“Ясна річ, що війна і армія — це дуже великий ризик. І сказати, що навіть після ампутації, поранення я шкодую про свій вибір — ні”, — каже маріуполець Микита Маказан. Чоловік втратив ногу в боях біля Бахмута. Кілька місяців після цього він потерпав від фантомних болей в ампутованій кінцівці, а, подолавши їх, планує працювати у Центрі реабілітації та лікування хронічного і фантомного болю Genesis. Його відкриють на початку грудня на Вінниччині та хочуть зробити унікальним, впровадивши новітні методи лікування болю. Ми побували у медзакладі та дізналися, як він працюватиме.
У приміщенні реабілітаційного центру ще відчувається запах щойно завершеного ремонту. Невеликим коридором з білосніжними стінами рухаємось до однієї з кімнат. Невдовзі у ній прийматимуть перших пацієнтів. На стільці посеред кімнати, притримуючи милиці, сидить чоловік з великими карими очима. На його руках помітні ще не зовсім загоєні рубці, а біля лівої ноги гойдається пуста штанина.
Ми знайомимося. Чоловіка звати Микита Маказан. Він родом із Запоріжжя, але останні 5 років жив у Маріуполі. Каже: поїхав туди працювати і лишився, бо зустрів майбутню дружину. Коли почалася відкрита війна, подружжя опинилося у блокадному місті. Виїхати вдалося лише після трагедії драмтеатру.
Побачене у захопленому росіянами місті стало поштовхом до того, аби стати до лав ЗСУ, зауважує Микита.
“Дуже багато чого не розповіли про Маріуполь, тому що в перші дні там обрізали зв’язок. Багато чого приховано. Те, що там бачили люди і через що пройшли… Я просто не хотів, щоб ще якесь місто так страждало. Зрозумійте: ми ховали людей у парках, де мали б гуляти діти з мамами. Я вважаю, це неправильно. І, якщо не я, то хто? Довгий час мене не хотіли брати [у ЗСУ]. Три місяці тягали по лікарнях. І в січні [2023-го] мене забрали”, — говорить співрозмовник.
Микита служив у 77 окремій аеромобільній бригаді, що обороняла Бахмутський напрямок. Був сапером-розвідником. 10 червня 2023-го боєць зазнав серйозного поранення.
“Під Бахмутом було завдання дійти до точки і зробити свою роботу — допомогти хлопцям втримати відбиті позиції. Нас помітила військова розвідка Росії і запустила дрон. Почався сильний обстріл і з групи у нас двоє людей були важкі “трьохсоті”. А найближча точка евакуації — 9,5 км. Трапився неблагополучний провідник. [Це людина, якій] розвідка показує стежини [якими можна пройти] і він супроводжує [бійців]. Тому що ми працювали вночі. Евакуація була 9,5 годин”, — каже Маказан.
У цьому бою Микита Маказан втратив праву ногу — у нього висока ампутація.
“Я не засуджую нікого, але більшість людей бояться [служити], не хочуть чи ще щось. Ясна річ, що війна і армія — це дуже великий ризик. Я знав на який ризик я йду. І сказати, що навіть після ампутації, поранення я шкодую про свій вибір — ні”, — додає співрозмовник.
Спершу чоловіка прооперували у лікарні Мечникова в Дніпрі, а далі — відправили лікуватися у Вінницьку обласну клінічну лікарню імені Пирогова.
За деякий час після ампутації Микита почав відчувати у нозі фантомний біль. Каже: іноді було складно навіть просто встати з ліжка.
Для довідки:Фантомний біль — це біль, що виникає у кінцівці, якої вже немає. Після ампутації мозок деколи не може звикнути до того, що частина тіла тепер відсутня, і починає сигналізувати болем, що щось не так.
Впоратися з болем Микиті допомогли щоденні заняття з медиками. Зокрема, дієвим методом лікування для нього стало використання віртуальної реальності.
“Коли одягаєш окуляри, то оточуєш себе капсулою, грубо кажучи. Ти знаходишся в іншому світі. Мозок працює зовсім по-іншому. Раніше я не міг рухати пальцями так, як роблю це зараз. Там є спеціальна гра для моторики. У нозі був фантомний біль. На ногу виходить чіпляють датчик, який підключається там, де є м’язи. І рухаючи м’язами, тут ти граєш у гру. Сама ідея цього додатку — це повірити у те, що це продовження вашої ноги. Тобто коли рухаєш м’язами, то тут починає рухатися нога. Фантом зникає тоді, коли ви починаєте розминати м’язи”, — зазначає Маказан.
І додає: спершу звикнути до занять в окулярах віртуальної реальності було складно: заважали нудота і запаморочення.
“Треба звикнути. Мозок розуміє, що ти сидиш десь в одному місці, а бачить зовсім інше. Бувають періоди, коли ти себе погано почуваєш, болить рука чи нога, чи маєш поганий моральний стан. Лікарі завжди входили у положення, могли дати день-два для відпочинку. Заняття на VR — це 20-30 хвилин, фізрозминка — 30 хвилин. Тобто витратити кілька годин часу, щоб тобі стало краще, — я вважаю, це не так і важко”, — зауважує ветеран.
Аби відчути результат, необхідно пройти в середньому 15 занять в окулярах віртуальної реальності, додає лікар Дмитро Дмитрієв.
“Декому помагає після 10 занять, декому — після 20. Все залежить від пацієнта: як він орієнтований на роботу і наскільки довіряє лікарю”, — каже Дмитрієв.
Кілька днів тому Микиті Маказану встановили протез. Каже: поки що дещо дискомфортно — залізна нога трохи натирає. Утім ходьба з нею матиме максимально природній вигляд. Це можливо завдяки електронному коліну, що згинається.
“Найбільше мене мотивують дружина і дитина. А також розуміння, що крім тебе самого тобі ніхто не допоможе. Я можу досі їздити на машині з автоматичною коробкою передач. Я їздив з Вінниці до Запоріжжя. Тобто життя не закінчується”, — каже Микита.
Тепер ветеран працюватиме у будівлі, де ми з ним розмовляємо. За кілька тижнів тут запустять Центр реабілітації та лікування хронічного та фантомного болю Genesis. Микита буде фахівцем з використання віртуальної реальності під час лікування.
“Коли рівний — рівному, тобто ветеран — ветерану, то лікування краще сприймається. Ветерану легше довіритися. Це така справа, що це робота з болем, тут треба довіра, бо це не завжди комфортно. Але це треба пережити, щоб потім стало легше”, — розповідає співзасновник центру, ветеран АТО Святослав Ніколайчук.
Ідея створення такого центру виникла близько восьми місяців тому, додає Ніколайчук. За цей час вдалося знайти кошти на необхідне обладнання та ремонт у приміщенні. Зокрема, близько 2,5 млн грн для запуску центру його співзасновник отримав від Українського ветеранського фонду, ставши переможцем конкурсу “Варто: підтримка ветеранського бізнесу”. Ще частину витрат Вінницька міська рада закрила коштом місцевого бюджету.
“Для відкриття ми фінанси знайшли. Але виникає запитання: хто далі буде платити зарплату нашим медикам. Ми паралельно над цим працюємо, але медики вже сказали: перший час, навіть до пів року ми готові працювати безкоштовно, щоб це запустити. Ми запускаємо фандрейзинговий майданчик, де будь-яка людина може пожертвувати кошти саме на лікування ветерана або ветеранки”, — каже Святослав Ніколайчук.
За словами ветерана, питання якісної реабілітації військових для нього важливе ще й тому, що чоловіку довелося й самому проходити лікування після служби. Святослав Ніколайчук у 2015-2016 роках тримав оборону на Луганщині — був зв’язківцем у 59 окремій мотопіхотній бригаді.
“Тоді були інші масштаби і державна реабілітаційна система справлялась. А зараз, на жаль, поранених набагато більше. Ми з однодумцями створили цей центр для того, щоб дати можливість бійцям мінімізувати цей біль, використовуючи максимально міжнародні сучасні технології. Як і традиційні, тобто різні тренажери, так і, зокрема, з віртуальною реальністю — те, що працює в інших країнах, таких як Ізраїль і США, які багато років у конфліктах”, — говорить співзасновник центру.
Для довідки:Офіційно в Україні не оприлюднюють даних щодо кількості людей з ампутаціями. Як пише The Wall Street Journal, за 17 місяців повномасштабної війни кінцівки втратили близько 50 тисяч українців. За даними Мінсоцполітики, щомісяця протезні підприємства в Україні виготовляють більш ніж 1400 протезів, завантажені на 100% не всі з них. Водночас в більших містах є черга. Зауважимо, йдеться про всіх, хто потребує протезів — не всі, хто замовляє протези, отримали інвалідність через війну.
Більшість людей з ампутаціями потребують лікування фантомного болю. У центрі Genesis їм допомагатимуть амбулаторно, проте у планах засновників центру вже є й відкриття стаціонарного відділення.
“Як пишуть наукові джерела, то у 60% людей з ампутаціями є прояви фантомного болю. І чим раніше почати реабілітацію — тим кращі результати лікування. Фантомний біль може посилюватися, але головне — він погіршує якість життя пацієнта. Протезувати можна лише тоді, коли больового синдрому немає. В нашому центрі ми плануємо зібрати всі інноваційні технології для лікування болю. На жаль, фармакологічна терапія не завжди адекватно працює. Потреба [в лікуванні] дуже велика. Ми говоримо не лише про фантомні болі (це один із компонентів больового синдрому), у нас є ще біль в куксі, біль після травми, є хронічний біль після ураження нерва, після мінно-вибухової травми”, — розповідає доктор медичних наук, лікар центру Дмитро Дмитрієв.
У Центрі реабілітації та лікування хронічного та фантомного болю Genesis працюватимуть 4 реабілітологи, 6 психологів і 2 травматологи. Вони проходили навчання у закордонних колег.
“Наша команда їздила навчатися у Польщу, Німеччину, Швецію, Словаччину. У США навчалися онлайн. Ми постійно навчаємося, тому що з’являються нові технології, нові методи лікування. Варто сказати, що може й не всі новітні технології запрацюють з нашими хлопцями і дівчатами. Треба дивитися”, — зауважує лікар.
Звертатися до центру зможуть як військові, так і цивільні. Платити за лікування не потрібно.
“Унікальність центру буде в мультидисциплінарному підході. Переважно в Україні є центри, які займаються винятково реабілітацією, існують центри, які лікують хронічний больовий синдром. Зможемо приймати орієнтовно 10 пацієнтів з фантомними болями на день”, — резюмує Дмитрієв.
Нагадаємо, нещодавно журналісти Вільного радіо побували у дитячій лікарні “Охматдит” та дізналися, як там відновлюються поранені через війну діти.