Хвилина мовчання: вшануймо командира Антона Зайця, який загинув під Бахмутом, вивозячи побратимів у бій

Щодня о 9 ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 4 травня згадаймо командира, на ім’я Антон Заєць, який на БМП вивозив побратимів у бій під Бахмутом, та загинув від кулі снайпера.

Антон Заєць народився 19 грудня 1989 року у Знам’янці Кіровоградської області та жив там поки не закінчив школу. Згодом поїхав у Дніпро, там закінчив Український державний хіміко-технологічний університет.

Працювати чоловік пішов на Дніпровський завод “Южмаш”, але згодом переїхав до столиці, де працював у “Ріг Експерт” (паяв вимірювальні прилади для таких країн як США та Китай).

“Добра та чуйна людина, яка завжди допоможе іншим, навіть, якщо це буде йому у шкоду. Він був дуже “рукастий” та міг все відремонтувати. Справжній чоловік та люблячий батько за якого ніхто поганого слова не скаже”, — розповідає Вільному радіо про свого чоловіка у мирному житті Анна Заєць.

Антон Заєць з дружиною познайомились в Торецьку 

У 2015 році Антон вирішив піти добровольцем в АТО.

“Молодшим лейтенантом він відправився у Торецьк, Донецької області, де служив командиром у 17 батальйоні 57 окремої мотопіхотної бригади. Вони брали високу позицію у населеному пункті Зайцеве за що потім отримав нагороду Богдана Хмельницького III ступеню та звання лейтенант. Він був молодим, успішним та надійним. про нього казали:

— “Командир з чудовою усмішкою”, — розповідає дружина.

Саме під час служби в Торецьку Антон та Анна познайомились, а у 2016 році — одружились. Наступного року вони всією родиною переїхали у Київ і там в них народилась донька Поліна. В столиці Антон Заєць повернувся до роботи, де виготовляв вимірювальні прилади.

“У вільний час він грав у гандбол та збирав техніку, яку потім ремонтував, та давав хлопцям роботу. Головним прагненням його було зібрати гроші, щоб в нас був свій будинок. Нам ніхто не допомагав, все своїми силами робив”, — каже дружина.

Антон також любив читати книжки та вірші. Особливо “Кобзаря”, якого мав цілу колекцію. Донька не залишалась без уваги батьки.  

Чоловік був членом “Спілки ветеранів війни з Росією” у Києві та називав себе “справжнім козаком”. Активісти спілки їздили та допомагали вдовам загиблих в АТО.

Повномасштабна війна знову вирвала Антона Зайця з мирного життя на війну

“Напередодні повномасштабної війни, 22 лютого він поїхав начебто на 2 тижні та навіть не сказав куди. Зробив так, щоб я не засмучувалась і вже тоді він повернувся на службу у свій 17 батальйон 57 бригади”, — згадує обман чоловіка Анна Заяць.

Антон Заєць тестує кулемет

Відео з архіву родини Заєць

За час повномасштабної війни захисник зупиняв окупантів на різних напрямках: Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Бахмут, Лиман та Херсон.

“В Херсоні він був серед тих, хто вперше захопив рідкісний БМП окупантів “Бережок”, — зазначає дружина героя.

Навіть під час повномасштабного вторгнення захисник не залишав на довго родину, періодично приїжджав та читав улюбленій доньці книжки.

В січня 2023 року за гарну службу Антон Заєць отримав підвищення.

“Під новий рік він вивіз всіх своїх хлопців без жодної втрати на Бахмутському напрямку. Командири придивились до нього та вирішили після нового року підвищити до старшого лейтенанта, і перевести Антона у 34 батальйон вже на посаду заступника командира”, — каже дружина Антона.

Після підвищення Антона Зайця перекинули під Бахмут

На новій посаді чоловік командував своїм  підрозділом. 18 березня 2023 року Антон Заєць загинув в селі Богданівка, під Бахмутом.

“Цього дня він виїхав на БМП та вивозив хлопців в бій. Перший раз виїхав нормально, а другий раз, коли вже повертався, ворожий снайпер вистрелив йому прям у скроню. Помер він одразу, сповз з БМП і ніяку допомогу йому надати не могли”, — горює дружина.

26 березня доньці героя виповнилось 6 років, а наступного дня її батька, Антона Зайця, поховали у Києві на військовому Лук’янівському кладовищі.

“Поховали його поряд з побратимом Годзенко, який його закрив собою ще у 2016 році та подарував життя”, — уточнює співрозмовниця.

Чоловіку було 33 роки. В нього залишилась дружина, донька Поліна, якій 6 років, мама та батько, який зараз боронить державу у 57 бригаді.

“Незадовго до загибелі повідомили, що невдовзі повинні відзначити його нагородою “За мужність” при житті. Зараз вона у військовій частині, яка подала документи на “Героя України”, — ділиться Анна Заяць.

Близькі також хочуть, щоб Антону Зайцю дали звання “Героя України”, тому створили петицію, де станом на початок травня майже 7 тисяч із необхідних 25 тисяч голосів. Збір підписів триватиме до 19 липня, ви можете також підтримати родину Заєць, підписавши петицію за посиланням.

Світла пам’ять.

Нагадаємо, декілька днів тому ми розповідали про спецпризначенця Артура Батія, який в березні 2023 року також загинув в Богданівці, що під Бахмутом. За словами дружини Антона Зайця, чоловіки були побратимами.