Вже 10 років Курахівську адміністрацію очолює Роман Падун. До того він був заступником мера, а ще раніше працював на Курахівській ТЕС. Керувати Кураховим Падун почав уже після початку гібридної російської агресії та продовжує очолювати установу й у воєнний час. Що посадовець зробив за цей час на посаді та які претензії до нього є у місцевих — розповідаємо детальніше. Вільне радіо зібрало досьє начальника Курахівської МВА.
Для підготовки цього досьє наші журналісти проаналізували відкриті дані (реєстри власності, декларації, сторінки у соцмережах, публікації у ЗМІ тощо), отримали документи від Курахівської військової адміністрації, поспілкувалися з активістами з громади, де працює посадовець, а також із ним самим. Якщо ви вважаєте, що в матеріалі бракує інформації, якою ви готові поділитися із Вільним радіо, напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook.Цей матеріал створений для рубрики “Досьє” на Вільному радіо. Ми поступово публікуватимемо біографії посадовців та інших людей, які працюють для Донеччини та отримують зарплати з бюджетів різних рівнів (наприклад, судді, прокурори, народні депутати).
Роман Олексійович Падун народився 27 січня 1974 року у Кураховому. Має вищу освіту. У 1992 — 1994 роках ніс строкову службу в ЗСУ. Після цього рік працював стрільцем відділу Державної служби охорони при Мар’їнському райвідділі МВС України в Донецькій області.
З 1995 по листопад 2010 року Роман Падун працював на Курахівській ТЕС. Пройшов трудовий шлях від слюсаря з ремонту обладнання котельних і пилепідготовчих цехів 4 розряду до старшого майстра виробничої дільниці першої групи ділянки капітальних ремонтів, реконструкції і модернізації котельного обладнання ремонтно-котельного цеху.
У листопаді 2010 року став заступником міського голови з питань інвестиційної політики та фінансової діяльності Курахівської міської ради.
У листопаді 2015 року виграв місцеві вибори як самовисуванець та очолив Курахівську міськраду. Вдруге став кандидатом у 2020 році. Напередодні виборів представники громадянської мережі “Опора” писали на Падуна заяву в поліцію через агітаційні плакати на стовпах і зупинках у Новоселидовому, бо ці місця не призначалися для реклами. А в міськраді тоді відповіли, що інших місць для плакатів у селі немає.
На других виборах, які проходили у жовтні 2020 року, Падун теж здобув перемогу як мер-самовисуванець. У передвиборчій програмі обіцяв займатися благоустроєм громади, ремонтом стадіонів, шкіл, дитсадків, ФАПів та амбулаторій, організувати транспорт до віддалених сіл громади, відкрити там комунальні торговельні точки.
“Я завжди готовий до компромісу на благо міста та громади. Нова програма відштовхується від тієї, яку презентував у 2015 році. Програма мала назву “План реальних дій”. Ми прозвітували, що ми її виконали, а подекуди й перевиконали. Програма на наступні п’ять років також реалістична. Акцент у ній ми робимо вже на медицину та освіту. Я чотири роки домагався повернення до комунальної власності стадіону “Енергетик”. За ці п’ять років дуже хочу, щоб він повернув минулу славу.
Це амбітний проєкт, а також проєкт резервного водопостачання міста. Таких дорогих проєктів без допомоги держави ми не зможемо реалізувати. Хочеться допомогти школам, яких реформа не торкнулася. Як мінімум необхідно упорядкувати санвузли та харчоблоки у закладах освіти, оновити матеріально-технічне забезпечення”, — говорив тоді Роман Падун.
З 4 липня 2022 року Романа Падуна призначили начальником Курахівської міської військової адміністрації (на підставі статті 1 Указу Президента України від 04 липня 2022 року №469/2022 “Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області”).
До відкритої війни нарікання щодо роботи Романа Падуна у містян були типові — наприклад, у 2019 році члени садового товариства під керівництвом конкурента Падуна на виборах Володимира Мороза вимагали в адміністрації пришвидшити процес приватизації земельних ділянок.
Тепер, після евакуації з міста жителі Курахового нарікають, що не в усіх регіонах можуть отримати гуманітарну допомогу від громади. Для евакуйованих жителів адміністрація відкрила гуманітарний хаб на Дніпропетровщині. Під звітом Романа Падуна в соцмережах про надану там допомогу переселенці з Курахівської громади зазначають, що такі хаби є не в усіх регіонах України.
“А хто в іншій області, можна допомогу?”
“Невже так важко домовитись з м.Запоріжжя? Воно ж так близько до Дніпра. Скільки вже чекаємо, а віз і нині не зрушив з місця. Час дуже швидко плине, а питання не вирішується. До речі, мешканців Курахового теж багато живе в Запоріжжі, і вони також потребують підтримки та допомоги громади. Ми радіємо за всіх наших земляків, що отримують допомогу, але хочеться, щоб і решта людей не залишилася поза увагою громади. Сподіваємось, що ми всі дочекаємось вашої допомоги найближчим часом, в яких би куточках країни не проживали на цей час”.
“Що за знущання над людьми в інших областях, коли будуть видавати допомогу сім’ям з дітьми… Ми з Курахівської громади і перебуваємо в Житомирської області, і коли будуть видавати допомогу?” — пишуть курахівці.
У відповідь Роман Падун зазначає, що відкриття центрів підтримки переселенців в інших областях поки на етапі перемовин.
У 2014 році, будучи заступником тодішнього мера Курахового Сергія Сажка, Роман Падун разом з ним вів перемовини з ініціативною групою, яка виступала за проведення в місті “референдуму” щодо т.зв. “ДНР”. Тоді посадовці сказали, що знімати український прапор з адмінбудівель не треба, бо “це означатиме, що у місті немає влади”, та запропонували обрати “народного мера”.
Сергій Сажко — міський голова Курахового у 2010-2014 роках. Був нардепом ВРУ 8 скликання, членом Комітету ВРУ з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильскої катастрофи, головою підкомітету з питань цивільного захисту населення, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій. Після був заступником голови Покровської райради, очолював добровольче формування Курахівської громади. Зараз працює начальником Шахівської сільської ВА на Донеччині.
І Падун, і Сажко до посад в адміністрації працювали на Курахівській ТЕС.
“Наприклад, всі, хто “рулив” у Кураховому, так чи інакше виходили с ТЕС. Це єдине містоутворювальне підприємство. Роман Падун — людина Сергія Сажка. Сажко — старий “регіонал” (член “Партії регіонів”, — ред.). Він давав вказівки, а Падун виконував. Претензії [у мене] не до нього (Падуна, — ред.) особисто, претензії до системи. Так склалось в усій Донецькій області… “Регіонали” з усіма могли “порєшать”. У Кураховому був прекрасний парк. Але навіть на недобудований витратили мільйони гривень. Це ж не просто так. З Кириленком (Павло Кириленко — голова Донецької ОДА у 2019-2023 роках, — ред.) “рєшалі”, — розповів Вільному радіо місцевий журналіст та блогер на правах анонімності.
“Падун створив ДФТГ-шку (добровольче формування територіальної оборони) місцеву, яка “кошмаріла” волонтерів і до останнього не пускала військових на [Курахівську] ТЕС”, — додає співрозмовник, коментуючи недоліки у роботі голови громади.
Вільне радіо звернулося до Романа Падуна з проханням прокоментувати ці претензії. “Це брехня”, — лаконічно зазначив посадовець.
Водночас інші містяни хвалять роботу Падуна.
“До повномасштабного вторгнення мала до нього виключно позитивне ставлення, а зараз важко коментувати, адже з лютого 2022 року я не живу на Донеччині”, — розповіла Вільному радіо одна з жительок Курахового.
Сам Роман Падун у коментарі Вільному радіо серед своїх основних здобутків на посаді називає покращення в громаді у галузях медицини, спорту, освіти та благоустрою.
За його каденції у громаді відкрили ЦНАП, Центр надання соціальних послуг, Центр соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства. У Курахівській міській лікарні відремонтували інфекційне відділення та подвір’я, придбали кисневий генератор, рентген-систему, апарат КТ. Ремонтували дороги, школи, дитсадки, будинки культури, облаштовували місця відпочинку, спортивні та дитячі майданчики. Після реконструкції у місцевому парку “Ювілейний” відкрили новий фонтан, скейт-парк та капличку.
Бюджетним коштом придбали будинок, квартиру та автомобіль для багатодітних родин і сиріт, а також шкільний автобус. Додатково до початку відкритої війни у громаді реконструювали застаріле житло.
“Але з 24 лютого 2022 року фінансування більшості програм розвитку громади призупинено, майже всі заходи та їх фінансування були спрямовані на гуманітарну підтримку населення, евакуацію та цивільний захист, а також оборону. Протягом 2022-2024 року здійснювалась щоденна евакуація цивільного населення громади — всього 38340 осіб.
Значні зусилля військової адміністрації та комунальних підприємств були спрямовані на підтримку військових, облаштування оборонних об’єктів, ліквідацію ворожих обстрілів та підтримку об’єктів критичної інфраструктури громади”, — розповів Роман Падун у коментарі Вільному радіо про свої досягнення на посаді.
Якщо вам є що розповісти (зокрема, й про посадовців, чиїх досьє поки немає на нашому сайті) — зверніться до команди Вільного радіо у Telegram, Instagram чи Facebook. Можливо, саме ваша думка зробить досьє об’єктивнішим та допоможе нам у роботі над текстами.У текстах для рубрики “Досьє” ми беремо до уваги оцінку роботи очільників громад від місцевих жителів та від самих посадовців. Наша мета — зібрати різносторонні думки, якщо такі є.
Згодом саме за оборонні закупівлі Падун опиниться у центрі скандалу. У жовтні 2024 року Романа Падуна звинуватили у розкраданні та привласненні майна. Він нібито закупив безпілотники для військових за завищеною ціною на початку відкритої війни. Справу розглядали у Мар’їнському райсуді, який 3 лютого 2025 року змінив підсудність через активні бої в місті. Зараз усі справи установи розглядають в Апостолівському райсуді Дніпропетровської області.
Сам Роман Падун Вільному радіо пояснив, що складу злочину у своїх діях не бачить. Тоді у 2022 році з проханням допомогти з оснащенням до Курахівської міськради звернулись військові. Міськрада ж своєю чергою — до фірми-посередника.
“Ми як міська рада на той час мали право здійснювати закупівлі лише у межах чинного законодавства, адже комплекс [безпілотників] вважався озброєнням. Також на той момент ще закупівля дронів не була така масова, і знайти виробників було майже неможливо, велика кількість підприємств та підприємців у середині 2022 року евакуювались на захід країни та за кордон. Ми знайшли фірму, через яку можна було купити дрони. Загальна сума була 2,4 млн грн, туди входило як постачання безпілотних систем, так і навчання військових ними керувати. Безпілотники одразу забрали військові, тому що це було необхідно швидко, ситуація на той час була критична, адже майже всі пам’ятають механізовані штурми ворогом того напрямку”, — пояснив Падун.
Як повідомили у Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Східного регіону у відповідь на запит Вільного радіо, у справі крім очільника Курахівської МВА є другий підозрюваний — директор підприємства, яке придбало устаткування у виробника і продало міськраді Курахового.
“Тепер Спеціалізована прокуратура у військовій сфері закидає, що ми придбали дорогі безпілотники не у тієї фірми. Що в тих умовах ми мали б проводити тендер, чекати місяць тощо. На жаль, враження про перебіг війни у тих, хто тут, і тих, хто далеко від лінії фронту, різне”,— сказав Роман Падун.
До того, у грудні 2022 року, Падун вже отримував критику за закупівлі для військових. Тоді Курахівська ВА закупила айфонів на майже мільйон гривень для військовослужбовців. Такі закупівлі викликали бурхливе обговорення в соцмережах.
На закиди у розтраті коштів Роман Падун відповів, що, цитуємо, “диванні війська” продовжують шукати “зраду”.
“Вам нічим зайнятись? Дуже кортить зібрати максимум лайків та дешеву популярність навкруги Айфонів, закуплених для наших захисників в якості нагороди за знищену техніку противника?” — написав Роман Падун на своїй сторінці в фейсбуці.
Очільник міської ВА додав, що “сума, витрачена на придбання цих телефонів, значно менша за вартість знищеної ворожої техніки та можливі пошкодження нашої інфраструктури”. А ці айфони начебто придбали за зверненням ЗСУ, і вони стануть у пригоді військовим “для більш ефективного використання квадрокоптерів в аеророзвідці”.
До листопада 2024-го Роман Падун залишався в Кураховому. Наприклад, ось що він розповідав Вільному радіо про ситуацію в громаді у жовтні (тоді Курахове від лінії фронту відділяли 3 кілометри):
“У громаді у більшій частині відсутній зв’язок і електропостачання. І ми вже не в змозі доставляти туди гуманітарну допомогу. Курахове теж дуже наближене до лінії активних бойових дій. Тут вже не працюють великі підприємства, закриті практично всі крамниці. Евакуйована лікарня, ми вивезли обладнання і займаємось релокацією.
Електропостачання в половині міста вже відсутнє і немає можливості відновити його. Люди заряджають телефони у “пунктах незламності”. Ще по місту Курахове ми розвозимо питну воду, гуманітарна допомога вже не видається”, — розповідав тоді посадовець журналісту Вільного радіо.
Через різке погіршення безпекової ситуації на території Курахівської громади посадовець виїхав з міста, і військова адміністрація продовжила роботу в евакуації.
За 2023 рік посадовець заробив 1,2 млн грн. Це дані з урахуванням суми податків. “На руки” посадовець отримав менше після вирахування ПДФО та військового збору. А у 2024-му Падуну виплатили 1 734 488 грн (сума враховує надбавку за високі досягнення у праці, матеріальну допомогу на оздоровлення, премію до ювілею та інші премії).
Згідно з декларацією Романа Падуна за 2023 рік, він прописаний в селі Дальньому Курахівської громади. У селі Щуровому посадовець має у власності нерухомість, яка в документах зазначена як “будинок завгоспу”. Її він придбав за 20 тис. грн у січні 2022 року.
Також у Щуровому разом з дружиною посадовець орендує в Лиманської міської ради дві земельні ділянки: кожна по 750 квадратних метрів.
Житловий будинок чи квартиру — в оренді чи власності — Роман Падун не декларує. Також, згідно з декларацією, в посадовця та його дружини немає й автомобіля.
Дружина очільника Курахівської ВА — Падун Наталя Дмитрівна. У 2015-2017 роках вона працювала в ТОВ “Жилком-сервіс”, а у 2017-2019 та 2023 роках — у КП “Міська служба єдиного замовника” Курахівської міської ради.
З 2016 року Наталя має ФОП з профілем “Діяльність туристичних агентств”. Підприємництво зареєстроване у селі Дальньому, де прописаний чоловік Наталі. Дохід від цієї діяльності з 2016 по 2021 рік склав понад 2,5 мільйона гривень. Але з початку відкритої війни бізнес зупинився — зареєстрованих доходів від нього немає.
Також з 2021 року жінка має у власності будинок та земельну ділянку “для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення” у курортному Щуровому на Донеччині.
У посадовця є двоє дорослих дітей. Роман Падун-молодший закінчив Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Донька Анастасія у 2015 році працювала в КП “Міська служба єдиного замовника”, як і її мати, та Управлінні справами апарату Верховної Ради України. У своїх соцмережах Анастасія зазначає, що заміжня та з 2016 року живе у Берліні. Вона публікує фото з акцій на підтримку України у Німеччині: перші її пости з демонстрацій з українськими прапорами та плакатами “Stop Putin, Stop War” датовані 2016 роком.
У 2017 році в Кураховому тендери на 2 млн грн виграв підприємець Дмитро Левченко, який був зареєстрований у квартирі Романа Падуна.
Левченко розробляв проєктну документацію на реконструкцію житлових кварталів і двох дитсадочків у Кураховому.
У коментарі “Радіо Свобода” Падун (на той момент міський голова Курахового) розповідав, що не вважає конфліктом інтересів те, що тендер виграв прописаний у його квартирі підприємець. За словами Падуна, свою адресу він надав Левченку як переселенцю для тимчасової реєстрації, коли той переїхав до Курахового.
“В 2014 році людина виїжджала з тимчасово захопленої території і отримав тимчасову реєстрацію тут. Перереєстрував підприємство з тієї території сюди. Зараз він не проживає та не прописаний тут”, — сказав Падун, уточнивши, що Дмитро Левченко не є йому ані родичем, ані другом. Згідно аналітичної системи “Youcontrol”, Левченко закрив ФОП у 2021 році.