Для 7 жінок з Бахмута доба починається на 3 години раніше, ніж у решти людей. На метеорологічній станції, де вони працюють, можна побачити багато незвичного. Тут є і “грядки” термометрів, і майданчик, який нагадує палубу корабля. 16 вересня тут відзначають ювілей.
Одна з найстаріших метеостанцій в Україні сховалась у селищі Опитному на південній околиці Бахмута. Біля будівлі — ніби іграшковий майданчик для метеоспостережень. Він нагадує палубу човна: весь білий, з “мачтами” флюгерів, закріпленими тросами, та загадковими приладами. До них ведуть сходинки, немов на капітанський місток.
“Це анеморумбометр М-60, ним вимірюють напрямок та швидкість вітру. Ніхто туди не лазить, воно все у нас в комп’ютері показує”, — розповідає Вільному радіо начальниця Бахмутської метеостанції Галина Чеховська.
“А це ожеледно-паморозовий станок для вимірювання ожеледно-паморозових відкладень”, — показує на білі жердини технік-метеоролог Світлана Компанієць.
Простими словами фахівчиня пояснює: коли на ці штанги восени чи взимку щось налипає, треба зчистити 20 см снігу чи льоду та спостерігати чи з’явиться знову таке намерзання та як швидко. Разом із цим вимірюють і масу зчищеного льоду чи снігу.
Зупиняємося біля приладу, схожого на велику ромашку.
“А це — плювіограф Третьякова. Тут є зйомне відро, в нього потрапляють опади, і ми за допомогою опадомірного стакану вже у приміщенні за ціною поділки розраховуємо скільки міліметрів опадів випало”, — розповідає метеорологиня.
Також тут є термометри на поверхні грунту та закопані у “грядках” на різних глибинах (т.зв. “витяжні термометри”) — показники з них через датчики виводяться вже напряму в комп’ютер метеорологів.
Між цими “грядками” працівниці облаштували доріжки (і для точності вимірів, і для власної зручності спостережень). Просять пересуватися лише ними.
Одразу зазначають: самі тут прогнозів погоди не роблять. Натомість із залізною регулярністю (кожні 3 години в будь-який час доби, пору року чи погоду) збирають набір метеоданих, одразу шифрують їх та передають колегам у Маріупольський та столичний гідрометцентри. А звідти щоденно отримують готові прогнози погоди для нашої місцевості.
“Метеоролог фіксує фактичну погоду. Ми не займаймося передбаченням погоди”, — наголошує Світлана Компанієць.
“Ми проводимо спостереження за метеорологічними явищами у приземному шарі атмосфери”, — пояснює Галина Чеховська.
Це температура, вологість, атмосферний тиск, хмарність, видимість, кількість опадів, напрямок та швидкість вітру тощо. Всі ці виміри роблять у певний час. Взагалі, метеорологічна доба починається о 21:00.
“Наприклад температура повітря у будці вимірюється за 10 хвилин до 21:00, 00:00, 03:00, 06:00, 09:00 та 12:00. Атмосферний тиск — за 2 хвилини до цих годин. Напрямок та швидкість вітру — за 5 хвилин, видимість — за 15 хвилин”, — пояснює метеорологічні “ритуали” начальниця бахмутських спостерігачів за погодою.
Всі ці показники чергова фахівчиня записує ручкою у зошит, а потім кодує у комп’ютері та передає.
Це ж саме роблять одночасно на всіх метеостанціях країни та зарубіжжя, тобто бахмутські метеорологи — це частина цілої мережі глобальних спостережень.
Комп’ютерні програми зараз допомагають шифрувати дані за спеціальним міжнародним гідрометеорологічним кодом — там групи по 5 цифр, які нічого не скажуть звичайній людині.
Бахмутська метеостанція обслуговує всю північ Донеччини. Найближча аналогічна — у Покровську. Тут працюють всього 7 фахівців: 5 техніків-метеорологів, агрометеоролог та начальниця. Всі вони — жінки зі спеціальною гідрометеорологічною освітою. В Україні на метеорологів навчають 4 роки у Харківському та Херсонському метеорологічних технікумах.
“У нас працюють “фанати справи”, це рідкісна спеціальність, тому працюємо тут від юності й до пенсії: і по 30, і по 40-50 років”, — розповідає Галина Чеховська.
Сама вона очолює Бахмутську метеостанцію незмінно з 1986-го. Те, що колектив суто жіночий, одразу помітно по клумбах з квітами та охайній території площею у 25 соток. Серед чорнобривців ростуть і томати з гарбузами.
Все це господарство охороняє пес Черниш.
Та попри всю цю домашність та красу, метеорологічна станція підпорядковується ДСНС.
“Ми є структурним підрозділом Донецького центру з гідрометеорології, який підпорядковується Держслужбі з надзвичайних ситуацій. Ми ще проводимо спостереження і за стихійними та небезпечними явищами”, — розповідає очільниця метеостанції.
Та згадує останнє таке у червні. Тоді частина Донеччини опинилася під водою від рясних опадів.
“2 червня 2021-го в районі міста Бахмут спостерігався дуже сильний дощ, де за 12 годин випало 58,4 мм опадів. Початок цього стихійного гідрометеорологічного явища о 09:00, закінчення о 21:00”, — читає те червневе зведення начальниця бахмутської метеостанції.
Ті дощі затопили кілька будинків мешканців південної околиці міста. Вода просочувалася у комунальні люки та через покрівлі домів.
Також тут щодня о 9-й ранку вимірюють радіаційний фон на спеціальному столику на висоті 1 метр від рівня землі.
Фахівчині бахмутської метеостанції проводять агрометеорологічні дослідження у полях сільских господарств за договором.
“Договори з Бахмутською дослідною станцією розсадництва та садівництва, з ТОВ “Бахмут-Агро”, “Ілюс”. На їхніх полях ми ведемо фенологічні спостереження, визначаємо запаси вологи у метровому шарі (грунту, — ред.), проводимо снігомірні зйомки у зимовий період з визначенням запасу вологи у сніжному покрові і також за запитом видаємо необхідну інформацію. На дослідній станції садівництва спостерігаємо за їхніми садами, плодовими культурами (яблунею, грушею): визначаємо фази розвитку, фіксуємо які роботи проводяться в саду”, — розповідає очільниця бахмутських метеорологів.
Також на інформацію від бахмутських метеорологинь регулярно чекають комунальники.
“Бахмут-Енергія”, бахмутський водоканал (“Бахмут-вода”, — ред.), краматорський водоканал, Новокраматорський водоканал, Краматорська тепломережа, комунальне підприємство Бахмута”, — перелічує постійних клієнтів Галина Чеховська.
Наприклад, бахмутські тепловики беруть інформацію про температуру повітря: від неї залежить кількість та регуляція подачі тепла для опалення будівель. “Бахмут-воді” потрібні дані про кількість опадів. Краматорським тепловикам потрібна температура грунту на глибинах 120-140 см. Оскільки своєї метеостанції в Краматорську немає, вони користуються даними бахмутських метеорологів.
Метеорологічну станцію у Бахмуті заснували у вересні 1886-го: так вирішила міська дума. І відтоді тут спостерігають за погодою майже безперервно, при всіх кольорах влади та урядах. Змінилася лише назва станції — разом із назвою міста.
“У 1924-му, разом з перейменуванням міста на Артемівськ станцію перейменували на метеорологічну станцію “Артемівськ” 2-го розряду”, — розповідає начальниця станції.
Кажуть, було не до погоди лише за часів нацистської окупації.
“З жовтня 1941-го до вересня 1943-го станція не працювала. Але вже через 12 днів після визволення Артемівська, 17 вересня 1943-го, станція знову відновила свої спостереження”, — каже очільниця бахмутських метеорологинь Галина Чеховська.
А ще станція перебазувалася на більш зручне місце.
“З 1943 по 1975-й вона знаходилася в районі Північного залізничного вокзалу (нині станція Бахмут-2, — ред.) А з 1 травня 1975-го станція працює в мальовничому місці північного схилу Донецького кряжу — на території колишньої наукової сільськогосподарської дослідної станції у селищі Опитне”, — каже керівниця.
Метеорологічну службу вирішили перемістити ближче до артемівських селекціонерів та садівників, адже вони потребували щоденних погодних показників.
У 2014-му робота метеостанції знову була на межі.
“Наша метеостанція опинилася в зоні АТО, відділена від Донецького регіонального центру з гідрометеорології, з нерегулярним фінансуванням комунальних послуг. Взимку 2014-15-го ми залишились без електрики, опалення та води. Від артилерійських залпів здригався будинок метеостанції, коли розривалися снаряди на сусідній вулиці”, — згадує жінка.
Тоді бахмутські метеорологині не припинили цілодобові метеоспостереження. Але у 2015-му регіональний гідрометцентр перевели з Донецька до Маріуполя.
Найважливіше з “життя” метеостанції Галина Чеховська збирає в альбом. У ньому — фотографії та вирізки газетних статтей. Сама вона почала тут працювати у 1975 році.
“Я працюю вже з третім поколінням співробітників. Мені пощастило працювати з людьми, які проводили тут дослідження в роки Другої світової”, — каже жінка.
Читайте також: