Назви сіл Кліщіївка та Андріївка фігурують у зведеннях українських військових та повідомленнях влади майже щодня. Це південний фланг битви за Бахмут, яка триває з російськими загарбниками понад рік. Розповідаємо, що відомо про ці села та якими вони були до знищення росіянами.
“Кліщіївка знаходиться недалеко від села Іванівського та входить до Іванівського старостинського округу. Населення там становило приблизно 430 людей”, — розповідає Вільному радіо староста Іванівського старостинського округу Олена Данько.
Туди вела одна асфальтована дорога — якщо проїхати 4 км з Бахмута на південь повз Маріупольський цвинтар. Нині там їздить лише військова техніка окупантів. Кліщіївку тимчасово контролюють росіяни, їх намагаються вибити звідти бійці ЗСУ.
До вторгнення окупантів село жило, каже співрозмовниця.
“Місцеві мешканці їздили на роботу до Бахмута. А дітей ми возили до Іванівської школи шкільним автобусом. Там працювали магазини, Укрпошта — люди могли прийти та отримати пенсію. Туди виїжджали працівники управління соцзахисту населення, надавали допомогу — було непогане життя”, — згадує староста.
Кілька років тому, коли село після адміністративної реформи стало частиною Бахмутської громади, там втілили деякі нагальні зміни.
“Місцевий клуб ми перетворили на Центр надання соціальних послуг для мешканців села. Там створили орган самоорганізації населення сільського комітету “Тавричанський” для мешканців, який надавав і волонтерську, і психологічну допомогу. Там працювала бібліотека, був клуб за інтересами для літніх людей. У селі проводили свята села, Масляну тощо”, — розповідає Олена Данько.
А в одному з приміщень будівлі колишньої школи за фінансування Червоного Хреста створили швейну майстерню, де місцеві жінки шили сумки з тканини та прикрашали їх вишивкою.
Біля сільського клубу у селі був пам’ятник полеглим у Другій світовій війні.
Землю навколо обробляли фермери.
“Ігор Кармазін займався сільським господарством, допомагав людям і селу, надавав фінансову допомогу, [аби] проводити заходи. Сергій Амелін був орендатором ставка”, — каже співрозмовниця.
Земля біля села мала поклади глини. Влітку 2020-го ліцензію на видобуток вогнетривкої глини на Кліщіївській ділянці продали за рекордні тоді понад 40 млн грн на всеукраїнських електронних торгах. Це була 5-річна ліцензія на геологічне вивчення, у тому числі на дослідно-промислову розробку вогнетривких глин.
Також у Кліщіївці була гарна вода зі свердловин та водозабір звідти.
“Він надавав воду зі свердловин до селища Опитне — та [південна] частина міста Бахмут постачалася водою від Кліщіївського водозабора”, — каже староста.
А неподалік від залізниці у Кліщіївці був ставок, де любили відпочивати місцеві.
“У 2021 році розмило дамбу, вода пішла у бік Маріупольської вулиці міста Бахмут”, — згадує Олена Данько.
До 1945 року село Кліщіївка називали Карлівкою. Документальні відомості про село, які збереглися, датовані кінцем XVIII століття.
“За описом 1787 року село Карлівка належало секунд-майору Карлу Томасу, звідси й назва села. У 1783-1788 роках [це був] комендант фортеці Азовської”, — розповідає Вільному радіо дослідник історії Донеччини Михайло Кулішов.
Пізніше село перейшло іншому власнику.
“У 1795 році вона належала капітану Плещеєву, налічувала 20 дворів, населення складали 37 чоловіків і 30 жінок. Орної землі було понад тисячу десятин, також сінокіс, ліс і ставок”, — розповідає Вільному радіо завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.
За його даними, у 1908 році в селі вже мешкали 378 чоловіків і 361 жінка.
У селі є старовинна кам’яна Покровська церква. Храм, зведений у 1841 році, пережив усі війни та революції, які були тут відтоді, та височів у селі на момент російського вторгнення.
“Церква, що збереглася до останніх часів, була зачинена в роки антирелігійних гонінь в СРСР, і відроджена в 1990 роки. Образи святих Антонія й Феодосія Печерських, Іоанна Кронштадтського для неї виконав тоді молодий бахмутський художник Сергій Мальковець (1969 — 1995)”, — розповідає співробітник Бахмутського краєзнавчого музею.
У цьому храмі до вторгнення росіян були служби.
“Цей храм — історичний пам’ятник культури. Раз на тиждень, у неділю, тут відправляв службу священник з Бахмута. Віряни приходили до храму”, — каже староста Іванівського старостинського округу Олена Данько.
В селі працювала і Євангельська баптистська церква.
“Пастор з Часів Яра проводив там служіння для людей. Вони дуже допомагали і волонтерською допомогою, і з дітьми працювали — організовували літні табори”, — додає посадовиця.
Українські захисники пильнували окупантів на околицях Кліщіївки усі 8 років гібридної війни
На околицях Кліщіївки декілька років до відкритого вторгнення росіян були укріплення українських оборонців. Адже до окупованої Горлівки звідси дуже близько.
Ландшафт у селі був рівний, а висоти — за його межами, каже Олена Данько.
Російська армія захопила Кліщіївку восени 2022 року.
“Село ще жило влітку 2022 року. У червні-липні 2022-го почалися більш значні обстріли, і почалася евакуація людей десь з вересня. Ми ще возили туди хліб від Бахмутської міськради, допомагали людям, надавали гуманітарну допомогу. Восени почалися активніші бої, люди почали евакуюватись. У січні це село та Андріївку окупували росіяни”, — згадує староста.
Село Андріївка розташоване за 3 кілометри від Кліщіївки. Між селами була пряма дорога.
“В ньому було значно менше жителів — 77 людей, в основному літні люди. Там не було ніякої інфраструктури, але теж був створений сільський комітет самоорганізації населення “Андріївський”, — розповідає староста Іванівського старостинського округу.
За історичними даними, 1908 року тут жили більше людей, ніж у 2022-му.
“До церковної парафії (Покровської церкви у Кліщіївці, — ред.) належали також хутори Андріївка (21 двір, 84 чоловіки, 74 жінки) і Отрадівка”, — каже бахмутський історик Ігор Корнацький.
Між Бахмутом та цими селами було й залізничне сполучення. Повз сіл проходила залізниця, яка вела до Микитівки, Горлівки та Донецька.
“Колія йшла на Андріївку, Курдюмівку і далі на Майорське, Горлівку і так далі. Електричка їздила, возила людей десь до початку вторгнення. Були станції Кліщіївка, Алебастрова, потім Андріївка. Останньою зупинкою (після окупації Горлівки та Донецька, — ред.) була Курдюмівка”, — розповідає староста.
Також сюди вела ґрунтова дорога від села Іванівського, нею переважно їздили сільгоспмашини.
Українські захисники звільнили весь південний виступ під Бахмутом, який раніше захопили “вагнерівці”. Тепер підрозділи ЗСУ стали впритул до сіл Андріївки та Кліщіївки. Кліщіївка тепер опинилась у напівоточенні, частину села контролюють українські захисники. В матеріалі “ЗСУ просунулися впритул до Кліщіївки та Андріївки під Бахмутом: аналізуємо успіхи та перспективи” ми розповідали, як просувається український наступ на південь від Бахмута.