Наприкінці вересня бахмутський зоомайданчик “Лада” евакуювався на Дніпропетровщину. Як перенесли переїзд 145 чотирилапих підопічних, наскільки тяжко було облаштуватися на новому місці, чого притулок потребує найбільше та яка ситуація з безхатніми тваринами в Бахмуті — розповіла в інтерв’ю Вільному радіо очільниця майданчика Марина Шажко.
Ми виїхали 28 вересня. Я звернулась до двох благодійних організацій, які займаються евакуацією: це британська Breaking The Chains та “Порятунок тварин Харків”. Плюс ще одна пара сімейна, вони займаються волонтерством у Києві. Вони нам також допомогли з евакуацією. Тож ми змогли одним днем вивезти усіх — на той момент у нас було 145 тварин.
До пункту призначення доїхали всі тварини. Зрозуміло, що вони дуже стресували, бо вони там (в Бахмуті, — ред.) були під обстрілами, потім ця дорога. Приїхали всі, але вже тут, на місці, в нас померли 5 собачок в різний час. Це були літні тварини: більш ніж 10 років, 12 років.
Ми шукали, аби було не дуже далеко, бо в нас багато тварин після перенесених черепно-мозкових травм, літних тварин знову ж. Ми хвилювалися, що далеку дорогу вони просто не витримають.
Крім того, у нас одна з волонтерок вивезла родину раніше, ще у липні. А нам потрібно було бути всім разом — адже ми розуміли, що за такою кількістю тварин ми маємо дбати тим колективом, який був.
Ми облаштувалися у селі Вільне, що у Новомосковському районі на колишній птахофермі. Територію ми орендуємо, це не безкоштовно — ми платимо 15 тисяч на місяць. Це дуже дорого, але інших варіантів ми не знайшли. Ми шукали, щоб це було безпечне місце та щоб там були аби хоч якісь комунікації. А з того, що нам пропонували безкоштовно, — там був просто ангар без нічого. Там не було ані свердловини, ані електрики. А тут хоча б є вода, є світло. Та на цьому, мабуть, і все. А вже тут ми все починали заново. Ми ще до евакуації збирали гроші на будівництво вольєрів, в які можна було б розподілити тварин. Так само писали у які тільки можна фонди та вивозили все у терміновому порядку. Адже розуміли, що залишатися в Бахмуті не можна.
Вивозили, коли в нас все було готово десь наполовину або навіть менше. Ми розселяли по 5-6 тварин у вольєр. Було важкувато, звісно. Зараз поступово, вже тут, це все доводимо до ладу. Але дуже важко, бо для зимових умов цей майданчик не пристосований.
Місцевих тварин ми не беремо. Тому що ми перевезли своїх та ще взяли приблизно 20 тварин, яких евакуювали з Бахмута. Ми постійно на зв’язку з харківськими волонтерами (“Порятунок тварин Харків”, — ред.) адже вони там зашиваються. Кого ми змогли, тих взяли сюди: хворих та стареньких тварин. Тож нині просто немає змоги брати когось ще.
Ми дуже багато там залишили. Просто душа розривається, але ми розуміли, що головне — врятувати тварин. Все інше на тлі цього меркне. Наприкінці 2021 року ми писали грант на будівництво вольєрів у Бахмуті. Ми все це закупили, спланували, але не встигли. Також у нас був запас круп, кормів — дуже багато всього.
Дещо нам вдалося вивезти. Ми орендували машину та вивезли, що змогли: корм, решітки, за допомогою яких ми змогли обладнати вольєри.
Дуже багато будматеріалів — майже всі — залишилися там. Після того, як виїхали, ми зверталися до чоловіка, який допомагав нам на майданчику, аби він перевіз ці будматеріали до себе у підвал. Але наступного дня, коли він приїхав, там вже не було нічого, все винесли. І будиночок модульний, який в нас там був, — там також вже був виламаний замок.
Там залишилась людина, його звуть Миколай Ткаченко. Він не є волонтером “Лади”. Просто цю людину ми знаємо дуже давно — він на благодійних засадах завжди допомагав нашому майданчику. Він також допомагав нам евакуюватися — і ми домовилися, що передаватимемо йому корм, а вже він роздаватиме його людям у Бахмуті. Буквально минулого тижня ми передали туди 1,5 тонни корму для котів та собак.
Зазвичай зв’язок у нас дуже поганий. Номер Миколая я не даю у соцмережах, бо це його особистий номер. Люди зв’язуються зі мною, а вже тоді я їх контактую з Миколаєм. Потім він надсилає фотозвіт, а я вже надсилаю його у фонд, який нам допоміг.
Так, ми вже змогли. Ще за три дні до нашого від’їзду нам підкинули собачку, вона була вагітна та народила 6 цуценят. Тож ми на новому місці ще не всіх, але трьох вже віддали до родин.
Ще одна собака, яка у нас жила в Бахмуті, їй вже роки чотири точно, теж знайшла домівку. Приїхала дівчина та її чоловік-військовий, і ця собака одразу залізла до їхньої машини. Вона сама їх обрала.
Але поки що ми активно не займалися прилаштуванням тварин — вони тільки почали відходити від стресу, який пережили.
Коли ми їхали, ми не забрали із собою будки. Через те, що на майданчик було декілька “прильотів”, вони сильно постраждали. А ті, що вціліли, просто не влізли б у машину. Тому перш ніж їхати, я завчасно писала у фонд Happy Paw — вони нам закупили 25 будок. Тож ми могли хоч кудись розсадити тварин, поки вольєри не були готові.
Потім у нас не було мисок — ми взяли тільки під воду. Тому кидали клич у місцевих групах. Люди з сусідніх сіл одразу відгукнулися та почали привозити нам миски.
А взагалі зараз потрібно все. По-перше, опалення. Лише нещодавно знову ж фонд Happy Paw закупив нам три булер’яни (пічки/котли, які опалюються дровами, — ред.) для опалення. Приміщення дуже холодні, вони не обігріваються, у вольєрах замерзає вода, яку ми наливаємо собакам.
Проблем зараз у нас дуже багато. Єдине, що в нас зараз закрито — це корм, дуже велика подяка благодійним фондам. Каші, як у Бахмуті, ми зараз не варимо, бо не маємо такої змоги. Зараз у нас всі тварини на сухому кормі, а хворі тварини — на м’якому.
В іншому нам потрібно все: потрібні дрова, потрібна солома. Нам допомогли, частину вже привезли, але витрати дуже великі. Також потрібні будівельні матеріали — частина приміщення у нас вже утеплена, а в іншій зовсім немає утеплення.
Також оренда приміщення: знайти щомісяця 15 тисяч гривень — це дуже важко.
Плюс у нас є охорона. В Бахмуті у нас були сторожі комунального підприємства, де ми розташовувалися. Ми з ними домовилися, вони наглядали за тваринами та ми були спокійні. Тут же це територія на виїзді з села, й залишати собак наодинці не можна. Тож ми знайшли трьох людей, які охороняють цю територію. Вони працюють “доба через дві”. На них трьох у нас виходить 10 тисяч гривень на місяць. Плюс робітники: ми також серед місцевих знайшли людей, які допомагають з прибиранням та годуванням. Це також певний заробітний фонд.
Тож зібрати на це все гроші дуже важко. На харчування можна зібрати, на медикаменти можна. А всі ці побутові потреби, зарплати — на це завжди оголошуємо збори.
Ми, звісно, мріємо повернутися у наше рідне місто. Ми укладали договір про оренду майданчика до квітня, але розуміємо, що повернутися нереально. Та ми не опускаємо руки, ми розуміємо, що маємо розвиватися.
Оскільки ми позиціонували себе як стерилізаційний майданчик, то ми й тут будемо займатися стерилізацією тварин. Ми вже знайшли контакти й зараз укладаємо договір із чеським фондом та з лікарем, який працював у Бахмуті. Багато евакуйованих тварин, яких ми забрали до себе, не стерилізовані. Плюс ми бачимо, що є велика проблема у селі — тут теж багато тварин, яких потрібно стерилізувати. Також у сусідніх містах це все лежить на плечах волонтерів. Тому ми цим починаємо активно займатися — до них вже цей лікар приїздив.
З наступного тижня розпочинаємо роботу зі стерилізації безхатніх тварин, тварин незаможних громадян та тварин літніх людей. Це буде абсолютно безкоштовно — ми даватимемо оголошення в групах.
Ви можете допомогти зоомайданчику “Лада” та перерахувати будь-яку суму на карту одного з українських банків або на Paypal:
Бахмутське товариство захисту тварин “Лада” регулярно звітує про витрати на своїй сторінці у Facebook. За роботою “Лади” можна слідкувати за цим посиланням.
Нагадаємо, наприкінці грудня з прифронтового Торецька, який регулярно обстрілюють росіяни, зоозахисникам вдалось евакуювати близько сотні собак і котів. Чотирилапих вивезли до притулків у Дніпрі.
Читайте також: