Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — старший солдат Григорій Бєлов із Вугледара. Він працював на шахті, а у вільний час любив грати у футбол і готувати для друзів.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Про життя Григорія Бєлова розповіли на Платформі пам’яті “Меморіал” та на сторінці Донецької обласної державної адміністрації.
Григорій народився 8 березня 1984 року у Вугледарі. Там він закінчив місцеву школу №1, а потім вступив до Красногорівського професійно-технічного училища, де здобув фах шахтаря.
Чоловік працював прохідником на шахті “Південнодонбаська №1”, а у вільний час любив грати у футбол і готувати.
“Син був дуже доброю людиною, мав багато друзів, які любили й поважали його”, — розповідає мама Григорія Любов.
У січні 2020 року Григорій підписав контракт із ЗСУ та почав служити у 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономаха. Брав участь в Операції об’єднаних сил, здобув низку військових нагород і відзнак.
Побратимів Григорій також частував власноруч приготованими стравами. Для нього це було одним зі способів підтримати людей, з якими він разом служив.
Після початку повномасштабного вторгнення Григорій залишився на передовій та невдовзі зазнав поранення.
“Після поранення у квітні 2022 року одразу повернувся до служби, бо розумів, що на нього чекають побратими. Розумів, що може не повернутися, але так само розумів, що потрібно захищати свою країну і свою Батьківщину”, — згадує Любов.
7 вересня 2022 року Григорій Бєлов загинув у Бахмуті, обороняючи Донеччину від російських військових. Йому було 38 років.
Захисника поховали у Білогородці Бучанського району Київської області.
Окрім матері, в нього залишилися донька та сестри.
Вічна та світла пам’ять загиблому.