Хто “шефствує” над окупованими регіонами Донеччини в Росії офіційно та як живуть у тих краях (аналіз, ФОТО)

Ямал, Камчатка, Хабаровський край, Чукотка, Амурська область, Челябінськ, Сахалін — ці та інші регіони Росії позиціонують себе як “шефи” окупованих росіянами окремих районів Донеччини. Вони показово відбудовують дитсадки, лікарні, майданчики та спортзали у містах, які постраждали внаслідок російського вторгнення. Географія їхньої “допомоги” — Волноваха, Дебальцеве, Горлівка, Донецьк, Світлодарськ, Шахтарськ та інші тимчасово окуповані міста та села. Чи достатньо багаті ці регіони, щоб спонсорувати нові загарбані росіянами території?

 

Росіяни розгорнули масштабні реконструкції в загарбаних районах Донецької області. Про це вони звітують у своїх пропагандистських каналах. Ось перелік лише деяких з таких об’єктів:

 

• Камчатський край обіцяв прислати 850 новорічних подарунків у Світлодарськ та Миронівський, ремонтує там дві школи, 2 МФЦ (аналог українського ЦНАПу,  —  ред.), покрівлю Палацу Культури у Миронівському, капремонт водонапірної насосної станції у Світлодарську; 
• Чукотський автономний округ відновлює трансформаторні підстанції у селищі Новолуганське Бахмутського району; 
• Хабаровський край допомагає відновлювати ясла-садок у Дебальцевому, начебто на 13 соціальних об’єктах “шефи” вже завершили роботи; 

  

   

• Сахалінська область начебто побудувала у Шахтарську дитяче містечко з гірками, гойдалками та стадіони на 30 тисяч людей (“з комфортними майданчиками для гри у волейбол та баскетбол, біговими доріжками, зоною для воркауту та футбольним полем”);
• будівельники з Челябінська закінчують відновлення Ясинуватської дитячої поліклініки, яку начебто “зруйнували українські снаряди”;
• Ямальці будують у Волновасі спортивні майданчики та ремонтують дитсадок;
• Амурська область капітально ремонтує в Амвросіївці площу імені Леніна та дитячий майданчик поблизу.
  

В офіційних російських ЗМІ звучать і довготермінові заяви на кшталт “Далекий Схід до 2025 року відновить (на окупованій Донеччині, — ред.) майже 700 об’єктів” або “Кузбас за 2 роки виділив на ремонти в Горлівці понад 3 млрд рублів”.

Власне, всі ці території — такі самі окуповані Росією території, як нині райони Донеччини та інших областей України. Тільки окупація там відбулася кілька століть тому. На усіх цих землях росіяни змогли підкорити місцеві малі народи та приєднати до себе ці території. 

Тож погляньмо, яким є життя на цих територіях зараз та чи всі дитячі майданчики, площі, дитсадки та лікарні там капітально відремонтовані.

Камчатський край: далекий Петропавловськ-Камчатський, занедбаний зоопарк та дитмайданчики у Єлізовому, депресивні села

Камчатський край знаходиться на Далекому Сході РФ. Це південний сусід Чукотки. До Світлодарська та Миронівського, якими Камчатка опікується після відкритого вторгнення Росії,  — відстань майже 7,5 тисяч кілометрів.

Звідти набагато ближчі Японія, Китай, Корея та США — вони у лічених сотнях кілометрів. 

На типових фотографіях зі столиці краю — Петропавловська-Камчатського — засніжені гори та дика природа, фотозони “Тут починається Росія” та купи світлин з червоною рибою, ікрою та іншими морепродуктами. Столиця краю з населенням майже 163 тисячі людей за статусом співставна з центром Донецької області Донецьком (до 2014 року) або Краматорськом.

Але є й такі кутки:

Єлізове: застарілі дитячі майданчики

За 30 км на захід — містечко Єлізове, населення близько 36 тисяч людей. Воно за розмірами приблизно подібне до Світлодарська чи Миронівського Бахмутського району. Камчатка “шефствує” над цими двома окупованими Росією населеними пунктами на Донеччині. 

У Єлізовому на фото часто потрапляють парки та дитячі майданчики. Вони тут такі:

Так у Єлізовому виглядав сімейний торговельний центр, який, судячи з надпису, тільки-но відкрився:

Районний зоопарк у Єлізовому утримує багато диких тварин. Умови тут не відповідають розмірам тварин. Наприклад, для крокодила зробили басейн, де він ледве вміщується. Тісна також клітка у ведмедів. 

Села Камчатки: красива природа та необлаштована інфраструктура

Щодалі до узбережжя морів та океанів — все менше благоустрою залишається. Серед віддалених сіл чимало покинутих: 

Деякі будівлі, навіть державних установ, застаріли:

Чукотка: цілі покинуті квартали та повна залежність від завезених харчів і товарів

Чукотський автономний округ — це Крайня Північ Росії з суворим холодним кліматом. Цими днями там мінус 20-21 градус за Цельсієм, зима триває там до 10 місяців. Населення всього округу — майже вдвічі менше знищеного росіянами Бахмута — до 48 тисяч людей. Зовсім поруч на схід через пролив — американський штат Аляска.

До Донецької області звідси — майже 7 тисяч кілометрів, а за 86 км через Берингову протоку — Аляска, США. Харчі та побутові товари на Чукотку досі завозять літаками та по воді, тобто місцеві повністю залежні від привозу ззовні. 

У серпні 2023 в Росії ухвалили закон про так званий “північний завіз”, який гарантує вчасне завезення продуктів та товарів першої необхідності повітрям та по воді у 21 північний російський регіон, в тому числі на Чукотку. За офіційним повідомленням місцевої влади Чукотського автономного округу, у 2023 році туди завезли 74 тисячі тонн товарів та близько 500 тисяч тонн різних видів палива.  

Своїх харчів нема попри велику кількість золота та корисних копалин під ногами. На 2018 рік на Чукотці видобували близько 10% усього російського золота. Окрім власних нафти, газу, вугілля та золота тут є поклади срібла, олова, вольфраму, молібдену, хрому, сурми, ртуті, міді, урану тощо. 

Якщо шукати “Чукотка” в російському пошуковику, то видає фото яскравих краєвидів, природи та сучасного кварталу в столиці. 

Та не дивлячись на багатства у надрах, на Чукотці досі є ось такі краєвиди, які вже дозволяють побачити панорами від користувачів:

Хабаровський край: корови у центрі міста та старі школи й магазини

Хабаровський край розташований на Далекому Сході Росії, звідси до Дебальцевого, яким тут начебто опікуються, — майже 9 тисяч кілометрів. Натомість до найближчого міста у Японії — 600 км, до Північної Кореї — приблизно стільки ж. Хабаровський край межує з Китаєм. 

Міський простір Хабаровська має вигляд добре спланованого: там є багато історичних та сучасних будівель, набережних, різнопланових пам’ятників та храмів, фонтанів та каналів, клумб та інших елементів благоустрою. Комсомольськ-на-Амурі має вигляд набагато скромніший. На периферії ж інфраструктури не вистачає. Є покинуті квартали та цілі села.

Поки територію Світлодарська та Миронівського контролював український уряд, у цих населених пунктах Бахмутського району були гаряча вода, тепло, електрика, газо —  та водопостачання, зв’язок, працювали дві ТЕС. Через бої, після того, як російська армія захопила ці населені пункти, всі комунікації та системи майже не працюють.

Останні тижні під час спроб заповнити систему опалення у Світлодарську виник дефіцит води. Окупанти звинувачують у цьому людей, які зливають воду з батарей. Містяни другу зиму живуть без звичного їм централізованого опалення. У Світлодарську постійно “рве” водогін та перебої з мобільним зв’язком.