось можемо вивезти. За будівлями залишиться охорона — але господарської діяльності вже ніхто не вестиме і не буде людей, які допоможуть завантажити, визначити, що важливо забрати тощо”, — пояснює Воробйов.
Зараз в академії навчаються 750 студентів денної та заочної форми навчання — всі онлайн. Основний контингент — Донеччина і Харківщина, хоча студенти розкидані по всій країні й за кордоном.
З вересня перший курс навчатиметься офлайн у Хусті. Старші курси поки що продовжать онлайн — але зможуть приїжджати на практику і тренінги. Формат передбачає паралельну онлайн-трансляцію: хтось слухає лекції в аудиторії, а хтось підключається з іншого міста.
Академія веде набір на 21 освітню програму. Цього року їх оновили — поспілкувалися з підприємствами, закрили неактуальні напрямки, додали нові.
“Серед ключових напрямків, за якими ми будемо працювати — електрична інженерія і відновлювальна енергетика, механічна інженерія, матеріалознавство, машинобудування, металургія. Є педагогічні спеціальності — вчителі математики та інформатики — і новий напрямок, пов’язаний з реабілітацією. На жаль, це тепер актуально”, — каже пані Лариса, яка відповідає за вступну кампанію в академії.
Для вступу в академію абітурієнти обов’язково повинні скласти НМТ. Для учасників бойових дій і тих, хто звільнився за станом здоров’я, передбачені індивідуальні співбесіди. А до коледжу приймають на основі співбесіди в закладі.
Для краматорських абітурієнтів є можливість навчатися безкоштовно, навіть якщо вони не потраплять на держзамовлення.
“Якщо абітурієнти, жителі Краматорська, подолають мінімальний поріг у 100 балів, але не наберуть достатньо для бюджету, Краматорська міська рада покриє їм контракт. Вони в таких стресових умовах перебувають, їм трошки може бути складніше складати НМТ, ніж тим діткам, які живуть безпечно”, — пояснює Лариса Шилкова.
Прийом документів розпочинають 7 липня. Абітурієнти можуть подати заяви на п’ять спеціальностей одночасно і до кількох закладів.
Паралельно академія веде набір і через Краматорський фаховий коледж промисловості, інформаційних технологій та бізнесу. Там можна вступити після 9 або 11 класу за результатами внутрішньої співбесіди з української мови — без НМТ.
Окремого гуртожитку у закладу нема, але є домовленість із гуртожитком місцевого училища. Втім, для всіх охочих місць там може не вистачити.
Але і це питання планують розв’язати найближчим часом. Академія планує приєднати до себе Закарпатський лісотехнічний коледж у Хусті разом із двома гуртожитками — великим п’ятиповерховим і меншим. Після ремонту там зможуть жити до п’ятисот людей.
А от із помешканням для викладачів складніше, як і з переїздом взагалі. Адже більшість педагогів уже релокувалася в різні регіони, і не всі можуть переїжджати разом із закладом.
“На папері 70% погодилися залишитися в академії. Реально, я думаю, переїдуть близько третини — решта за кордоном, в інших містах або просто не готові міняти місце проживання. Зараз перевозять лише тих, хто викладатиме офлайн першому курсу. Всі інші можуть залишатися де є — поки навчання онлайн. А за наступні п’ять років тут збереться повний колектив. Будемо набирати й місцевих”, — каже проректор.
Далекосяжні плани ще більші. У проєкті — головний навчальний корпус біля Ужгорода, який будуватимуть приватним коштом. У Хусті ж залишиться магістратура і спеціалізація під місцеві підприємства.
Планують також відновити тіснішу співпрацю студентів із виробництвами.
“Ми хочемо, щоб студенти були на виробництві не раз на семестр, а двічі-тричі на тиждень. Щоб вони мали можливість проходити практику і лабораторні заняття включно на виробництві, саме на тому обладнанні, бо нам його ніхто не купить”, — каже Богдан Воробйов.
Підприємства з Донеччини, які теж релокувалися на Закарпаття, вже є поруч.
“Нам добре, що нам не треба якихось капітальних коштів вкладати, і студенти отримують саме ті знання, які треба. А виробництво одразу отримує ті кадри, які вони бачать”, — підсумовує Воробйов.
Раніше ми писали, як живе тричі релокований Донецький технічний університет, який зараз працює в Дрогобичі.