Щодня медики повідомляють, що пандемія все набирає обертів, і ніхто ніколи не знає, де може заразитися. Так вийшло і з журналістом Вільного радіо Олександром Червоненком. Він розповість про те, як відчув, що захворів, як проходило його лікування, та як можна вижити 3 тижні в повній самоізоляції.
Зазначимо, все, що вказано в матеріалі про лікування та протікання хвороби індивідуально для кожної людини. Описані способи лікування не замінять консультацію лікаря.
Далі розповідь Олександра Червоненка від першої особи.
Перші симптоми коронавірусу
Я побоювався, що можу захворіти, але думав, що роблю все необхідне: носив маску або респіратор, мив та обробляв антисептиком руки, уникав натовпів.
Але на початку листопада в мене різко підвищилася температура. Спочатку була 37,7°, коли лягав спати. Думав тоді “ну буває, посплю і завтра як “огірок” на роботу піду”. Але під ранок я прокинувся від сильного болю в голові. Поміряв температуру, а там вже 40,2°. Тоді подумав, що за 3 години до роботи потрібно якось збити температуру. Випив жарознижуючі, але за 3 години температура впала лише до 38,5°. На роботу ж звісно я не пішов. Жар тримався ще два дні, і згодом температура впала до 37°. Ще через кілька днів в мене з’явився кашель, а весь цей час ще й ломило все тіло. Сімейна лікарка, з якою ми спілкувалися в режимі онлайн виписала мені ліків проти температури, а також від кашлю.
Приватна лабораторія з ПЛР-тестом в Бахмуті поруч зі здоровими людьми
Родичі, які в цей момент також хворіли на COVID-19, телефоном сказали, що мої симптоми дуже схожі на їхні, і що мені варто здати ПЛР-тест. Тест вирішив здавати у приватній лабораторії. Але коли я туди зателефонував, то мені сказали, що краще прийти через 3-5 днів після прояви симптомів. Наче так результат буде більш ефективним. Також сказали, що перед ПЛР-тестом не можна за 6 годин пити, їсти, вживати медичні препарати для горла, а також чистити зуби, бо це може нашкодити для забору аналізу. Я прислухався до цих порад й пішов здавати тест у своєму районі.
На карті подивився, що лабораторія знаходиться в будівлі відділення дитячої лікарні Бахмутської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування Бахмутської міської ради. На вході у будівлю мені перевірили температуру дистанційним термометром, і на диво вона показала 35,3°, хоча перед виходом я її міряв, і вона була 37,5°. Медсестра підказала мені, що тестування проводять в кабінеті на першому поверсі біля реєстратури. Коли я туди підійшов, то там вже була черга з 5 людей. Я зайняв за ними місце і пішов подалі від усіх.
(Фото: Вільне радіо. Кабінет лабораторії ліворуч, реєстратура праворуч)
Найбільше мене здивувало те, що кабінет для діагностики ПЛР-тестувань знаходиться буквально біля реєстратури — близько 2-3 метрів від дверей до віконця реєстратора. А між ними сидять люди в черзі на ПЛР-тестування, ходять матусі та батьки зі своїми маленькими дітьми та навіть немовлям. Хтось записується у реєстратурі, хтось роздягає там дітей, адже поруч ще й гардероб. Найважливіше, що неможливо обійти цей кабінет приватної лабораторії. Тобто люди в будь-якому випадку мають проходити через тих, хто може хворіти на COVID-19 і стоїть у черзі. Деякі матусі взагалі тримаючи на руках своїх маленьких дітей заглядали в кабінет лабораторії, щоб щось спитати.
(Фото: Вільне радіо. Жінка з дитиною заглядає за двері лабораторії)
Лише через хвилин 20 у черзі з того ПЛР-кабінету вийшла медпрацівниця і попросила майже всіх вийти на вулицю. Залишитися 2 людини під кабінетом.
Коли прийшла моя черга і я зайшов до кабінету, то медпрацівниця попросила мене покласти 850 гривень їй на стіл і сісти на окреме ліжко. Оплатити карткою тут не можна. В цей час жінка вносила мої дані в базу. Після ПЛР-тесту я через всіх людей, які прийшли записатися на прийом до дитячого лікаря, проходив на вулицю.
“Особливо відчув корону, коли втратив нюх і стало важче дихати”
Після того, як здав ПЛР-тест мені дали папірець з посиланням на сайт, де я можу відстежувати результат свого тесту. Весь наступний день я оновлював сайт і чекав. Поки не з’явився напис “Результат готовий”. Коли завантажив сам документ і подивився то побачив, що написано “SARS-CoV-2 Виявлено”. Перше, що мені спало на думку, це “та де я міг заразитися?”. Тобто коли я контактував з людьми з COVID-19 — то все було добре, а виходить, що заразився не зрозуміло де. З оточення ніхто не захворів, тож це могло бути і в магазині, і в транспорті, й будь-де.
В цей же день я повідомив про свій статус свого сімейного лікаря. Вона ж одразу порадила мені спати на животі, більше лежати, робити дихальну гімнастику, їсти багато фруктів, пити гаряче маленькими ковтками, гуляти на вулиці, коли нікого немає, щоб дихати свіжим повітрям, провітрювати квартиру. Лікарка також призначила ліки проти сухого кашлю.
Моя дівчина, з якою ми живемо разом, також повідомила на роботі про те, що вона йде на самоізоляцію, бо я хворію. Але цікаво, що їй сказали “Через 10 днів виходь” наче за цей період коронавірус пропаде. Хоча ми знаємо від ВООЗ про щонайменше 14 днів інкубаційного періоду.
Через кілька днів після тесту я зрозумів, що я втратив нюх. Не відчуваю запахів ані кави, ані парфум. Ще через кілька днів перестав відчувати смаки. Спочатку це було якось незвично, а потім навіть сумно. Навіть спочатку не хотілося їсти. Десь за 5 днів смаки почали відчуватися, хоча і не так, як раніше.
Зрозумів, що пив не ті ліки
Весь час знаходження на самоізоляції кашель ставав все сильнішим. Крім того, з’явилась задишка, а вночі ставало тільки гірше. Я спробував записатися на комп’ютерну томографію або рентген, але в цей же момент мої родичі стояли в черзі на КТ вже 16 днів. Тоді я вирішив звернувся до військових медиків з 65-го військово-мобільного госпіталю у Часів Ярі. Там все вийшло швидше. У спеціальному наметі мене обстежили та взяли аналізи. Потім відправили на рентген у сусідній будівлі.
За 30 хвилин в мене на руках вже були результати рентгену й аналізу крові. Лікарка по поличках пояснила мені, чому в мене такі чи інші симптоми, та те, що безсоння — це через коронавірус. Вона також послухала мій кашель і вказала нові ліки. Адже виявилось, що в мене не сухий кашель, як зазвичай буває при коронавірусі, а мокрий. А старі ліки затримували мокроту в легенях.
Оскільки сімейна лікарка говорила зі мною тільки телефоном, то призначила препарат, через який мені не ставало краще.
З новими ліками я одразу відчув покращення: за кілька днів зникла задишка, а кашлю стало значно менше. Також став значно краще спати, а температури відтоді не було.
“Врятувала доставка, яка змінила стандартне мислення”
Ще коли починав хворіти та не знав точного діагнозу, зрозумів, що потрібно якось організувати харчування. На жаль, коли захворів, якраз закінчилася вдома їжа. Тож, спочатку нам допомагали родичі, які приїжджали до нас, і залишали нам їжу, ліки та інші речі під дверима.
Згодом зрозумів, що не хочеться ганяти родичів постійно, машини немає, а пішки ходити з пакунками далеко. Тоді ми вирішили замовити їжу через доставку. Тут доречним був і матеріал на Вільному радіо: Онлайн-життя в Бахмуті. Всі послуги, які вам потрібні, вже в смартфоні (Контакти). Ми обрали місцевий супермаркет. Ввечері перед сном відкрили на сайті асортимент і обрали все, що нам потрібно. В коментарі до замовлення вказали свою адресу, як нас знайти, і те, що ми хворіємо та не можемо зустріти кур’єра. Тому й оплачували одразу через сайт, а не при отриманні. Спочатку переживали: а що робити, якщо не буде якогось товару. Але вранці нам зателефонували і сказали, що немає йогурту, який ми хочемо, тож запропонували замінити або видалити його із замовлення, а гроші могли б повернути одразу на картку. Десь за 2 години вранці, після того, як ми прокинулися, до нас вже зателефонував кур’єр і сказав, що вже знає, що ми хворіємо, тож залишить пакунки під дверима, а нам лише потрібно буде через двері сказати йому код підтвердження замовлення. Коли підтвердили все, кур’єр побажав скорішого одужання і пішов. Тоді ж ми відкрили двері та забрали пакунки. Розбираючи речі ми побачили, що адміністрація супермаркету поклала нам фірмову листівку з побажаннями швидкого одужання. Її написали від руки, а також безкоштовно поклали одноразову медичну маску. Це було приємно і ми й надалі замовляли таку доставку. Так само ми зверталися і до різних кафе або ресторанів за замовленнями. Там також поставились до нашої ситуації із розумінням та спокійно залишали наші замовлення під дверима.
Серед переваг такої доставки ми виділили те, що це швидко, нам не потрібно йти кудись, щоб купити щось, весь асортимент є онлайні, і ти не контактуєш з людьми. А головне, в цей час, поки в магазині збирають наше замовлення і везуть до нас, ми можемо займатися своїми справами. Тож, ми вирішили, що і надалі будемо замовляти таку доставку додому.
Однак, виникли проблеми у нас із доставкою води. Всі служби доставки в місті працюють за принципом: віддаєш порожню пляшку, тобі дають повну пляшку. Також потрібно передавати гроші. Але через те, що ми не хотіли передавати пляшку, на якій може бути вірус, ми не замовляли воду. Але ж пити при COVID-19 потрібно багато. Тому час від часу ми просили приносити воду друзів, які купували її біля нашого будинку. За три тижні, поки ми хворіли, ми використали близько 140 літрів питної води на двох.
Ніхто не перевіряв тих, хто міг заразитися від нас
Як мені відомо, згідно з протоколом МОЗ коли в лабораторії підтвердили, що в мене є COVID-19, зі мною мали б сконтактувати медики, щоб провести епідемічне розслідування. Вони мали б дізнатись, де я б міг захворіти та з ким я спілкувався, щоб перевірити, чи немає в них COVID-19. Але навіть коли я отримав вже негативний результат ПЛР-тесту, до мене ніхто за весь час не зателефонував. Коли я запитав про це на брифінгу Донецької облдержадміністрації, то представник Департаменту охорони здоров’я пояснив, що, мабуть, лабораторія не встигла передати дані до сімейного лікаря та медиків, які займаються епідрозслідуванням. Але сімейна лікарка про мій статус знала вже на наступний день.
Наслідки хвороби COVID-19
Трохи більше, ніж через 2 тижні після того, як мені підтвердили COVID-19, я зробив повторний тест. На щастя, він показав, що я одужав. Відтоді минуло кілька днів, і на момент виходу матеріалу я ще зовсім не відчуваю запахів, смаки повертаються поступово, а також залишається кашель. Через кожні 500 метрів шляху по вулиці мені стає важко дихати. Але я все одно вважаю, що перехворів досить швидко і легко у порівнянні з іншими людьми.
Мені страшно за те, що деякі люди можуть переносити хворобу значно важче за мене, а хтось може навіть не оговтатися від неї. Наприклад, у моїх родичів хвороба протікала значно гірше.
Тепер, я радію коли виходжу на вулицю. Але попри те, що важко дихати пройшовши по кілька кілометрів вдень, я боюсь їздити на громадському транспорті. Там взагалі мало людей вдягають маски. Або закривають лише рот, хоча потрібно прикривати і ніс. В магазині я обходжу за кілька рядів людей, які стоять без масок або неправильно її вдягнули. Намагаюсь навіть не ставати на їхньому шляху. Я все частіше став робити зауваженням тим, хто на касі не дотримується соціальної дистанції, або взагалі стоїть без маски. А людям це не подобається.
Для висновку хочу сказати, що ніколи не знаєш, де можеш підчепити коронавірус. Поки немає вільного доступу до вакцини, то раджу більше берегти себе та своїх близьких. Якщо ви зможете перехворіти легше, не факт, що так вдасться вашим родичам або людям в черзі на касі супермаркету.
Читайте також: