“Ясна річ, що війна і армія — це дуже великий ризик. І сказати, що навіть після ампутації, поранення я шкодую про свій вибір — ні”, — каже маріуполець Микита Маказан. Чоловік втратив ногу в боях біля Бахмута. Кілька місяців після цього він потерпав від фантомних болей в ампутованій кінцівці, а, подолавши їх, планує працювати у Центрі реабілітації та лікування хронічного і фантомного болю Genesis. Його відкриють на початку грудня на Вінниччині та хочуть зробити унікальним, впровадивши новітні методи лікування болю. Ми побували у медзакладі та дізналися, як він працюватиме.
У приміщенні реабілітаційного центру ще відчувається запах щойно завершеного ремонту. Невеликим коридором з білосніжними стінами рухаємось до однієї з кімнат. Невдовзі у ній прийматимуть перших пацієнтів. На стільці посеред кімнати, притримуючи милиці, сидить чоловік з великими карими очима. На його руках помітні ще не зовсім загоєні рубці, а біля лівої ноги гойдається пуста штанина.
Ми знайомимося. Чоловіка звати Микита Маказан. Він родом із Запоріжжя, але останні 5 років жив у Маріуполі. Каже: поїхав туди працювати і лишився, бо зустрів майбутню дружину. Коли почалася відкрита війна, подружжя опинилося у блокадному місті. Виїхати вдалося лише після трагедії драмтеатру.
Побачене у захопленому росіянами місті стало поштовхом до того, аби стати до лав ЗСУ, зауважує Микита.
“Дуже багато чого не розповіли про Маріуполь, тому що в перші дні там обрізали зв’язок. Багато чого приховано. Те, що там бачили люди і через що пройшли… Я просто не хотів, щоб ще якесь місто так страждало. Зрозумійте: ми ховали людей у парках, де мали б гуляти діти з мамами. Я вважаю, це неправильно. І, якщо не я, то хто? Довгий час мене не хотіли брати [у ЗСУ]. Три місяці тягали по лікарнях. І в січні [2023-го] мене забрали”, — говорить співрозмовник.
Микита служив у 77 окремій аеромобільній бригаді, що обороняла Бахмутський напрямок. Був сапером-розвідником. 10 червня 2023-го боєць зазнав серйозного поранення.
“Під Бахмутом було завдання дійти до точки і зробити свою роботу — допомогти хлопцям втримати відбиті позиції. Нас помітила військова розвідка Росії і запустила дрон. Почався сильний обстріл і з групи у нас двоє людей були важкі “трьохсоті”. А найближча точка евакуації — 9,5 км. Трапився неблагополучний провідник. [Це людина, якій] розвідка показує стежини [якими можна пройти] і він супроводжує [бійців]. Тому що ми працювали вночі. Евакуація була 9,5 годин”, — каже Маказан.
У цьому бою Микита Маказан втратив праву ногу — у нього висока ампутація.
“Я не засуджую нікого, але більшість людей бояться [служити], не хочуть чи ще щось. Ясна річ, що війна і армія — це дуже великий ризик. Я знав на який ризик я йду. І сказати, що навіть після ампутації, поранення я шкодую про свій вибір — ні”, — додає співрозмовник.
Спершу чоловіка прооперували у лікарні Мечникова в Дніпрі, а далі — відправили лікуватися у Вінницьку обласну клінічну лікарню імені Пирогова.
За деякий час після ампутації Микита почав відчувати у нозі фантомний біль. Каже: іноді було складно навіть просто встати з ліжка.
Для довідки:Фантомний біль — це біль, що виникає у кінцівці, якої вже немає. Після ампутації мозок деколи не може звикнути до того, що частина тіла тепер відсутня, і починає сигналізувати болем, що щось не так.
Впоратися з болем Микиті допомогли щоденні заняття з медиками. Зокрема, дієвим методом лікування для нього стало використання віртуальної реальності.
“Коли одягаєш окуляри, то оточуєш себе капсулою, грубо кажучи. Ти знаходишся в іншому світі. Мозок працює зовсім по-іншому. Раніше я не міг рухати пальцями так, як роблю це зараз. Там є спеціальна гра для моторики. У нозі був фантомний біль. На ногу виходить чіпляють датчик, який підключається там, де є м’язи. І рухаючи м’язами, тут ти граєш у гру. Сама ідея цього додатку — це повірити у те, що це продовження вашої ноги. Тобто коли рухаєш м’язами, то тут починає рухатися нога. Фантом зникає тоді, коли ви починаєте розминати м’язи”, — зазначає Маказан.
І додає: спершу звикнути до занять в окулярах віртуальної реальності було складно: заважали нудота і запаморочення.
“Треба звикнути. Мозок розуміє, що ти сидиш десь в одному місці, а бачить зовсім інше. Бувають періоди, коли ти себе погано почуваєш, болить рука чи нога, чи маєш поганий моральний стан. Лікарі завжди входили у положення, могли дати день-два для відпочинку. Заняття на VR — це 20-30 хвилин, фізрозминка — 30 хвилин. Тобто витратити кілька годин часу, щоб тобі стало краще, — я вважаю, це не так і важко”, — зауважує ветеран.
Аби відчути результат, необхідно пройти в середньому 15 занять в окулярах віртуальної реальності, додає лікар Дмитро Дмитрієв.
“Декому помагає після 10 занять, декому — після 20. Все залежить від пацієнта: як він орієнтований на роботу і наскільки довіряє лікарю”, — каже Дмитрієв.
Кілька днів тому Микиті Маказану встановили протез. Каже: поки що дещо дискомфортно — залізна нога трохи натирає. Утім ходьба з нею матиме максимально природній вигляд. Це можливо завдяки електронному коліну, що згинається.
“Найбільше мене мотивують дружина і дитина. А також розуміння, що крім тебе самого тобі ніхто не допоможе. Я можу досі їздити на машині з автоматичною коробкою передач. Я їздив з Вінниці до Запоріжжя. Тобто життя не закінчується”, — каже Микита.
Тепер ветеран працюватиме у будівлі, де ми з ним розмовляємо. За кілька тижнів тут запустять Центр реабілітації та лікування хронічного та фантомного болю Genesis. Микита буде фахівцем з використання віртуальної реальності під час лікування.
“Коли рівний — рівному, тобто ветеран — ветерану, то лікування краще сприймається. Ветерану легше довіритися. Це така справа, що це робота з болем, тут треба довіра, бо це не завжди комфортно. Але це треба пережити, щоб потім стало легше”, — розповідає співзасновник центру, ветеран АТО Святослав Ніколайчук.
Ідея створення такого центру виникла близько восьми місяців тому, додає Ніколайчук. За цей час вдалося знайти кошти на необхідне обладнання та ремонт у приміщенні. Зокрема, близько 2,5 млн грн для запуску центру його співзасновник отримав від Українського ветеранського фонду, ставши переможцем конкурсу “Варто: підтримка ветеранського бізнесу”. Ще частину витрат Вінницька міська рада закрила коштом місцевого бюджету.
“Для відкриття ми фінанси знайшли. Але виникає запитання: хто далі буде платити зарплату нашим медикам. Ми паралельно над цим працюємо, але медики вже сказали: перший час, навіть до пів року ми готові працювати безкоштовно, щоб це запустити. Ми запускаємо фандрейзинговий майданчик, де будь-яка людина може пожертвувати кошти саме на лікування ветерана або ветеранки”, — каже Святослав Ніколайчук.
За словами ветерана, питання якісної реабілітації військових для нього важливе ще й тому, що чоловіку довелося й самому проходити лікування після служби. Святослав Ніколайчук у 2015-2016 роках тримав оборону на Луганщині — був зв’язківцем у 59 окремій мотопіхотній бригаді.
“Тоді були інші масштаби і державна реабілітаційна система справлялась. А зараз, на жаль, поранених набагато більше. Ми з однодумцями створили цей центр для того, щоб дати можливість бійцям мінімізувати цей біль, використовуючи максимально міжнародні сучасні технології. Як і традиційні, тобто різні тренажери, так і, зокрема, з віртуальною реальністю — те, що працює в інших країнах, таких як Ізраїль і США, які багато років у конфліктах”, — говорить співзасновник центру.
Для довідки:Офіційно в Україні не оприлюднюють даних щодо кількості людей з ампутаціями. Як пише The Wall Street Journal, за 17 місяців повномасштабної війни кінцівки втратили близько 50 тисяч українців. За даними Мінсоцполітики, щомісяця протезні підприємства в Україні виготовляють більш ніж 1400 протезів, завантажені на 100% не всі з них. Водночас в більших містах є черга. Зауважимо, йдеться про всіх, хто потребує протезів — не всі, хто замовляє протези, отримали інвалідність через війну.
Більшість людей з ампутаціями потребують лікування фантомного болю. У центрі Genesis їм допомагатимуть амбулаторно, проте у планах засновників центру вже є й відкриття стаціонарного відділення.
“Як пишуть наукові джерела, то у 60% людей з ампутаціями є прояви фантомного болю. І чим раніше почати реабілітацію — тим кращі результати лікування. Фантомний біль може посилюватися, але головне — він погіршує якість життя пацієнта. Протезувати можна лише тоді, коли больового синдрому немає. В нашому центрі ми плануємо зібрати всі інноваційні технології для лікування болю. На жаль, фармакологічна терапія не завжди адекватно працює. Потреба [в лікуванні] дуже велика. Ми говоримо не лише про фантомні болі (це один із компонентів больового синдрому), у нас є ще біль в куксі, біль після травми, є хронічний біль після ураження нерва, після мінно-вибухової травми”, — розповідає доктор медичних наук, лікар центру Дмитро Дмитрієв.
У Центрі реабілітації та лікування хронічного та фантомного болю Genesis працюватимуть 4 реабілітологи, 6 психологів і 2 травматологи. Вони проходили навчання у закордонних колег.
“Наша команда їздила навчатися у Польщу, Німеччину, Швецію, Словаччину. У США навчалися онлайн. Ми постійно навчаємося, тому що з’являються нові технології, нові методи лікування. Варто сказати, що може й не всі новітні технології запрацюють з нашими хлопцями і дівчатами. Треба дивитися”, — зауважує лікар.
Звертатися до центру зможуть як військові, так і цивільні. Платити за лікування не потрібно.
“Унікальність центру буде в мультидисциплінарному підході. Переважно в Україні є центри, які займаються винятково реабілітацією, існують центри, які лікують хронічний больовий синдром. Зможемо приймати орієнтовно 10 пацієнтів з фантомними болями на день”, — резюмує Дмитрієв.
Нагадаємо, нещодавно журналісти Вільного радіо побували у дитячій лікарні “Охматдит” та дізналися, як там відновлюються поранені через війну діти.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
