На Донеччині Василь Стус прожив майже пів життя: 6 січня поетові та правозахиснику могло б виповнитися 86 (ФОТО)
Поет та прозаїк, перекладач, мислитель, правозахисник Василь Стус прожив на Донеччині майже половину зі свого короткого 47-річного життя. Він жив, навчався та працював у Сталіно (нинішньому Донецьку) та Горлівці, відпочивав у Святогірську. Якби його не закатував за непокору московсько-радянський окупаційний режим СРСР, 6 січня йому виповнилося б 86 років.
“Непримиренність до свавілля і незламність сили духу зробили Стусове ім’я знаковим для всіх дисидентів СРСР і абсолютним втіленням національної гідності. Упродовж тривалого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса повертається до читачів”, — каже директор музею Стуса у Рахнівці на Вінниччині Дмитро Омелянчук.
Видатний український поет Василь Стус народився у 1938 році на Вінниччині, але наступного року батьки перебралися у Сталіно, нинішній Донецьк. Там Василь закінчив школу та педінститут, опублікував свої перші вірші, працював на шахті та літературним редактором україномовної газети “Соціалістичний Донбас”.
У 1962-63 роках поет жив у Горлівці й викладав українську мову та літературу у місцевій школі № 23 — це було його перше місце роботи. Тут же він зустрів і своє перше кохання. Згодом Стус переїхав у столицю. За відкриті виступи проти радянської системи у 1972-му Стуса засудили на 5 років тюрми та 3 роки заслання у Мордовії та Магаданській області.
У 1980-му його засудили вдруге, і другого терміну ув’язнення поет не пережив: Василь Стус помер у таборовому карцері 4 вересня 1985 року, причина смерті донині достеменно невідома. У листопаді 1989 його рештки разом з прахом двох інших в’язнів перевезли у Київ та перепоховали на Байковому кладовищі.
Книгу про процес Василя Стуса та роль його адвоката Віктора Медведчука з копіями судових документів могли заборонити
Адвокатом, якого Василеві Стусу надала держава УРСР, став молодий юрист Віктор Медведчук. Зараз він відомий як проросійський політик, голова забороненої в Україні «Опозиційної платформи — За життя» та кум Володимира Путіна.
Декілька років тому український історик Вахтанг Кіпіані ретельно дослідив матеріали судової справи Василя Стуса з галузевого архіву СБУ. Результатом досліджень стала книга у майже 700 сторінок: автор навів документи у книзі у повному обсязі, без редагування.
Книгу презентували у травні 2019 року, а наприкінці серпня Віктор Медведчук подав позов до суду проти Вахтанга Кіпіані, а також видавництва та друкарні, причетні до видання книги. Позов Медведчука стосувався захисту його честі, гідності та ділової репутації. Він вимагав заборонити розповсюдження цієї книги “у будь-який спосіб на будь-якій території”.
Проте одіозний політик цей суд програв. Докладніше про претензії екс-адвоката Василя Стуса ми розповідали в матеріалі “Віктор Медведчук судиться з автором книги про суд над Стусом: що відомо?”
Процес Медведчука проти Кіпіані набув всеукраїнського розголосу: під загрозою можливого вилучення українці розкупили усі надруковані примірники книги.
Зі своєю книгою автор побував з презентаціями в багатьох регіонах України, в тому числі й у Бахмутському краєзнавчому музеї — за рік до повномасштабного вторгнення Росії.
Те, про що історик говорив бахмутянам, ми зібрали в матеріалі “Вахтанг Кіпіані в Бахмуті: що варто знати про лекцію автора книги “Справа Василя Стуса” (міні-цитатник)”.
Музеї на честь Василя Стуса 9-й рік на тимчасово окупованій території
У 2000-х у Горлівці донеччанин Олег Федоров власним коштом створив Донбаський історико-літературний музей Василя Стуса. У 2012-му музей за рішенням влади перемістили у Донецьк, у бібліотеку імені Крупської в центрі міста.
Але активісти вважали Горлівку другою малою батьківщиною Василя Стуса, тож вирішили створити ще один музей — в адмінкорпусі заводу “Еластомер” на околиці Горлівки. Його урочисто відкрили 15 жовтня 2013 року, просто перед початком Революції Гідності.
“Він називався “Василь Стус — жертва тоталітарного режиму”. Це була подія! Приїхав син поета, Дмитро Васильович Стус, були вчительки та школярі з тієї школи, де колись Василь Стус вчителював. І приїхала вчителька, яка пам’ятає молодого Стуса, яка працювала разом з поетом в тій школі. Була Лариса Єрмакова, літописець цього музею. Були письменники, журналісти, активісті, які гуртувалися навколо музею Стуса”, — розповідав Вільному радіо головний редактор українського часопису “Донеччина” Ігор Зоц.
В якому стані обидва музеї наразі невідомо. Більше про це дізнавайтесь в матеріалі “Відкрили просто перед Євромайданом”: в ОРДО залишилися 2 музеї Василя Стуса. Що з ними зараз”.
У цей самий день, але на 40 років раніше на Донеччині народився класик української літератури, поет Володимир Сосюра. Його дитинство та юність пройшли на Донбасі, у Сіверську, Званівці та Лисичанську. Про те чи знають люди про східне коріння поета, скільки в країні пам’ятників Сосюрі та що з музеями поета під час вторгнення, ми розповідаємо в матеріалі “Єдиний пам’ятник йому залишився у Лисичанську”. 125-років тому на Донеччині народився Володимир Сосюра”.
412Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
