Підтримайте Вільне Радіо
Металург, представник династії надазовських греків. Він очолював прифронтову громаду ще до початку повномасштабного вторгнення. Вільне Радіо зібрало досьє на начальника Сартанської ВА Олександра Куркчи та розповідає, що відомо про посадовця.
Для підготовки цього досьє наші журналісти проаналізували відкриті дані (реєстри власності, декларації, сторінки у соцмережах, публікації у медіа тощо), отримали документи від Сартанської військової адміністрації, поспілкувалися з посадовцями. Якщо ви вважаєте, що в матеріалі бракує інформації, якою ви готові поділитися із Вільним Радіо, напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook.Цей матеріал створений для рубрики “Досьє” на Вільному Радіо. Ми поступово публікуємо біографії посадовців та інших людей, які працюють для Донеччини та отримують зарплати з бюджетів різних рівнів (наприклад, судді, прокурори, народні депутати).
Олександр Костянтинович Куркчи народився 7 жовтня 1977 році у селищі Сартана. Закінчив Приазовський державний технічний університет за спеціальністю “Металургія чорних металів”. Працював на маріупольському меткомбінаті імені Ілліча, де пройшов шлях від слюсаря до начальника дільниці.
Після прийшов у місцеве самоврядування — на позачергових виборах у 2016 році Олександра Куркчи обрали селищним головою Сартани. Він змінив на посаді Степана Махсму, який обійняв посаду секретаря Маріупольської міської ради.
У 2021 році розпорядженням тодішнього голови ОДА Павла Кириленка, Олександра Куркчи призначили головою Сартанської ВЦА. До неї увійшли Сартанська, Талаківська, Лебединська, Павлопільська, Чермалицька селищні ради та Комінтернівська і Широкинська ВЦА.
У 2021 році Куркчи був відзначений подякою прем’єр-міністра України.
У квітні 2025 року указом президента створили Сартанську селищну військову адміністрацію. Олександр Куркчи очолив новостворений орган.
Сартана — селище компактного проживання греків Надазов’я. Станом на 1 січня 2022 року в громаді проживало 20 736 людей. Територія Сартанської територіальної громади окупована з 2022 року. Адміністрація громади перебуває в евакуації. Наразі Сартанська селищна військова адміністрація працює у Дніпрі.
Очільником Сартанської ВЦА у 2021 році Олександра Куркчи призначили на основі його заяви, за узгодженням зі штабом ООС. У жовтні 2020 року у Сартані, як і у низці інших прифронтових громад, скасували вибори через безпекову ситуацію.
“Ситуація тоді [у 2016 році, коли його обрали селищним головою на виборах] була набагато критичніша, ніж зараз. Однак, люди прийшли на вибори, віддали свій голос”, — казав Олександр Куркчи у вересні 2020 року.
У 2020 році ЦВК скасувала вибори у низці громад Донецької та Луганської областей. До переліку громад, де не було виборів, увійшли 10 сільських, селищних, міських територіальних громад Бахмутського, Волноваського, Маріупольського та Покровського районів Донецької області та 8 громад Сєвєродонецького та Щастинського районів Луганської області.
Куркчи критикував рішення ЦВК про скасування виборів: те, що люди не можуть проголосувати, посадовець називав порушенням конституційних прав.
“Розумієте, теперішні вибори мали стати логічним завершенням реформи децентралізації. Ми вже створили ОТГ, куди увійшли Сартанська і Талаківська селищна ради, а також громади Павлополя, Чермалика, Лебединського, Комінтерново та Широкиного. Зараз в кожному з цих населених пунктів діють свої селищні ради. На виборах ми мали обрати голову ОТГ і раду ОТГ”, — розповідав посадовець місцевому виданню “0629”.
До початку повномасштабного вторгнення Сартанська громада була єдиною в Маріупольському районі, всі населені пункти якої перебували на лінії розмежування.
Олександр Куркчи очолив Сартану, коли українські війська вже відсунули лінію фронту від населених пунктів громади. Одним з ключових завдань посадовця було відновлення інфраструктури громади та її повернення до мирного життя.
У лютому 2015 року в ході Павлопіль-Широкинської наступальної операції сили АТО звільнили Широкине, Бердянське, Лебединське, Комінтернове, Павлопіль. Лінію фронту, що проходила фактично по околицях Маріуполя, посунули на 20 км.
Після відсунення лінії фронту у 2015 році внаслідок Павлопіль-Широкинської операції, місцеві жителі почали повертатися до своїх домівок. Тоді стояло питання забезпечення роботою жителів Бердянського, Широкиного, Сопиного, більшість з яких до російської агресії заробляли рибальством.
“Щоб розв’язати це питання, необхідно пройти низку погоджень, в тому числі зі штабом ООС щодо безпеки рибалок. Акваторія в районі села замінована; Бердянське розташоване, що називається, на лінії розмежування; згідно зі вчорашнім зведенням [інтерв’ю опубліковано 16 квітня 2021], два снаряди розірвалися в безпосередній до нього близькості. На жаль, останнім часом кількість обстрілів почастішала. Вони не зачіпають населені пункти, військові дії ведуться за їхніми межами, і сьогоднішню ситуацію не можна порівняти з трагічними подіями 2014-2015 років”, — розповідав Олександр Куркчи в інтерв’ю газеті “Приазовський робочий” у 2021 році.
Також тоді, наприклад, до звільнених сіл не ходив транспорт, поля перед засіванням потрібно було розміновувати, у Лебединському — не працювали школа та дитсадок, до Бердянського не їздила “швидка”.
“Ми провели зустріч з перевізниками: маршрут №67 поки доходить тільки до Сопиного, його необхідно продовжити до межі Бердянського, і забезпечити хоча б чотири рейси на день. Зрозуміло, що автобуси будуть дотаційними, але Сартанська ВЦА готова дотувати перевізників, щоб жителі Бердянського мали можливість дістатися на роботу до Маріуполя і назад”, — розповідав Куркчи у 2021 році.
Під час російської агресії Сартана залишалася без водопостачання через обстріли. В Орловському разом з благодійниками пробурили свердловину, організовували підвіз питної води, приїзд продовольчої крамниці — після боїв там не було водопостачання та завозу продуктів.
Також у Сартанській громаді стояла задача відновлення будинків, пошкоджених внаслідок обстрілів.
“Акцент робиться на відновлення дахів. Крім цього, з урахуванням фінансових можливостей Сартанської ВЦА будемо намагатися допомогти жителям і в ремонті інших конструктивів будинків”, — коментував посадовець.
До повномасштабного вторгнення та децентралізації (коли Сартана входила до складу Маріуполя) пошкоджені обстрілами будинки відновлювали коштом маріупольського міського бюджету, Фонду розвитку Маріуполя та міжнародних донорів. Тоді Куркчи пояснював, що держава не надавала сартанцям компенсації за пошкоджене чи зруйноване майно.
“Було багато звернень від родин жителів селища на надання матеріальної допомоги. На мою адресу, на адресу міського голови Маріуполя (Вадима Бойченка — ред.). Ми своєю чергою зверталися до прем’єр-міністра, в Міністерство регіонального розвитку, Міністерство соціальної політики. Але нам відповідають, що немає механізму проведення виплат, немає законодавчої бази”, — розповідав Куркчи виданню “Фокус” у 2017 році.
Коли Сартана у рамках реформи децентралізації вийшла зі складу Маріуполя, бюджет громади збільшився у п’ять разів, у 2021 становив близько 150 млн грн, 40 млн з яких — бюджет розвитку.
“Бюджет, який ми маємо у своєму розпорядженні, дозволяє це зробити поетапно. Цього року в кожному з населених пунктів громади ми запланували відремонтувати хоча б одну дорогу, щоб люди предметно відчули зміни на краще. А це важливо: ви пам’ятаєте, як в Сартані після пережитих семи обстрілів селища громада не опустила руки, відновлювала будинки, будувала дороги, упорядкувала парки — і, завдяки цій роботі, переступила через депресію, повернувшись до повноцінного мирного життя”, — розповідав посадовець.
За каденції Олександра Куркчи у Сартані ремонтували дороги, замінювали вуличне освітлення, планували встановлювати сміттєві контейнери на вулицях селища, відкрили молодіжний центр “Cherdak” у ПК ім. Тамари Каци, облаштували зону відпочинку.
“Ми вклали в неї близько 3 млн грн. Тут є навіть безбар’єрний дитячий майданчик. Спочатку на ньому було кілька елементів, але щільно співпрацюючи з програмою ПРООН, ми реалізували проєкт — уклали м’яку плитку, встановили елементи для дітей з особливими потребами”, — розповідав посадовець.
Сартана разом з Маріуполем долучались до культурних подій: у місцевому ДК проводили фестивалі, а до селища возили екскурсії з маріупольського туристичного центру.
“Олександр Куркчи — грамотний керівник, він пройшов кар’єрний шлях на заводі від простого робітника до майстра. І мав досвід. Ще в школі був активним, відповідальним, наполегливим. Керівництво Сартанською громадою мало виклики ще до початку повномасштабного вторгнення. Вона була прифронтовою, з початку російської агресії лінія фронту підійшла до Комінтерново, Пікузів, Павлополя. Сартана теж потрапляла під обстріли”, — розповів Вільному Радіо Степан Махсма, який очолював селище до Куркчи.
Знову під російськими обстрілами Сартана опинилась у перший день повномасштабного вторгнення. 27 лютого сартанців евакуйовували до Маріуполя. А селище було окуповане разом з Маріуполем та іншими громадами півдня Донеччини.
Зараз Сартанська ВА працює в евакуації у Дніпрі. Серед роботи Олександра Куркчи, як і інших очільників військових адміністрацій — підтримка переселенців з громади.
У 2025 році в бюджеті Сартанської селищної військової адміністрації заклали на підтримку переселенців з громади понад 27 мільйонів гривень (30% усього бюджету громади). Отримати гуманітарну допомогу та соціальні послуги вони можуть у центрах “ЯМаріуполь”.
Також дистанційно працюють заклади освіти Сартанської громади — Сартанський ліцей ім. Бойка та Школа мистецтв.
В евакуації переселенці з Сартани намагаються гуртуватись, у 2024 році брали участь в організованому Федерацією грецьких товариств святі Панаїр — такому, як проводили у Надазов’ї.
“Російська пропаганда намагається показати, що всі греки залишилися в окупації, що всі українці грецького походження підтримали Росію. Але я кажу — це не так. Ми виїхали, ми залишили свої домівки, тому що любимо свою Україну. Ми об’єдналися, ми зберігаємо наші традиції, ми працюємо задля того, щоб ставати сильнішими. Ось чому так важливо те, що ми зібралися у Києві на наш Панаїр”, — казав тоді голова Сартанської ВА Олександр Куркчі.
Олександр Куркчи одружений з Маргаритою Куркчи. Подружжя виховує доньку Руслану та сина Кирила. Руслана Куркчи вивчає психологію у Маріупольському державному університеті.
Батько посадовця Костянтин Семенович Куркчи — почесний громадянин селищ Сартана та Старий Крим, заслужений металург України, був заступником голови Федерації грецьких товариств України, членом виконкому Сартанської селищної ради. У 2019 році був довіреною особою кандидата у нардепи Вадима Новинського.
Вадим Новинський — олігарх, український проросійський політик, бізнес-партнер Ріната Ахметова. Протодиякон і куратор Української православної церкви Московського патріархату.
Згідно декларації за 2024 рік, Олександр Куркчи має будинок у Талаківці Маріупольського району. Зареєстрований посадовець у будинку батька Костянтина Семеновича у Сартані. А з 2022 року родина Куркчи винаймає квартиру у Дніпрі у Інги Володимирівни Позднякової.
Олександр Куркчи має авто HONDA “HR-V” 2016 року випуску, придбав його у 2021 за 250 тис. грн.
У 2024 році посадовець заробив 964 тис. грн. Дружина Маргарита отримала 1000 грн благодійної допомоги, 84 тис. 277 грн відсотків з банку та 275 тис. 300 грн подарунка від Ольги Костянтинівни Прокопенко. Донька Руслана отримала 22 тис. 460 грн стипендії та 4 тис. грн допомоги ВПО.
На банківських рахунках Олександр Куркчи тримав 220 тис. 091 грн, дружина Маргарита — 1 млн 080 тис. 524 грн.
Соцмережі Олександра Куркчи — Facebook. Сартанська ВА — сайт, Facebook, Instagram, чат-бот в Telegram, контакт-центр Сартанської громади, “Культурний хаб” Сартани.Якщо ви житель Сартанської громади і маєте питання до Олександра Куркчи, ви можете надіслати звернення на електронну пошту [email protected].