Бахмутянка Тетяна Гольц робить сувенірних ляльок з листя кукурудзи. Лагідно вона називає їх “кукурудзяночками”, кожній підбирає одяг, зачіску і характер. В евакуації Тетяна проводить майстер-класи для дітей та вже влаштувала персональну виставку з тими ляльками, яких зробила не вдома. До дня працівників культури та аматорів народного мистецтва розповідаємо про унікальну творчість переселенки з Донеччини.
Тетяна Гольц родом з Бахмута. Жінка працювала інженеркою з охорони праці, а після — доєдналась до творчої майстерні “Оберіг”, тоді почала виготовляти ляльок з кукурудзяного листя.
Коли я телефоную пані Тетяні, вона каже, що гуляє парком.
“Я вийшла до такої красивої річки…Дуже люблю природу, у лісі, у парку я відпочиваю. І досліджую рослини. Певно не має такої, яку б я не спробувала на смак. Люблю експериментувати. Багато що може стати у пригоді у творчості. Так пахне осіннє листя. Шкода, що запах не передати на відстані”, — каже моя співрозмовниця і я чую, що вона посміхається. Я роблю глибокий вдих і відчуваю, як пахне осіннє листя. Поговорити з пані Тетяною я теж вийшла у парк. Кажу їй про це.
“Ну ось, приємно, що Ви мене відчули”, — каже вона і починає розповідь про своїх “кукурудзяночок” — так лагідно називає ляльок, яких робить з кукурудзяного листя.
“В ляльки я гралась змалечку і класу до 10. — посміхається майстриня. — Пам’ятаю, курсі на другому вже приїхали з батьками до родичів на море. І там я захворіла — ангіна і температура під 40. І що ви думаєте? Батьки знайшли в магазині німецьку ляльку резинову м’яку і купили мені. На другий день я забула про ангіну — лялечка мене вилікувала. Позитивні емоції здатні лікувати”, — каже Тетяна.
До теперішнього захоплення майстриню привели три любові її життя: до ляльок, до природи і до шиття. У школі Тетяна очолювала ботанічний гурток.
“Я з той теплиці не вилазила. А ще моя мама дуже добре шила, мені це теж подобалось. Я майструвала одяг для лялечок. Навіть хотіла вступати на “Технологію швацького виробництва”. Але згодом пішла у будівельний”.
Одного разу такий злочин скоїла, за який досі сльози лию — порізала мамину вишиванку на сукні лялькам. Добре, що хоч фотографія тієї вишиванки залишилась. Вона була вишита по жовтому.
У 2010 році жінка долучилась до бахмутської творчої майстерні “Оберіг”.
“Я весь час ляльок робила: з листячка складала голівку, з квіточки мальви робила шапочку. Але я робила їх зі свіжих рослин, а потім вони висихали і ставали вже негарними. Робити зі штучних матеріалів не хотілось. Так я дійшла до кукурудзи”, — пояснює майстриня незвичний вибір матеріалу.
На питання про першу “кукурудзяночку” пані Тетяна відповідає не одразу. Після паузи каже:
Перша лялечка залишилась вдома. Пробачити не можу собі. Але я їх дуже надійно заховала. Є надія, що їх якась Божа сила врятує. Але я ж розумію, що це все одно природний матеріал, і як би я його не сховала, йому потрібне провітрювання. З дому я приїхала до Харкова, у квартиру де раніше жив онук. І вже тут я знайшла одну свою лялечку, яку колись дарувала невісточці.
Після евакуації до Харкова пані Тетяна почала шукати підходящу кукурудзу для ляльок. Згодом для неї кукурудзиння почали збирати й надсилати й брат, й майстрині з “Оберігу”, з якими продовжує підтримувати зв’язок, й співробітники харківської бібліотеки.
“Мій рідний брат Ваня — він теж до землі охочий, це у нас від дідуся. Вдома на дачі унікальні помідори вирощував. Він і тепер, вже не з дому, але прислав мені таке листячко. Коли розбирала посилку, сльози лились. Боже, таке красиве, мені так хочеться сісти і тільки працювати з ним.
А коли я робила “кукурудзяночок” вдома, дівчина зі Званівки Оля допомагала мені збирати листя. У неї росла така відбірна кукурудза”, — згадує пані Тетяна.
Вже в Харкові жінка почала проводити майстер-класи з виготовлення ляльок з кукурудзи у місцевій бібліотеці.
“Шкода, що поки через масштабні обстріли заборонили збиратись, щоб не було скупчення людей. І ми тепер не можемо діточок зібрати, хоча вже кукурудзи назбирали. Я з тих ляльок, що вже тут наробила, проводила виставку в бібліотеці”, — розповідає жінка.
— Як зробити “кукурудзяночку” самотужки? — питаю.
— А ви колись робили мотанку? — уточнює співрозмовниця.
— Ні, тільки бачила.
— Якщо буде нагода, спробуйте. Лялєчки — то таїнство. “Кукурудзяночки” трохи схожі на мотанки. Але є свої…
— Секрети?
— Ні, секретів, у мене немає, я ділюсь з задоволенням. Є свої технології, — каже пані Тетяна.
Ми зараз заглиблюємося в нашу історію, наші традиції, як наші пра-прадіди пра-прабабусі щось виробляли: з глини, чи плели, чи вишивали. Але нам же ж треба і своє творити власне. А не лише зберігати і повторювати те, що придумали предки. Ми можемо продовжувати і будемо удосконалювати. Бо часи йдуть, міняються. Це ж в старину жіночки наші ходили в довгих платтях розкішних, бо їм не треба було залазити в ці трамваї, їх ніхто на ескалатори не пхав, — сміється майстриня — А деякі старовинні головні убори, наприклад, намітку теж зараз незручно носити, її може замінити шапочка.
Майстриня розповідає, аби підготувати матеріали для ляльок, з кукурудзи треба обережно зняти листя і просушити. Найкраще — в провітрюваному місці на сонці.
“В духовці великий ризик пересушити, а його ж потім треба складати, а сильно пересушене ламатиметься. Інколи, якщо треба швидко, можна підсушити феном. Але я намагаюсь робити все максимально природньо. Й до того ж те листячко, з якого робити обличчя, має бути біленьке. А на сонці воно як раз може і підсушитись, і трохи відбілитися”, — розповідає бахмутянка.
Природа творить дива — розмальовує листя в різні кольори. Буває по ній зелені або бордові “бризки”. Я люблю розглядати ці малюнки і підбирати, яке листя піде на сукню, яке на рукавчики, яке на фартушок.
Основу ляльок Тетяна робить найчастіше з проволоки. Потім — починає оздоблювати її кукурудзою.
“Залежить від образу. Якщо треба, аби лялечка присіла, можна зігнути сукню з листя і зафіксувати мотузочками, можна прив’язати до чогось ще свіже листя і висушити вже в необхідній формі”, — ділиться технологіями майстриня.
З кукурудзи, крім листя, Тетяна бере рильця — з них робить лялькам волосся. Взуття — з насіння рицини, гарбуза, жолудів. Майстриня з усмішкою каже, що кожна її “кукурудзяночка” має свій характер.
“Вони самі собі і зачіски, і вбрання обирають. Командують мною. От робила ляльку, і хотіла її зробити шатенкою. Почала чіпляти волосся, а воно відпадає. Я одну сторону тримаю, а друга падає. Кажу: “А, так ти у нас білявкою хочеш бути?” [сміється]. Або на платтячка листячко тулиш, тулиш, а воно загинається. То доводиться костюм міняти”, — каже пані Тетяна.
На кукурудзяному листі майже не збирається пил. Тож готові ляльки не потребують спеціального догляду.
“Це фізика. Воно натуральне, там нема чому електризуватись, аби притягувати пил. Якщо я відходжу від технології, і використовую проволоку, то трошки пилу лиш тоді може бути”, — пояснює жінка.
Жінка зробила вже понад сотню ляльок-“кукурудзяночок”. Але точного обліку не веде. Всі вони в різних образах — є вчителька, є мама з дитиною, “Бабка Йожка” тощо. Каже, інколи робить на замовлення, в основному — за кордон.
“Той, хто розбирається у ручній роботі і розуміє її цінність, замовляв на подарунки. Я надсилала кукурудзяночок в США, в Індію, Канаду, — розповідає майстриня.
Та готова продавати і зацікавленим в Україні. Її роботи можна побачити в інстаграмі Тетяни.
Нагадаємо, у Великій Британії вийшла книга про першого у світі шахового гросмейстера Бориса Верлінського, який народився у Бахмуті.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
