У Світлодарську, який понад рік тимчасово не контролює український уряд, постійно “рвуть” труби водогону. Через це у місцевих все частіше немає води в кранах. Ставленики російських окупантів звинувачують в усьому старі мережі.
Про це пишуть самі колаборанти на каналах своїх злочинних окупаційних псевдоустанов.
“Водопровідні мережі у нашому місті вже повністю виробили свій технічний ресурс та підтримуються лише за рахунок регулярних ремонтів. Через велике зношування водопровідних труб спостерігаються часті перебої в подачі води”, — пишуть ті, хто пішов у Світлодарську на співпрацю з росіянами.
Так, в останній день липня через порив напірного трубопроводу в районі будинків 46, 47 та 47а воду перекрили одразу у 13 багатоквартирних будинках — це будинки №42, 43, 44, 45, 46, 54, 63, 64, 65, 66, 68, 69 та 130 (у Світлодарську відсутні назви вулиць — є лише номери будинків).
Комунальники Світлодарської дільниці “Води Донбасу”, яка підпорядковується окупантам, тоді намагались екстрено усунути аварію.
Проте пориви у Світлодарську трапляються все частіше. Аналогічні оголошення публікували 31, 28, 27 та 9 липня.
31 липня найманці окупантів звітували, що за тиждень підвезли містянам 56 кубометрів води та відкачали воду у 3 житлових будинках.
26 липня оголошували про припинення водопостачання на місто через плановий ремонт насосного агрегата ВНС -1.
1 серпня ставленики окупантів казали, що відключать воду по всьому місту через плановий ремонт електромереж та знеструмлення водонасосної станції.
Подібною є ситуація й в інших населених пунктах, які контролює Росія з 2014 року. Аби забезпечити тимчасово окуповані райони Донеччини водою, туди навіть ударними темпами протягнули дві нитки водогону з-під Ростова, витративши на це значні кошти. Але поки що у Донецьку більше води не з’явилося. Про те, що виною всьому зношені місцеві водогони, неодноразово публічно заявляв ватажок окупаційної адміністрації Денис Пушилін.
В окупованій Світлодарській громаді також регулярно трапляються перебої з мобільним зв’язком. Там не можуть відновити й роботу двох ТЕС — Вуглегірської та Миронівської.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
